Спроба виключення з військового оперативного резерву обернулася для чоловіка на справжній юридичний квест. Крапку в ньому поставило рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 400/6414/26. На перший погляд усе виглядає просто: людина вступила на денну форму магістратури і попросила виключити її з резерву. Але насправді справа вперлася в те, хто взагалі має право ухвалювати такі рішення.
Як чоловік опинився в резерві
Давайте розберемося по порядку. Чоловік проходив строкову військову службу з 11.12.2020 по 04.04.2024. Після звільнення, 09.04.2024, він став на військовий облік у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. А вже 10.04.2024 начальник цього ТЦК видав наказ № 104, яким зарахував його до військового оперативного резерву і призначив до складу команди НОМЕР_1. Того ж періоду чоловікові видали мобілізаційне розпорядження.
Тут є нюанс, який згодом стане вирішальним. Зарахування до оперативного резерву після звільнення зі строкової служби має відбуватися за наказом командира військової частини, з якої людина звільнялася. А не за наказом начальника ТЦК. Але про це трохи згодом.
Чому навчання стало підставою для виключення
У жовтні 2025 року чоловіка зарахували до вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на перший курс магістратури очної денної форми. І тут він згадав, що пункт 1071 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618/2012, дозволяє виключати резервіста з оперативного резерву через обставини, передбачені статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
А навчання на денній формі – одна з таких обставин, адже вона дає право на відстрочку від призову під час мобілізації. Логіка чоловіка була зрозумілою: якщо закон дозволяє не призивати студента денної форми, то й тримати його в оперативному резерві першої черги немає сенсу. Тому в січні 2026 року він і звернувся із заявою про виключення.
Дві відмови і правова пастка
27.01.2026 чоловік подав рапорт командуванню військової частини НОМЕР_1. Йому відмовили листом від 19.02.2026. Пояснили просто: він не перебуває у списках цієї частини, тож її командування не має повноважень зараховувати чи виключати його з резерву.
Того ж дня чоловік звернувся із заявою до ТЦК. Звідти 06.05.2026 надійшла відмова за № 5/2388. Там пояснили, що виключення з оперативного бойового резерву першої черги – юридично складна процедура, адже резервіст має бути готовий до негайної мобілізації.
Отримавши дві відмови, чоловік опинився в класичній пастці. Військова частина каже: ми не маємо стосунку до цієї людини. ТЦК каже: ми теж не можемо її виключити. А людина залишається в резерві. Погодьтеся, ситуація більш ніж невизначена.
Що побачив суд
Суд подивився на проблему під іншим кутом. Замість того, щоб сперечатися про те, чи правильно ТЦК відмовив, він перевірив, чи взагалі законно чоловіка зарахували до резерву. І виявив цікаву річ.
Згідно з пунктом 108 Положення № 618/2012, звільнення резервіста зі служби у військовому резерві здійснює командир або начальник військової частини чи установи шляхом видання наказу. А територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, ведуть військовий облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів. Але наказів про звільнення резервістів вони не видають.
І ось тут з’явився головний поворот. Суд встановив, що чоловік проходив строкову службу у військовій частині НОМЕР_3. Саме командир цієї частини, за логікою закону, мав би зараховувати його до оперативного резерву після звільнення. А наказ № 104 видав начальник ТЦК. Тобто орган, який не мав на це повноважень.
Тому суд визнав цей наказ протиправним і скасував його в частині, що стосується позивача. Інакше кажучи, саму підставу, через яку чоловік опинився в оперативному резерві, визнали незаконною.
Чому суд вийшов за межі позову
Чоловік у позові просив дві речі: визнати бездіяльність ТЦК протиправною і зобов’язати ТЦК виключити його з резерву. Суд не задовольнив ці вимоги у тому вигляді, як вони були сформульовані. Натомість він вийшов за межі позовних вимог і скасував незаконний наказ про зарахування.
Це важливо з практичного погляду. Рішення у справі № 400/6414/26 не зобов’язало ТЦК окремо видавати наказ про виключення, бо у ТЦК таких повноважень просто немає. Але скасування наказу № 104 фактично прибирає саму підставу, через яку чоловік опинився в оперативному резерві. Це і є той ефективний захист, про який ідеться в практиці Європейського суду з прав людини.
Крім того, суд стягнув на користь чоловіка судовий збір у розмірі 1064 гривні 95 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК. Тож фінансове питання також вирішилося на його користь.
Ця історія нагадує про просту річ: навіть коли державний орган припускається помилки, це не означає, що людина має мовчки нести її наслідки. Суд показав, що в подібних справах можна і треба вимагати не формальної відписки, а реального поновлення прав. А сама тема виключення з військового оперативного резерву вкотре доводить: перед тим, як сперечатися про наслідки, варто перевірити, чи взагалі законним було рішення, яке все запустило.