Самостійне усунення порушення здається надійним способом уникнути санкцій. Виправив помилку до штрафу – і справу закрито. Принаймні так думав ОТП Банк, коли отримав від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку штраф у 51 000 гривень.
Але 11 червня 2026 року Верховний Суд у справі № 320/45288/23 розставив крапки над «і»: не кожне виправлення помилки вважається самостійним усуненням порушення. І точно не тоді, коли інформацію довелося «витягувати» запитам регулятора.
Давайте розберемося, що сталося насправді і чому ця справа важлива для всіх професійних учасників ринків капіталу.
Що вимагала НКЦПФР від депозитарних установ
16 березня 2022 року, через три тижні після початку повномасштабного вторгнення, Комісія ухвалила рішення № 171. Суть проста: всі депозитарні установи мали протягом п’яти робочих днів подати інформацію про цінні папери, які належать російській федерації та її резидентам. Дані потрібно було скласти станом на 24 лютого 2022 року – останній день перед великою війною.
Кінцевий строк подання – 23 березня 2022 року. ОТП Банк, як депозитарна установа, звіт надіслав вчасно. Але, як з’ясувалося пізніше, не в повному обсязі. І саме це стало початком тривалої судової історії.
Два депоненти, яких «не помітили»
У звіті банку не було інформації про двох депонентів. Перший – EMSS Holdings Limited, на рахунку якого обліковувалося понад 370 мільйонів акцій ПАТ «Енергомашспецсталь». Це майже 93% статутного капіталу підприємства. У структурі власності компанії фігурувала «SC Rosatom, russia».
Другий – ТОВ «Промтек-2000», якому належало майже 2,4 мільйона акцій ПрАТ «Калинівський завод “Будперліт”». Кінцевим бенефіціарним власником тут виявився громадянин рф.
Чому банк не подав ці дані одразу? Аргументів в ОТП Банку було кілька, і на перший погляд – досить переконливих.
Аргументи банку: війна, віддалена робота і відкриті джерела
Банк пояснював ситуацію так. У березні 2022 року Київ та область були зоною активних бойових дій. Депозитарний відділ працював дистанційно, доступу до паперових справ клієнтів не було. Інформацію збирали з відкритих джерел – Опендатабот, Єдиний держреєстр, автоматизована банківська система Б2. Ці джерела просто не дозволили виявити зв’язок згаданих депонентів із росією.
До того ж, стверджував банк, жодних негативних наслідків не настало. Рахунок EMSS Holdings Limited був заблокований під забезпечення кредитів ще до війни, операції за ним не проводилися, а у вересні 2022 року цінні папери взагалі передали в управління АРМА. Щодо ТОВ «Промтек-2000» – останні облікові операції за рахунком датувалися 2011 роком, повноваження розпорядника закінчилися ще у 2012-му.
І найголовніше: коли НКЦПФР почала надсилати запити, банк оперативно надав усю інформацію – у серпні 2022 та березні 2023 року. Тобто задовго до винесення постанови про штраф у червні 2023-го.
Логіка ОТП Банку була такою: ми виправили помилку до застосування санкції, а отже, має спрацювати правило про самостійне усунення порушення. Справу слід закрити.
Чому логіка банку не спрацювала
І ось тут – ключовий момент, заради якого варто уважно прочитати цю статтю. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Берназюка, Стародуба та Чиркіна розтлумачила норму, про яку точилася суперечка.
Пункт 2 розділу III Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку капіталу та застосування санкцій або інших заходів впливу (Правила № 405) справді передбачає: якщо порушення та його наслідки усунені порушником самостійно до застосування санкції – справа закривається. Але Верховний Суд наголосив: слово «самостійно» тут має принципове, вирішальне значення.
Самостійне усунення порушення – це коли ініціатива йде від самого порушника. Коли він добровільно, без зовнішнього тиску, виправляє ситуацію. А не коли робить це у відповідь на запити регулятора, який уже виявив нестачу інформації.
Іншими словами: якщо НКЦПФР першою помітила проблему і почала вимагати пояснень – це вже не самостійне усунення. Це реагування на вимогу. Різниця тонка, але юридично вирішальна.
Чес кажучи, саме цей висновок є найціннішим прецедентом з усієї справи № 320/45288/23. Банк не виявив доброї волі виправити помилку – він просто відповів, коли його про це попросили. А це різні речі.
Що ще пішло не так у захисті банку
По-перше, форс-мажор. Посилання на воєнний стан і бойові дії – це серйозний аргумент, але недостатній. Суд чітко вказав: потрібен сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує, що саме ці обставини унеможливили виконання саме цього обов’язку. Банк такого сертифіката не надав. А без нього всі розмови про форс-мажор залишаються лише словами.
По-друге, суд звернув увагу на внутрішню суперечність у позиції банку. Якщо депозитарний відділ працював дистанційно і не мав доступу до паперових справ – то як тоді банк узагалі зміг подати звіт 23 березня? Адже звіт був поданий і містив інформацію про інших депонентів. Виходить, доступ до системи депозитарного обліку таки був. Просто щодо двох конкретних депонентів інформацію чомусь не включили.
По-третє, питання національної безпеки. Суд підкреслив: обов’язок подати інформацію про активи резидентів рф – це не рядова бюрократична вимога. Вона безпосередньо пов’язана із захистом національних інтересів України. Тому й підходи до звільнення від відповідальності тут мають бути особливо виваженими.
Чому розпорядження про усунення порушень теж законне
Окремо ОТП Банк оскаржував розпорядження НКЦПФР № 98-ДУ, яким його зобов’язали подати інформацію повторно – у правильному форматі *.xls і з кваліфікованим електронним підписом. Банк дивувався: ми ж уже все надали листами, навіщо ще раз?
Але річ у тім, що листи-відповіді на запити – це зовсім не тотожно належному виконанню рішення № 171. Формат має значення. Додатки до рішення чітко визначають структуру даних, і надсилання сканованих папірців електронною поштою цю вимогу не закриває. До того ж пункт 1 розділу VIII Правил № 405 прямо дозволяє виносити розпорядження, якщо на момент розгляду справи порушення ще можна усунути.
Що це означає для інших учасників ринку
Справа № 320/45288/23 дає чіткий сигнал усім депозитарним установам. Якщо ви професійний учасник ринків капіталу і виявили, що подали не повну інформацію – не чекайте запиту від регулятора. Виправляйте помилку одразу, з власної ініціативи. Тільки тоді це вважатиметься самостійним усуненням порушення у розумінні Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку капіталу та застосування санкцій або інших заходів впливу.
Якщо ж регулятор першим помітив нестачу – механізм самостійного усунення вже не працює. Ви переходите в режим вимушеного реагування, і це не звільняє від відповідальності за первісне порушення.
Щодо форс-мажору: самого факту воєнного стану недостатньо. Потрібно довести, що саме він став причиною неможливості виконати конкретний обов’язок. І бажано – з сертифікатом ТПП.
Ну і наостанок про гроші: штраф у 51 000 гривень – це лише трохи вище нижньої межі діапазону, передбаченого законом (від 1000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів). Верховний Суд визнав його пропорційним, враховуючи публічно-правове значення порушеного обов’язку. Відсутність прямих майнових збитків не скасовує відповідальності, коли йдеться про виявлення активів держави-агресора.