Реформа системи мобілізації та територіальних центрів комплектування (ТЦК) — це не просто бюрократичне перекроювання. Для сотень тисяч військовозобов’язаних, їхніх роботодавців та родин такі зміни означають нові правила, інші строки явки, а можливо, і зовсім інший підхід до призову. Днями на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради заступниця міністра оборони Любов Галан вперше публічно окреслила, в якому стані перебуває ця реформа — і чому досі немає ані законопроєкту, ані дедлайнів.
Давайте розберемося без паніки та чуток: що саме сказала посадовиця, на які правові норми спирається нинішня система і до чого варто готуватися вже зараз.
Що прозвучало в заяві заступниці міністра
Любов Галан одразу дала зрозуміти: поспішати ніхто не буде. «Я думаю, ще потрібен час, тому що, знову ж таки, якісь речі будуть залежати не тільки від Міністерства оборони, але й від бачення інших…» — зазначила вона, не уточнюючи, кого саме має на увазі. Проте контекст підказує — мова про керівництво держави, уряд та військове командування.
У цій обережності є логіка. Коли йдеться про реформу системи мобілізації та ТЦК, жодне відомство не може ухвалити рішення самотужки. Галан підкреслила: «Оскільки це рішення буде прийматися відповідно керівництвом і Міністерством оборони, і загалом військово-політичним керівництвом, то мені би не хотілось називати якісь конкретні терміни». І додала, що процес має «адекватний горизонт» — тобто це не роки, а цілком осяжна перспектива.
Відомство вже веде діалог із урядом щодо окремих проблемних питань. За словами заступниці міністра, реформа відбудеться у «зрозумілій перспективі». Що саме криється за цим формулюванням — невідомо. Але тим, хто чекає на зміни, варто зрозуміти, з чого складається нинішня правова конструкція.
На чому тримається мобілізаційна машина сьогодні
Коли ми говоримо про мобілізацію, у голові одразу спливає Указ Президента №64/2022 «Про загальну мобілізацію». Саме він, затверджений Верховною Радою, запустив процес у лютому 2022 року і з того часу регулярно продовжується. Це — верхівка айсберга. Під нею — ціла низка нормативних актів, які визначають, кого, як і в які строки можуть призвати.
Основа — Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 1993 року (№ 3543-XII). Йому вже понад тридцять років, і він неодноразово латався, але каркас лишився тим самим. Далі йде Закон «Про військовий обов’язок і військову службу», який регулює статус військовозобов’язаних, порядок призову, права та обов’язки. Ще один важливий шар — постанови Кабінету Міністрів про роботу ТЦК, які після ліквідації старих військкоматів у 2022 році фактично працюють у тестовому режимі.
Кстати, саме цей перехідний статус ТЦК — одна з причин, чому реформа системи мобілізації та ТЦК назріла. Колишні військкомати перетворили на територіальні центри комплектування в межах експерименту, а постійного законодавчого оформлення вони не отримали. Вийшла дивна конструкція: органи діють, ведуть облік, вручають повістки, але їхній правовий статус залишає простір для суперечок. Додайте сюди електронний реєстр «Оберіг», е-кабінет військовозобов’язаного, постійні зміни в правилах бронювання — і стає зрозуміло, що точковими правками не обійтися.
Чому немає чітких дедлайнів
Тут ключовий момент — політичне узгодження. Галан кілька разів наголосила, що рішення залежать не лише від Міноборони. І це не просто дипломатична формула. Будь-яка концепція змін у мобілізаційній сфері має пройти через кілька кабінетів: спочатку — військове керівництво (Генеральний штаб, Головнокомандувач), потім — уряд, а далі — Офіс Президента, адже саме Президент як Верховний Головнокомандувач визначає загальне бачення оборонної політики.
Тому навіть готовий законопроєкт може лежати місяцями, поки всі гілки влади не дійдуть згоди. Заступниця міністра дала зрозуміти, що відомство вже обговорює з Кабміном «окремі проблемні питання», тобто реформа не стоїть на місці, а рухається — просто не в темпі, якого хотілося б зовнішнім спостерігачам.
Крім того, будь-яка реформа системи мобілізації та ТЦК зачіпає права й обов’язки мільйонів людей. Тут не можна помилитися. Варто згадати, який резонанс викликали навіть окремі зміни до правил бронювання працівників критичних підприємств. А якщо йдеться про повну перебудову системи, потрібно передбачити перехідний період, навчити персонал, протестувати цифрові інструменти. Тож «зрозуміла перспектива» — це радше не про два тижні, а про місяці виваженої роботи.
Що це означає для звичайної людини
Поки політики і військові узгоджують бачення, життя триває. Уже зараз варто знати дві речі. По-перше, чинне законодавство не скасоване. Всі обов’язки — оновлювати облікові дані, з’являтися за повістками, проходити військово-лікарську комісію — залишаються. По-друге, за порушення цих обов’язків передбачена адміністративна, а в окремих випадках і кримінальна відповідальність. Тож чекати реформи, ігноруючи повістки, — погана ідея.
Якщо ви чули про майбутнє оновлення системи і вирішили, що все відкладається, — це хибна думка. Реформа системи мобілізації та ТЦК, найімовірніше, не скасує мобілізацію як явище, а лише змінить процедури. Наприклад, можуть з’явитися чіткіші правила бронювання, прозоріший механізм відстрочок, новий порядок взаємодії з електронним реєстром. Але основа — обов’язок захищати державу — нікуди не подінеться.
Корисно вже зараз зайти до свого ТЦК та уточнити, чи всі дані про вас внесені коректно. Поширена ситуація: людина змінила місце проживання, а в обліку значиться стара адреса — повістка йде туди, і людина потрапляє в статус «ухилянта» заочно. Проста звірка може зекономити купу нервів і грошей на адвокатів.
Про що свідчить сам тон заяви
Фраза про «видиму перспективу» і «адекватний горизонт» — не просто обтічні слова. Посадовиця намагалася одночасно показати, що робота кипить, і не дати приводів для спекуляцій. Якби вона назвала дату — наприклад, «до кінця року» — і потім цю дату перенесли, довіра до відомства впала б. А так — Міноборони тримає руку на пульсі, веде діалог, шукає компроміси.
Із юридичного погляду це виглядає як підготовка до глибоких, системних змін. Можливо, навіть із ухваленням нового закону, який замінить застарілий Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 1993 року. Адже сучасна війна висунула вимоги, яких тридцять років тому ніхто не міг передбачити.
Поки що залишається стежити за офіційними повідомленнями. Вочевидь, перші контури реформи ми побачимо в законопроєктах, які мають з’явитися на сайті Верховної Ради в найближчі місяці. А до того часу — жодних ілюзій: діють чинні правила, і їх треба виконувати.