Вранці 13 серпня російський безпілотник влучив у локомотив пасажирського потяга в Одеській області – загинули машиніст і його помічник. Удень того ж дня стався ще один обстріл залізничної інфраструктури: удар прийшовся по маневровому тепловозу, який забезпечував роз’їзд составів. Про цей другий обстріл залізничної інфраструктури повідомив голова правління Укрзалізниці Олександр Перцовський. За його словами, бригаду встигли попередити, тому обійшлося без постраждалих. Але сам факт повторного удару змушує глянути на ситуацію не лише як на воєнну хроніку, а й з юридичного боку – кому і як відповідати за такі атаки, на яку компенсацію можуть розраховувати постраждалі працівники та їхні родини.
Чому це не просто «воєнний інцидент»
Коли гинуть люди на робочому місці під час ракетного або дронового удару, перше питання, яке виникає, – чи були дотримані заходи безпеки. Але тут є нюанс. Ідеться не про нещасний випадок на виробництві у звичному розумінні. Це – наслідок збройної агресії, і з юридичного погляду такі дії кваліфікують як воєнний злочин.
Обстріли об’єктів цивільної інфраструктури, до якої належить і залізниця, заборонені міжнародним гуманітарним правом. Женевські конвенції прямо вимагають від сторін конфлікту розрізняти військові та цивільні об’єкти. Маневровий тепловоз, який рухав порожні вагони, і пасажирський локомотив – це не військова техніка. Удар по них – порушення законів і звичаїв війни, що підпадає під статтю 438 Кримінального кодексу України.
Крім того, дії країни-агресора розглядаються в межах одразу кількох міжнародних проваджень. Україна подала позов до Міжнародного суду ООН ще в 2022 році, а Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт окремих російських посадовців за удари по цивільній інфраструктурі. Однак від цього до реального покарання – довгий шлях, і родини загиблих залізничників навряд чи можуть розраховувати на швидку сатисфакцію з боку міжнародних інституцій.
Як захищає працівника українське законодавство
Для сім’ї машиніста, який загинув під час виконання службових обов’язків, ключове значення має не лише кримінальна справа, а й соціальний захист. Тут запрацьовує кілька механізмів одночасно.
Перший – це розслідування нещасного випадку на виробництві. Роботодавець, тобто Укрзалізниця, зобов’язаний створити комісію та провести спеціальне розслідування протягом 10 днів. У акті комісії має бути чітко зафіксовано, що смерть настала внаслідок воєнних дій, а не через порушення правил безпеки. Це важливо для подальших виплат.
Другий – це страхові виплати від Фонду соціального страхування. Відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», родина загиблого отримує одноразову допомогу, а також щомісячні виплати у зв’язку з втратою годувальника. Розмір цих виплат залежить від середнього заробітку загиблого та кількості утриманців. Окремо передбачена допомога на поховання.
Крім того, Укрзалізниця як роботодавець може виплатити додаткову матеріальну допомогу за рахунок власних коштів. Це регулюється колективним договором і внутрішніми положеннями компанії. Практика показує, що після резонансних обстрілів залізничної інфраструктури керівництво УЗ ухвалює окремі рішення про підтримку родин.
Що змінює статус «воєнного злочину»
Важливий момент: коли обстріл залізничної інфраструктури кваліфікують за статтею 438 ККУ, це автоматично впливає на облік події. У такому випадку нещасний випадок не вважають пов’язаним із виробництвом у звичному розумінні, але соціальні гарантії зберігаються в повному обсязі. Більше того, потерпілі або їхні родичі можуть бути визнані потерпілими в кримінальному провадженні, що дає право на відшкодування шкоди в межах кримінального процесу. Щоправда, отримати таке відшкодування з Росії зараз практично неможливо, але в майбутньому це може стати частиною міжнародного компенсаційного механізму.
Україна вже працює над створенням міжнародного реєстру збитків. Він дозволить фіксувати всі випадки заподіяння шкоди життю, здоров’ю та майну внаслідок агресії. Родини загиблих залізничників зможуть подати туди заяви, і ці дані стануть основою для майбутніх репарацій. Тож зволікати з фіксацією фактів не варто – чим більше доказів буде зібрано одразу, тим краще.
Хто і як розслідує такі обстріли
У ситуації з подвійним ударом по Одеській області розслідування ведуть одразу кілька органів. Служба безпеки України відкриває кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни. Національна поліція фіксує наслідки, збирає докази, опитує свідків. Окремо працює комісія Укрзалізниці, яка встановлює обставини загибелі працівників під час виконання обов’язків.
Для родичів загиблих це означає, що вони мають право знайомитися з матеріалами службового розслідування, подавати клопотання і брати участь у кримінальному процесі як потерпілі. На практиці, щоправда, це вимагає юридичного супроводу. Тому часто родинам допомагають адвокати, яких залучає профспілка залізничників або правозахисні організації.
Коли Перцовський каже, що бригаду маневрового тепловоза вдалося попередити завчасно, це не лише свідчить про відповідальність керівництва, а й має юридичне значення. Якщо наказ про евакуацію був відданий вчасно, але хтось із працівників його не виконав – це один випадок. Якщо ж попередження надійшло надто пізно – це зовсім інша оцінка дій посадових осіб. У другому обстрілі все спрацювало як слід, і це підтверджує, що Укрзалізниця має алгоритми реагування на загрози.
Чого чекати далі
Обстріли залізничної інфраструктури, на жаль, не припиняться найближчим часом. Тому юридична спільнота радить залізничникам і їхнім близьким заздалегідь знати свої права. Кожен випадок загибелі або поранення на робочому місці через воєнні дії – це не просто трагедія, а юридичний факт, який тягне за собою цілий ланцюжок правових наслідків. Від правильності оформлення документів залежить, чи отримає родина всі належні виплати, і чи зможе вона в майбутньому претендувати на компенсацію від агресора.
Перший крок після події – зафіксувати все, що можливо: свідчення, фото, відео, накази, повідомлення. Другий – вимагати від роботодавця негайного створення комісії з розслідування і не залишатися наодинці з паперами. Профспілка залізничників та транспортників України вже має досвід супроводу таких справ і може надати безоплатну правову допомогу.
Атака 13 серпня ще раз нагадала, що залізниця – це не тільки стратегічний об’єкт, а й місце роботи тисяч людей, які щодня ризикують життям. І правовий захист цих людей має бути таким же невідкладним, як і евакуація бригади під час повітряної тривоги. Бо коли машиніст виводить потяг з-під удару, він не думає про статті законів – але саме вони потім стають опорою для його родини.