Уявіть ситуацію: ви з чоловіком роками будували спільний дім, вкладали в нього гроші й сили. А після розлучення – залишилися ні з чим, бо добудований на 100% будинок так і не ввели в експлуатацію. Формально – це не житло, а просто купа будматеріалів. Саме так ще донедавна дивилися на цю проблему українські суди. Але Велика Палата Верховного Суду в справі № 607/10858/22 сказала: годі. Час захищати людей, а не паперову бюрократію.
Давайте розберемо цю історію детальніше, бо вона змінює підхід до поділу об’єкта незавершеного будівництва між подружжям – і тепер у сотень колишніх пар з’явився реальний шанс відстояти своє право на спільно збудоване житло.
Про що, власне, спір
Подружжя одружилося у 1990 році, а розлучилося у 2011-му. За час шлюбу вони спільно збудували житловий будинок на АДРЕСА_1 – просторий, на 392,5 квадратних метри, з усіма комунікаціями. За технічним звітом експерта – готовність 100%, люди там фактично живуть з 2005 року. Але є один нюанс: будинок офіційно не ввели в експлуатацію. Чоловік, на якого оформлені всі документи як на забудовника, просто не подав відповідну декларацію.
Колишня дружина звернулася до суду і просила: по-перше, визнати будинок спільною сумісною власністю й віддати їй половину; по-друге, стягнути з колишнього компенсацію за три автомобілі, продані ним без її відома.
Місцевий суд відмовив у всьому. Апеляційний суд трохи пом’якшив позицію: визнав, що права жінки порушені, але захищати їх треба інакше – мовляв, вимагайте не частку в будинку, а частину будматеріалів чи грошову компенсацію за них. І це при тому, що будинок давно стоїть, люди в ньому живуть, а «будматеріали» давно перетворилися на стіни, підлогу й дах.
Як суди дійшли до абсурду
Тут важливий момент: апеляційний суд спирався на попередню позицію Великої Палати – постанову від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19. Тоді суд найвищої інстанції сказав приблизно таке: якщо будинок не введений в експлуатацію, то поділити його як нерухомість не можна. Можна лише визнати право на будівельні матеріали або присудити компенсацію.
Чесно кажучи, звучало це доволі дивно. Бо як поділити цеглу, яка вже десять років як стала частиною стіни? Або як оцінити окремо бетон, арматуру й штукатурку, якщо вони втратили свою ідентичність ще на стадії будівництва?
Саме тому колегія суддів Касаційного цивільного суду, передаючи справу № 607/10858/22 на розгляд Великої Палати, назвала цю проблему виключною правовою. І поставила руба питання: чи можна поділити між колишнім подружжям об’єкт незавершеного будівництва, якщо він фактично готовий і люди в ньому живуть?
Що сказала Велика Палата: новий погляд на недобудову
Велика Палата Верховного Суду підійшла до справи ґрунтовно. Почала з базового: що таке об’єкт незавершеного будівництва з погляду права?
Виявилося, що це не просто набір будматеріалів (рухоме майно) і не повноцінна нерухомість. Це – річ особливого роду, sui generis, як кажуть юристи. Тобто щось середнє: фізично – вже нерухомість (спробуйте перенести будинок без шкоди для нього), а юридично – ще не зовсім. Бракує офіційного введення в експлуатацію та державної реєстрації.
І ось тут – ключовий поворот.
Велика Палата розмежувала дві ситуації. Перша: коли до складу об’єкта входять самочинно збудовані споруди (тобто зведені без дозволів або на землі, не відведеній для цього). У таких випадках справді можна говорити лише про поділ будматеріалів. Друга: коли будинок збудований законно, з дозволами, на відведеній землі, але його просто не ввели в експлуатацію через небажання одного з подружжя.
І саме для другої ситуації суд сформулював нове правило: поділ об’єкта незавершеного будівництва між подружжям можливий. Якщо немає ознак самочинного будівництва, суд має право визнати за кожним із подружжя право власності на частку в такому об’єкті.
Інакше кажучи, Велика Палата уточнила свій попередній висновок зі справи № 511/2303/19. Тепер він звучить так: правило про «будматеріали замість будинку» стосується лише самочинно збудованих об’єктів. Для решти випадків – працює нормальний механізм визнання права на частку.
Чому це справедливо
Уявіть себе на місці колишньої дружини. Ви роками вкладалися в будівництво сімейного гнізда. Дім готовий, ви в ньому живете. Але чоловік – формальний забудовник – навмисне не подає декларацію про готовність. І через це суд вам каже: «Вибачте, це не будинок, а купа цегли. Отримайте компенсацію за цеглу й живіть де хочете».
Кому від такого рішення легше? Вочевидь, лише недобросовісному забудовнику.
Велика Палата прямо сказала: коли один із подружжя діє недобросовісно й не зацікавлений у введенні будинку в експлуатацію, інший не має іншого шляху для захисту своїх прав, крім суду. І суд має цей захист надати.
При цьому важливо розуміти: судове рішення не замінює процедуру введення в експлуатацію. Воно лише фіксує правовий режим майна – мовляв, це спільна власність, і кожному належить половина. А далі – будь ласка, оформлюйте документи як годиться.
А що з автомобілями
Щодо транспортних засобів – тут позивачці не пощастило. Два автомобілі (ВАЗ 2106 і Mercedes-Benz 210) чоловік продав ще під час шлюбу, у 2003 і 2009 роках. Закон презюмує, що робив він це за згодою дружини. Третій автомобіль (Volkswagen LT 28) продали у 2016 році, вже після розлучення, але жінка пропустила трирічний строк позовної давності для звернення до суду. Тому в цій частині касаційну скаргу залишили без задоволення.
Що це означає для вас
Якщо ви опинилися в схожій ситуації – будували дім у шлюбі, розлучилися, а колишній чоловік (або дружина) не хоче доводити справу до кінця з оформленням – знайте: поділ об’єкта незавершеного будівництва через суд цілком реальний. Головне – переконатися, що будівництво не було самочинним. Тобто мають бути документи на землю, дозволи, погодження проєкту.
До речі, ступінь готовності будинку для суду не має вирішального значення. Хоч 30%, хоч 100% – якщо немає ознак самочинного будівництва, можна визнавати право на частку. Хоча, звісно, чим вищий відсоток готовності, тим очевиднішою є потреба в судовому захисті.
Також зверніть увагу: вимагати окремого визнання майна «спільною сумісною власністю» не обов’язково. Це лише підстава для позову про поділ, а не самостійна вимога. Простіше кажучи – одразу просіть суд поділити майно й визнати за вами право на частку. Без зайвих бюрократичних ритуалів.
Ця постанова Великої Палати – рідкісний приклад того, як судова практика розвертається обличчям до людини. Коли за формальними конструкціями бачать живу ситуацію: двоє людей будували спільне житло, обоє мають на нього право, і жодні бюрократичні хитрощі не повинні цього права позбавляти.