Кожен з нас хоча б раз стикався з ситуацією, коли потрібна офіційна довідка, цифра чи документ від державного органу. І от питання – чи маєте ви право просто взяти й запитати? Відповідь однозначна: так, маєте. Доступ до публічної інформації гарантований законом, і Міністерство юстиції детально пояснило, як цей механізм працює на практиці.
Що таке публічна інформація
Давайте відразу домовимось про терміни, бо без цього далі буде плутанина. Публічна інформація – це будь-які відомості, які відображені й зафіксовані на папері, в електронному вигляді, на фото чи відео, якщо їх створив або отримав орган влади під час своєї роботи. Простіше кажучи, якщо чиновник склав звіт, провів перевірку, відповів на чийсь запит – усе це потенційно відкриті дані.
Ключовий принцип тут такий: публічна інформація є відкритою за замовчуванням. Закрити її можуть лише у випадках, прямо передбачених законом. І це не примха конкретного посадовця, а чітка правова норма.
Кому можна запитувати, а кому – ні
Право звертатися із запитом мають фізичні особи (тобто звичайні громадяни), юридичні особи, а також об’єднання громадян, які навіть не зареєстровані як юрособа. Ініціативна група мешканців будинку, батьківський комітет, неформальне об’єднання волонтерів – усі вони можуть подавати запити.
А от суб’єкти владних повноважень такого права позбавлені. Логіка зрозуміла: держоргани не повинні витрачати ресурс на інформаційні запити один до одного за цією процедурою – для цього є окремі канали міжвідомчої взаємодії.
Що саме можна просити: реальні приклади
Яку ж інформацію ви можете отримати? Перелік досить широкий, і ось лише деякі категорії, що найчастіше цікавлять людей.
По-перше, це дані про бюджет: як планувалися витрати, скільки фактично витратили, на що саме пішли кошти. Сюди ж належить інформація про використання державного й комунального майна – скажімо, коли вас цікавить, чому приміщення в центрі міста віддали під приватний магазин.
По-друге, результати перевірок і службових розслідувань. Якщо стосовно посадовця провели розслідування – ви маєте право знати, чим воно закінчилося.
По-третє, відомості про зарплати керівників. Ідеться про очільників юридичних осіб публічного права, державних і комунальних підприємств. Структура й розмір їхньої оплати праці – відкриті дані.
Крім того, публічною є інформація про податковий борг фізичних осіб, а також декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Щоправда, тут є нюанс: винятки визначаються Законом України “Про запобігання корупції”. Скажімо, декларації деяких категорій службовців у період воєнного стану тимчасово закриті, але це вже окрема історія.
Хто зобов’язаний відповідати
Людина, яка ніколи не стикалася із запитами, часто губиться: а кому ж його адресувати? Розпорядники публічної інформації – це доволі широке коло.
Насамперед це органи державної влади, місцевого самоврядування та інші суб’єкти з владними управлінськими функціями. Далі – юридичні особи, які фінансуються з державного, місцевого бюджетів або бюджету Автономної Республіки Крим. Але увага: вони є розпорядниками лише в частині інформації про використання бюджетних коштів.
Окремо стоять суб’єкти, що виконують делеговані повноваження: освітні, соціальні, оздоровчі послуги. Також до розпорядників належать суб’єкти господарювання з домінуючим становищем на ринку чи природні монополії. І нарешті – державні та комунальні підприємства, а також господарські товариства, де державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків.
Коротше кажучи, якщо організація сидить на бюджетних грошах або контролює стратегічну галузь – вона, швидше за все, є розпорядником.
Строки: від 48 годин до 20 днів
Тут важливий момент, про який часто забувають: закон встановлює різні строки залежно від змісту запиту.
Загальний строк розгляду – п’ять робочих днів. Але якщо вам потрібна інформація для захисту життя чи свободи людини, даних про стан довкілля, якість харчових продуктів або надзвичайні події – відповідь має надійти не пізніше ніж за 48 годин. Жодних «почекайте до понеділка» – годинник цокає без вихідних.
Буває й таке, що даних справді багато або потрібен пошук серед значного масиву документів. Тоді строк можуть продовжити до 20 робочих днів. Але є обов’язкова умова: розпорядник зобов’язаний письмово повідомити вас про продовження не пізніше ніж через п’ять днів після отримання запиту. Якщо такого повідомлення не було – строк залишається стандартним, і його порушення можна оскаржити.
Платити чи ні? Коротко про гроші
Доступ до публічної інформації за загальним правилом безоплатний. Але є один виняток, про який варто знати заздалегідь.
Якщо для відповіді потрібно виготовити копії документів обсягом понад 10 сторінок, запитувач відшкодовує фактичні витрати на копіювання та друк. Це не штраф і не збір – лише компенсація вартості паперу й тонера.
І одразу два уточнення. Перше: якщо розпорядник взагалі не встановив розмір такої плати – інформація надається безкоштовно, незалежно від кількості сторінок. Друге: відомості про особу запитувача та інформація, що становить суспільний інтерес, завжди надаються безоплатно, хоч би скільки сторінок довелося надрукувати.
Якщо виникли труднощі: безоплатна правнича допомога
Не всім легко розібратися в процедурі з першого разу. І це нормально. Система безоплатної правничої допомоги якраз і створена для того, щоб людина не залишалася сам на сам із юридичними тонкощами.
Фахівці системи роз’яснять вам порядок доступу до публічної інформації, допоможуть сформулювати запит, а за потреби – підготувати скаргу, якщо розпорядник порушив ваші права. Усе це враховує конкретні потреби клієнта.
Більше того: окремі категорії громадян мають право на повноцінне представництво в суді. Ідеться про внутрішньо переміщених осіб, ветеранів війни, членів сімей загиблих військовослужбовців, людей з низьким доходом та інших осіб, визначених статтею 14 Закону України “Про безоплатну правничу допомогу”. У таких випадках юрист не просто консультує – він готує процесуальні документи й представляє інтереси клієнта безпосередньо в судових засіданнях.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков