Виключення з військового обліку після досягнення граничного віку – тема, яка сьогодні хвилює тисячі чоловіків. І поки юристи ламають списи в суперечках про те, який саме вік вважати граничним – 40 чи 60 років, – люди стикаються з простішою, але не менш прикрою проблемою. Територіальний центр комплектування просто ігнорує їхні заяви. Жодної відповіді, жодного рішення, жодної відмови. Саме така ситуація стала предметом розгляду в Одеському окружному адміністративному суді, який 9 липня 2026 року ухвалив рішення, варте уваги кожного військовозобов’язаного.
Хронологія: як усе починалося
Чоловік, якому давно виповнилося 40 років, вирішив, що його обов’язок перебувати в запасі добіг кінця. За логікою Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції 2010 року, граничний вік для рядового складу справді становив 40 років – і цього віку він досяг ще півтора десятиліття тому. У січні 2026 року він направив до місцевого ТЦК письмову заяву з проханням виключити його з військового обліку.
Оформив усе як годиться: цінний лист, опис вкладення, повідомлення про вручення. Жодних сумнівів, що заява дійшла до адресата, не було. А далі – тиша. Місяць, другий, третій. Ні рішення, ні відмови, навіть формальної відписки. І коли чекати стало остаточно нікуди, чоловік пішов до суду.
Аргументи сторін: дві реальності
Позиція позивача спиралася на три кити. Перший – частина 2 статті 28 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції 2010 року: для рядових граничний вік – 40 років. Другий – стаття 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду №1-рп/99: закони не мають зворотної дії в часі. Іншими словами, якщо в 2010 році ви вже досягли граничного віку, то підвищення цієї планки до 60 років у 2020-х не повинно вас стосуватися. Третій – власне, сам факт ігнорування заяви, що є класичною бездіяльністю суб’єкта владних повноважень.
У ТЦК була зовсім інша картина світу. Вони наполягали: спірні правовідносини виникли у 2026 році – тобто тоді, коли чоловік звернувся із заявою. А в 2026 році діє нове законодавство, і граничний вік для військовозобов’язаних у запасі становить 60 років. Жодної зворотної дії закону тут немає, стверджували вони, адже йдеться не про завершені правовідносини, а про ті, що тривають просто зараз.
Крім того, відповідач звернув увагу суду на кілька деталей. По-перше, чоловік мав оформлену відстрочку від призову під час мобілізації. По-друге, весь процес його військового обліку був легітимним: зняття за попереднім місцем проживання, автоматичне взяття на облік за новим місцем через систему «Оберіг», актуалізація даних згідно зі змінами до постанови Кабміну №932 від 01.04.2025. Усе за законом, жодних порушень.
Несподіваний поворот: суд пішов іншим шляхом
Чесно кажучи, багато хто очікував, що суддя Стефанов С.О. заглибиться в дискусію про граничний вік і нарешті скаже: 40 чи 60? Але суд зробив дещо несподіване – і, мабуть, саме в цьому головна цінність цього рішення.
Суд взагалі не став вирішувати питання граничного віку. Натомість він звернув увагу на простішу, але фундаментальну обставину: ТЦК зобов’язаний розглядати заяви громадян по суті. Крапка.
Одеський окружний адміністративний суд визнав бездіяльність територіального центру комплектування протиправною. Логіка залізна: відповідач отримав заяву, мав усі повноваження її розглянути, але не зробив цього. Жодного рішення – ні позитивного, ні негативного – ухвалено не було. А суб’єкт владних повноважень не може просто ухилятися від виконання своїх функцій.
Тут важливий момент: суд послався на Порядок оформлення військово-облікового документа, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16 травня 2024 року. У ньому чітко сказано: зміни до відомостей вносяться протягом п’яти робочих днів з моменту реєстрації заяви. І – увага – жодної обов’язкової особистої явки для вирішення питання про виключення з військового обліку цей порядок не вимагає. Тобто аргумент «не прийшли особисто – не розглядаємо» тут не працює.
Чому суд не зобов’язав ТЦК зняти чоловіка з обліку
А ось тут криється нюанс, який легко пропустити. Позивач просив суд не лише визнати бездіяльність незаконною, а й зобов’язати ТЦК виключити його з військового обліку, внести зміни до реєстру «Оберіг» і навіть поставити відповідну відмітку у військовому квитку.
Суд відмовив у цій частині – і цілком обґрунтовано. Річ у тім, що вирішення питання про те, чи є підстави для виключення з обліку, належить до дискреційних повноважень ТЦК. Простими словами: закон дає право ухвалювати таке рішення саме військкомату, а не суду. Суд не може підміняти собою адміністративний орган і казати: «виключіть цю людину негайно».
Але що суд зробив – так це зобов’язав ТЦК нарешті розглянути заяву по суті. Оцінити додані документи. Проаналізувати, чи справді позивач досяг граничного віку. І ухвалити мотивоване рішення: або виключити, або надати письмову відмову з поясненням причин. До речі, разом із частковим задоволенням позову суд стягнув з ТЦК на користь позивача 1331 гривню 20 копійок судового збору.
Що це означає для вас
Якщо коротко: мовчання ТЦК у відповідь на вашу заяву – це протиправна бездіяльність. І судова практика це підтверджує. Ви маєте повне право звертатися до адміністративного суду, і шанси на те, що бездіяльність визнають незаконною, досить високі.
Але є й інший бік медалі. Суд не дасть вам гарантії, що вас виключать з військового обліку. Він лише змусить ТЦК ухвалити якесь рішення – не важливо, позитивне чи негативне. А от далі все залежатиме від конкретних обставин: вашого віку, військового звання, стану здоров’я, наявності відстрочок.
Крім того, варто пам’ятати: у цій справі суд вийшов за межі позовних вимог на підставі частини 2 статті 9 КАС України. Він переформулював вимогу – замість «зобов’язати виключити» ухвалив «зобов’язати розглянути заяву по суті». Це нормальна практика для адміністративних судів, коли вони не хочуть втручатися в дискреційні повноваження органу, але водночас прагнуть захистити порушене право людини.
І останнє. Суд чітко зазначив: якщо ви звертаєтеся до ТЦК із заявою про зміну облікових даних, включаючи питання виключення з військового обліку, ваша особиста присутність не є обов’язковою. Письмова заява, надіслана поштою, – цілком законний спосіб комунікації. І відповідь на неї ви маєте отримати протягом п’яти робочих днів.