Податковий кредит за електроенергію – тема, яка роками створює проблеми орендарям по всій Україні. І ось Верховний Суд у справі № 420/15749/24 поставив крапку в одному з таких спорів між бізнесом та податковою. Давайте розберемося, що сталося і які висновки варто взяти на озброєння.
Суть конфлікту: орендар, орендодавець і світло
Уявіть звичайну ситуацію. Компанія орендує приміщення – майже 9400 квадратних метрів. Договір укладено, орендна плата сплачується. Але є нюанс: окрім власне оренди, орендар відшкодовує орендодавцю вартість спожитої електроенергії. Саме так працювали відносини між ТОВ «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» та АТ «Гемопласт» на початку 2023 року.
У договорі оренди нежитлових приміщень від 2 січня 2023 року сторони чітко прописали: орендна плата не включає комунальні платежі, а відшкодування вартості електроенергії відбувається на підставі окремого рахунку. Додатковою угодою навіть затвердили спеціальну формулу для розрахунку кількості спожитих кіловат – на основі показників кількох лічильників.
Здавалося б, усе прозоро. Та після документальної перевірки податкова вирішила інакше.
Що не сподобалося контролюючому органу
Під час перевірки декларації з ПДВ за вересень 2023 року податківці дійшли невтішних для компанії висновків. На їхню думку, ТОВ «ГЕМОПЛАСТ» порушило одразу кілька норм: статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункти 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 та абзац «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Головна претензія зводилася до того, що формула розрахунку електроенергії, закріплена в додатковій угоді до договору оренди, не затверджена жодним нормативно-правовим актом. А отже – первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.
Іншими словами, податкова вирішила: якщо формула не передбачена законодавством, то й податковий кредит за електроенергію на суму 592 742,06 грн сформовано неправомірно. До цього додали ще й штраф у 3400 грн за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Результат – два податкових повідомлення-рішення від 15 січня 2024 року, які компанія оскаржила до суду.
Перша інстанція: логіка здорового глузду
Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 23 вересня 2024 року став на бік платника податків – хоча й частково. Суд визнав протиправним зменшення від’ємного значення ПДВ на 592 742,06 грн.
Аргументація суду була простою і переконливою. Товариство не є ані основним споживачем, ані субспоживачем електричної енергії в розумінні Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312. Компанія – орендар, який споживає електроенергію через електроустановки орендодавця.
А відносини щодо цієї електроенергії регулюються саме договором оренди. Тут важливий момент: ще у 2006 році Національна комісія регулювання електроенергетики України у листі № 5385/11/17-06 роз’яснила, що розрахунки за спожиту орендарем електроенергію – це складова орендних відносин. Договором може бути передбачено або прямий договір орендаря з постачальником, або відшкодування через орендодавця.
Оскільки сторони обрали другий варіант, то для підтвердження витрат достатньо було тих документів, які компанія й надала: окремі рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Жодних додаткових паперів за правилами енергоринку від орендаря не вимагається.
Апеляція: несподіваний поворот
П’ятий апеляційний адміністративний суд 12 лютого 2025 року повністю перекреслив рішення першої інстанції. Апеляційний суд погодився з податковою: формула розрахунку електроенергії з додаткової угоди не затверджена жодним нормативним актом, а отже – первинних документів недостатньо.
Колегія суддів вирішила, що документально пов’язати витрати на електроенергію з господарською діяльністю компанії неможливо. І в задоволенні позову відмовила повністю.
К слову, саме цей контраст між рішеннями двох інстанцій і змусив Товариство йти до Верховного Суду.
Що сказав Верховний Суд
11 червня 2026 року колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду поставила остаточну крапку. Касаційну скаргу ТОВ «ГЕМОПЛАСТ» задовольнили, постанову апеляційного суду скасували, а рішення першої інстанції залишили в силі.
Логіка Верховного Суду виявилася кристально чіткою. Ось на що звернули увагу судді.
По-перше, орендар, який споживає електроенергію через мережі орендодавця, не підпадає під визначення основного споживача чи субспоживача за Правилами № 312. Це принципово інша правова конструкція.
По-друге, стаття 44 Податкового кодексу України вимагає від платника податків формувати показники податкової звітності на підставі первинних документів. І компанія надала такі документи: договір оренди, додаткові угоди, акти зняття показань лічильників, окремі рахунки та акти здачі-прийняття робіт.
По-третє, господарська операція – це дія, яка викликає реальні зміни в майновому стані підприємства. І той факт, що формула розрахунку не затверджена окремим нормативним актом, не скасовує реальності споживання електроенергії.
Чесно кажучи, Верховний Суд підтвердив те, що й так мало бути очевидним. Якщо договором оренди не передбачено укладення прямого договору з постачальником електроенергії, то всі розрахунки регулюються саме договором оренди. І вимагати від орендаря документів, які він фізично не може отримати (бо не є стороною відносин з обленерго), просто нелогічно.
Фактично Суд визнав: податковий кредит за електроенергію в орендних відносинах підтверджується тим пакетом документів, який узгоджений сторонами в договорі, а не тим, який податкова хотіла б бачити за аналогією з прямими споживачами.
Практичний орієнтир для бізнесу
Ця справа – хороший дороговказ для всіх, хто орендує приміщення і відшкодовує орендодавцю комунальні витрати. Позиція Верховного Суду чітко показує: головне – це наявність належно оформленого договору оренди, в якому детально прописаний механізм обліку та відшкодування електроенергії. Плюс, звісно, регулярне оформлення актів і рахунків.
Тож якщо ви формуєте податковий кредит за електроенергію як орендар, і ваша податкова раптом заявляє про недостатність первинних документів – не поспішайте погоджуватися з донарахуваннями. Постанова Верховного Суду у справі № 420/15749/24 стане вагомим аргументом на вашому боці.