Коли починається строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, якщо рішення про тримання під вартою винесено за відсутності підозрюваного? Здавалося б, усе просто: не був присутнім – отримав копію – і з цього моменту відраховуєш п’ять днів на оскарження. Але не все так однозначно. Саме цю дилему розв’язував Верховний Суд у справі № 757/19238/22-к, і його висновки варто взяти до уваги кожному, хто стикається з кримінальним провадженням.
Що сталося у справі
У лютому 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва обрав для ОСОБА_8 запобіжний захід – тримання під вартою. Особливість ситуації полягала в тому, що підозрюваний перебував у міжнародному розшуку, тож рішення ухвалювалося за його відсутності – відповідно до частини 6 статті 193 Кримінального процесуального кодексу України.
На той момент інтереси підозрюваного представляли двоє захисників, з якими він особисто уклав угоди. Вони були присутні в судовому засіданні, отримали копію ухвали і навіть оскаржили її в апеляційному порядку. Апеляційний суд 22 березня 2023 року залишив скаргу без задоволення.
А далі почалося найцікавіше. Через два з половиною роки – у листопаді 2025-го – сам підозрюваний вирішив подати власну апеляційну скаргу на ту саму ухвалу слідчого судді. Він просив поновити строк оскарження, пояснюючи, що копію рішення отримав лише 12 листопада 2025 року. Мовляв, строк потрібно рахувати саме з цієї дати.
Київський апеляційний суд 18 грудня 2025 року відмовив у поновленні строку та повернув скаргу. Захисник подав касацію – і справа дійшла до Верховного Суду.
Як працює строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді
Тут важливий момент. За загальним правилом пункту 3 частини 2 статті 395 КПК, апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді подають протягом п’яти днів із дня її оголошення. Це стандартний алгоритм.
Але частина 3 цієї ж статті передбачає виняток: якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Саме на цей виняток і посилався підозрюваний. Логіка проста: мене не викликали, я був відсутній, копію отримав пізно – значить, строк іще не сплив.
Однак Верховний Суд із таким підходом категорично не погодився.
Чому «відсутність» і «розшук» – це не одне й те саме
Колегія суддів наголосила на принциповій відмінності. Коли слідчий суддя розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, оголошеної в міжнародний розшук, – це не процедура «без виклику» в розумінні згаданих норм КПК.
Інакше кажучи, відсутність підозрюваного через перебування в міжнародному розшуку не свідчить про те, що суд застосував процедуру розгляду без виклику. Це два різні правові механізми, і плутати їх не можна.
Частина 6 статті 193 Кримінального процесуального кодексу України чітко регулює особливий порядок: слідчий суддя може обрати тримання під вартою за відсутності підозрюваного, якщо прокурор доведе, що особу оголошено в міжнародний розшук. І цей механізм не передбачає жодних винятків для обчислення строку оскарження.
До речі, Верховний Суд уже висловлював аналогічну позицію раніше – зокрема, у постанові від 4 березня 2020 року у справі № 4910/16/19-к. Тож практика є усталеною.
Чи можна було поновити строк через два з половиною роки
Теоретично – так, якщо причина пропуску справді поважна. Стаття 117 КПК дозволяє поновити процесуальний строк за наявності обставин, які були об’єктивно непереборними. Тобто таких, що не залежали від волі особи.
Але що ми маємо в цій справі? Підозрюваний був обізнаний про рішення суду. Його захисники не лише отримали копію ухвали, а й подали апеляційну скаргу, брали участь у судовому засіданні апеляційної інстанції. Сам ОСОБА_8, за логікою речей, не міг не знати про всі ці події.
І тут постає ключове питання: а що заважало подати скаргу раніше? Невже справді були непереборні перешкоди, які унеможливлювали звернення до суду протягом двох із половиною років?
Чесно кажучи, аргументи виглядають непереконливо. Як слушно зауважив Суд, особа, котра бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно. Контактуючи із захисниками, підозрюваний міг би вжити розумних заходів для своєчасного отримання копії ухвали та подання скарги. Натомість маємо мовчання тривалістю понад два роки, а потім – раптове бажання оскаржити рішення.
Принцип юридичної визначеності: чому це справді важливо
У цьому контексті Верховний Суд нагадав про принцип res judicata – один із фундаментальних аспектів верховенства права. Його суть проста: судове рішення, яке набрало законної сили, має бути остаточним. Жодна зі сторін не може вимагати перегляду просто тому, що їй хочеться нового слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував: поновлення строку на оскарження через значний період часу за непереконливих підстав загрожує порушенням принципу юридичної визначеності. Класичний приклад – рішення у справі «Пономарьов проти України».
Коли ми говоримо про строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, цей принцип працює на повну. П’ять днів – небагато, але закон встановлює саме такий період. І якщо особа не використала цей строк, вона має довести, що причина була справді вагомою.
Що ще намагався довести захист – і чому не вийшло
Окремо Верховний Суд відхилив доводи про те, що апеляційний суд нібито не повідомив підозрюваного про час і місце розгляду його клопотання. Матеріали справи показали: повідомлення надіслали на електронну адресу, яку ОСОБА_8 сам вказав у апеляційній скарзі.
Крім того, клопотання про поновлення строку суд розглядав за участю захисника, тож право на захист не порушили.
І ще один момент. Захисник у касаційній скарзі посилався на те, що апеляційний суд помилково застосував статтю 297-5 КПК, яка регулює спеціальне досудове розслідування. Але Верховний Суд перевірив: у своїх висновках апеляційний суд на цю норму не спирався. Тож аргумент виявився безпідставним.
Ухвала Київського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року залишилася без змін, а касаційну скаргу залишено без задоволення. Верховний Суд підтвердив: якщо особу оголошено в міжнародний розшук і запобіжний захід обрано за процедурою частини 6 статті 193 КПК, строк апеляційного оскарження відраховується з моменту проголошення ухвали, а не з дня отримання її копії.
Для практиків це означає просту річ: не можна розраховувати на те, що перебування за кордоном або в розшуку автоматично подовжує строк оскарження. Якщо у вас є захисник, який бере участь у справі, строк іде за загальними правилами. І відкладати подання скарги на роки, сподіваючись потім послатися на пізнє отримання копії, – стратегія свідомо програшна.