Історія, про яку піде мова, почалася з цілком звичайної ситуації – людина звернулася до сільського голови з проханням виділити земельні ділянки. Вирок у цій справі пройшов три судові інстанції, і на кожній усе змінювалося кардинально. А все тому, що строки досудового розслідування виявилися тим каменем спотикання, об який у підсумку розбилося рішення апеляційного суду. Розбираємося в деталях справи № 675/261/21, яка наприкінці липня 2026 року опинилася на столі Верховного Суду.
Фабула справи: земля, гроші й сільський голова
Сільського голову Кунівської сільської ради Хмельницької області звинуватили в одержанні неправомірної вигоди. За версією обвинувачення, ще у квітні 2020 року до нього звернувся місцевий житель із проханням допомогти виділити землю для ведення особистого селянського господарства – йшлося про ділянки для кількох людей.
Посадовець, як стверджувало слідство, оцінив свої послуги в 12 000 доларів США за 8 гектарів. Згодом, коли ділянка виявилася більшою – майже 10 гектарів – сума зросла до 15 000 доларів. За офіційним курсом НБУ на жовтень 2020 року це становило понад 425 000 гривень, тобто неправомірну вигоду у великому розмірі.
У жовтні 2020 року, після отримання грошей, сільський голова передав заявнику п’ять рішень сесії сільради про надання дозволів на розробку проектів землеустрою. І, здавалося б, далі – стандартна процедура: підозра, обвинувальний акт, суд.
Суд першої інстанції: несподівана перекваліфікація
Ізяславський районний суд Хмельницької області в лютому 2024 року визнав чоловіка винним, але не в тому злочині, який інкримінувала прокуратура. Замість ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище) суд перекваліфікував дії на ч. 2 ст. 369-2 КК України – зловживання впливом.
Покарання виявилося порівняно м’яким: штраф у розмірі 59 500 гривень. Жодного позбавлення волі, жодної конфіскації.
Таке рішення не влаштувало сторону обвинувачення. Прокуратура подала апеляцію – і там усе перевернулося з ніг на голову.
Апеляція: жорсткість замість штрафу
Хмельницький апеляційний суд у липні 2025 року скасував вирок першої інстанції повністю. Новий вирок виявився значно суворішим: 5 років позбавлення волі, 3 роки заборони обіймати посади з організаційно-розпорядчими функціями та конфіскація майна (крім житла).
Кваліфікацію повернули до початкової – ч. 3 ст. 368 КК України. Тобто апеляція погодилася з позицією прокуратури: сільський голова отримав хабар саме як службова особа, використовуючи своє становище та вплив на депутатів ради.
Казалося б, крапка. Але захисник пішов далі – до Верховного Суду. І саме там спливла проблема, яку апеляційний суд просто не помітив.
У чому суть: строки мають значення
Захист наполягав: обвинувальний акт направили до суду із запізненням. Строки досудового розслідування закінчилися, а отже, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Давайте розберемося з хронологією. Підозру оголосили 20 жовтня 2020 року. Строк досудового розслідування продовжили до трьох місяців – до 20 січня 2021 року. 18 січня слідчий склав повідомлення про завершення досудового розслідування. Але – і це ключовий момент – підозрюваний та його захисник особисто ознайомилися з цим повідомленням лише 4 лютого 2021 року. Саме цього дня вони поставили свої підписи на документі.
Далі – ознайомлення з матеріалами тривало з 4 по 11 лютого. 11 лютого затвердили обвинувальний акт, а 12 лютого його подали до суду.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що в матеріалах справи немає доказів належного повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування до 20 січня 2021 року. Жодних поштових повідомлень, жодних трекінг-кодів, жодних інших підтверджень того, що інформація була доведена до відома підозрюваного та його адвоката вчасно.
Чому це критично
Тут важливий нюанс, який Верховний Суд уже роз’яснював у постанові об’єднаної палати від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20). Строки досудового розслідування не включають період ознайомлення з матеріалами – але лише за умови, що стороні захисту належним чином повідомили про завершення розслідування. День вручення такого повідомлення ще зараховується до загального строку, а от наступний день після вручення – вже ні.
Якщо ж повідомлення не було належно направлене або вручене до кінцевої дати строку досудового розслідування, то все ознайомлення з матеріалами, яке відбулося після цієї дати, вважається таким, що сталося поза межами строку. І це тягне за собою серйозні наслідки.
У цій справі апеляційний суд просто прийняв як факт, що повідомлення від 18 січня було належним, а період ознайомлення з 4 по 11 лютого автоматично виключив зі строків. Але Верховний Суд наголосив: посилання на журнал реєстрації вихідної кореспонденції органу поліції не підтверджує факт отримання документа адресатом. Це лише внутрішня реєстрація, а не доказ вручення.
Що вирішив Верховний Суд
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду дійшла висновку: апеляційний суд формально підійшов до перевірки доводів захисту. Строки досудового розслідування не були перевірені належним чином, а відповіді на ключові аргументи апеляційних скарг у вироку просто відсутні. Це порушення ст. 419 КПК України, яка вимагає від апеляційного суду докладно мотивувати своє рішення по кожному доводу скарги.
Як наслідок – вирок Хмельницького апеляційного суду від 17 липня 2025 року скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Колегія також зауважила, що інші доводи касаційної скарги – зокрема, про можливу провокацію злочину та неправильну кваліфікацію дій – можна буде перевірити лише після того, як апеляційний суд остаточно розбереться з питанням дотримання строків досудового розслідування. Бо якщо строки справді порушені, то провадження підлягає закриттю, і всі інші питання просто втратять сенс.
Тепер слово за апеляційним судом – цього разу він має ретельно перевірити, чи було повідомлення про завершення досудового розслідування належно доведене до сторони захисту, і чи вклався слідчий у відведені законом два місяці після оголошення підозри. Від відповіді на це, здавалося б, суто процедурне питання залежить доля всього провадження.