Причинний зв’язок смерті військовослужбовця – це не просто запис у протоколі. Від нього залежить, чи визнає держава, що людина загинула, захищаючи країну, а не просто перебувала на службі. У справі № 300/6805/25 Івано-Франківський окружний адміністративний суд розбирався, чому ці два формулювання не можна плутати.
Позивачкою була мати загиблого військового. Відповідачем – Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України Міністерства оборони України. Справу розглядали в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. А суть конфлікту простіша, ніж може здатися з канцелярських формулювань.
Історія почалася влітку 2023 року. Молодший сержант, гранатометник штурмового підрозділу, виконував бойові завдання поблизу Роботиного на Запоріжжі. У період з 18 по 19 липня його група неодноразово потрапляла під мінометні та артилерійські обстріли. Один із побратимів згадував, що снаряд розірвався приблизно за десять метрів від сержанта. Той упав від вибухової хвилі, вдарився головою, але осколкових поранень не отримав.
Ще один свідок розповідав, як бачив сержанта в окопі. Вибух відкинув хлопця, але він підвівся й продовжив рухатися далі. Після захоплення позицій група поверталася пішки, і сержант ішов важко, часто зупинявся. Товариші несли його зброю та речі. Потім він майже добу спав, а на головний біль уже не звертав уваги – звик до дискомфорту після обстрілів.
Після повернення із завдання сержант скаржився на сильний головний біль, пив знеболювальні препарати. Від госпіталізації відмовився, хоча її пропонували. Невдовзі його відправили в короткострокову відпустку на три доби. 6 серпня 2023 року він помер удома. Лікарське свідоцтво вказало причину: набряк і стиснення головного мозку, крововилив над твердою мозковою оболонкою, перелом кісток черепа. Тобто закрита черепно-мозкова травма, яку він, найімовірніше, отримав під час того самого бойового виходу.
Військова частина провела службове розслідування. В акті від 21 грудня 2023 року зафіксували чітко: травма отримана під час безпосередньої участі в бойових діях, внаслідок бойового ураження та дій противника. І вона перебуває у прямому причинному зв’язку зі смертю. Здавалося б, крапку поставлено. Але далі втрутилася військово-лікарська експертиза.
Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України у витягу з протоколу від 25 березня 2025 року №2025-0325-1623 написала інакше. Травма, яка призвела до смерті, і причина смерті, за версією комісії, пов’язані з проходженням військової служби. Не із захистом Батьківщини. Саме ця різниця і стала предметом судового спору.
Тут важливий момент. Для родини загиблого це не просто слова в документі. Від формулювання залежать статус, виплати й обсяг соціальних гарантій. Тому мати сержанта просила суд визнати дії комісії протиправними, скасувати рішення й зобов’язати ухвалити нове, де смерть пов’язана із захистом Батьківщини.
Давайте розберемося, що каже закон. Порядок встановлення причинного зв’язку регулює Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міноборони від 14 серпня 2008 року №402. У пункті 21.5 цього документа перелічені можливі формулювання, які може обрати комісія.
Правову основу тут складають одразу кілька документів. Конституція України покладає на громадян обов’язок захищати Вітчизну. Закон України Про військовий обов’язок і військову службу визначає загальні засади проходження служби. А конкретні правила причинного зв’язку смерті військовослужбовця встановлює вже згадане Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Найважливіше для цієї справи формулювання – це коли травму визнають пов’язаною із захистом Батьківщини. Його застосовують, якщо поранення чи травму отримано під час захисту незалежності та територіальної цілісності України, відсічі збройній агресії. Інший варіант – визнання травми пов’язаною з проходженням військової служби – це загальний випадок, який не охоплює захист Батьківщини.
Чесно кажучи, багатьом здається, що різниця між цими двома формулюваннями суто технічна. Насправді ж вона впливає на розмір одноразової грошової допомоги, на можливість отримати пільги й на статус родини загиблого. Тому батьки й оскаржують такі рішення навіть тоді, коли здається, що сперечаються лише про слова.
Суд звернув увагу на докази. А вони всі вказували в один бік: сержант брав безпосередню участь у бойових діях, виконував завдання біля Роботиного, а службове розслідування прямо підтвердило зв’язок травми із захистом Батьківщини. Чи врахувала комісія ці обставини? На думку суду, ні.
Хоча Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України дозволяє військово-лікарській комісії витребовувати документи й уточнювати інформацію, комісія фактично обмежилася загальним формулюванням. Службову та медичну характеристики, акт розслідування й висновок експерта належно не оцінила. А саме ці документи доводили, що травма отримана в бою, а не десь під час звичайної служби.
Тому 26 червня 2026 року суд ухвалив рішення. Постанову комісії в частині причинного зв’язку визнали протиправною та скасували. Тобто запис про те, що смерть пов’язана лише з проходженням служби, більше не діє.
Але зверніть увагу на нюанс. Суд не зобов’язав комісію одразу написати потрібне формулювання. Чому? Бо вибір конкретного варіанта – це дискреційне повноваження військово-лікарської комісії. Простими словами, комісія сама має ухвалити рішення в межах закону, а суд не може підміняти її собою.
Тут варто згадати ще один принцип. Практика Європейського суду з прав людини каже: необмежена дискреція органу суперечить верховенству права. Закон має чітко окреслювати межі, у яких орган ухвалює рішення. У цій справі комісія ці межі не порушила формально, але скористалася свободою розсуду так, що рішення стало несправедливим і необґрунтованим.
Тож позов задовольнили частково. Постанову скасували, а Центральну військово-лікарську комісію зобов’язали повторно розглянути питання причинного зв’язку з урахуванням висновків суду. У вимозі змусити комісію прийняти конкретне нове рішення відмовили. Крім того, матері компенсували половину сплаченого судового збору – 605 гривень 60 копійок.
Для родин загиблих це показовий кейс. Якщо у висновку військово-лікарської комісії зазначено, що травма пов’язана з проходженням служби, хоча людина загинула під час бойових дій, – такий запис можна оскаржити. Але варто розуміти межу: суд поверне справу на повторний розгляд, а не сам допише формулювання про захист Батьківщини.
Саме в такій ситуації й опинилася мати загиблого сержанта. Її син отримав смертельну травму під час штурму, відмовився від лікарні, бо хотів залишитися з побратимами, і помер за кілька тижнів удома. Причинний зв’язок смерті військовослужбовця з бойовими обставинами був очевидним, але комісія його не побачила. Тепер їй доведеться подивитися на докази ще раз.