Що робити, коли суд уже визнав ваш призов незаконним, скасував наказ про мобілізацію, а військова частина все одно відмовляється вас відпускати? Саме така історія стала предметом розгляду Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/4848/26. І рішення, ухвалене 04 серпня 2026 року, виявилося на боці військовослужбовця.
Давайте розберемо цю справу без зайвої юридичної мішури – просто і по суті.
Як усе починалося
Позивач (назвемо його так, як у судових документах – ОСОБА_1) був призваний на військову службу під час мобілізації у листопаді 2024 року. Начальник місцевого територіального центру комплектування видав наказ №998 від 08 листопада 2024 року, а вже 11 листопада солдата зарахували до списків особового складу військової частини.
Але була одна серйозна проблема. ОСОБА_1 мав законне право на відстрочку від призову. ТЦК це проігнорувало – і мобілізація відбулася з порушенням.
Чоловік не став миритися. Він подав позов до суду – і не помилився. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у справі №380/2204/25 наказ про призов визнали протиправним та скасували. Рішення набрало законної сили 12 грудня 2025 року.
Здавалося б, крапка. Наказ скасовано – служба має припинитися.
Коли військова частина каже «ні»
Але не все так просто. Скасований наказ про мобілізацію – це одне. А от наказ командира військової частини про зарахування до особового складу – зовсім інше. І автоматично він не зникає.
12 червня 2026 року ОСОБА_1 подав рапорт командиру частини. Просив звільнити його з військової служби та виключити зі списків. Додав копію судового рішення, постанову про закриття кримінального провадження щодо самовільного залишення частини (адже якщо мобілізація незаконна, то і склад злочину відсутній).
Відповідь отримав 24 червня 2026 року – лист №1099. Суть відмови: рішення суду не є самостійною підставою для звільнення. Мовляв, стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII містить вичерпний перелік підстав, і скасованого наказу про мобілізацію серед них немає.
Чесно кажучи, звучить як замкнене коло. Суд скасував призов – але військова частина не відпускає, бо в законі немає прямої норми про звільнення через незаконну мобілізацію.
Що сказав суд у справі №260/4848/26
ОСОБА_1 знову пішов до суду. Цього разу – з вимогою зобов’язати військову частину звільнити його зі служби та виключити зі списків.
І ось тут суддя Гаврилко С.Є. виклав аргументацію, яка заслуговує на увагу кожного, хто цікавиться темою звільнення з військової служби через незаконну мобілізацію.
По-перше, суд нагадав про принцип «плодів отруйного дерева». Це доктрина, яка давно працює у практиці Європейського суду з прав людини. Суть проста: якщо початкове рішення було незаконним, то й усі наступні рішення, що з нього випливають, теж незаконні. Іншими словами, неправомірні дії не можуть породжувати правомірний результат.
По-друге, суд прямо вказав: відсутність у статті 26 Закону України №2232-XII окремої підстави для звільнення з військової служби через незаконну мобілізацію – це не аргумент проти звільнення. Законодавець просто не передбачав, що хтось взагалі може проходити службу після скасування наказу про призов. Ця стаття регулює ситуації, коли мобілізація відбулася законно, а підстави для звільнення виникли пізніше.
Коли ж суд встановив, що призов був протиправним із самого початку – це якісно інша ситуація. І вона потребує відновлення попереднього стану.
Наказ про зарахування теж незаконний – навіть без вини командира
Цікавий момент: суд визнав, що командир військової частини, видаючи наказ про зарахування ОСОБА_1 до списків, діяв добросовісно. Він не знав і не міг знати про порушення в ТЦК. Але це нічого не змінює – наказ №327 від 11 листопада 2024 року все одно є протиправним, тому що базується на скасованому наказі про призов.
Тут суд послався на практику Верховного Суду. У постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22 вже підтверджувалася можливість звільнення з військової служби через незаконну мобілізацію. Протилежний підхід, за логікою суду, унеможливив би захист прав незаконно мобілізованих осіб.
Принцип верховенства права як рятівне коло
Окремо суд звернувся до статті 129 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України. Верховенство права дозволяє суду обрати такий спосіб захисту, який не прописаний буквально, але забезпечує реальне відновлення порушених прав.
І це не просто красиві слова. У рішенні є пряме посилання на практику ЄСПЛ – зокрема, справу «Рисовський проти України». Держава не має права отримувати вигоду з власних помилок. Ризик помилки державного органу покладається на державу, а не на особу, яка від неї постраждала.
Чим усе закінчилося
Суд задовольнив позов повністю. Військову частину зобов’язали звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
Ключове, що варто винести з цієї справи: скасування наказу про призов через суд – це лише половина шляху. Якщо військова частина відмовляється звільняти, потрібен другий судовий позов. І як показує справа №260/4848/26, суди готові застосовувати принцип верховенства права навіть тоді, коли в законі немає прямої норми.
Крім того, Закарпатський окружний адміністративний суд чітко розмежував дві ситуації: коли йдеться про законну мобілізацію і подальші підстави для звільнення (тут працює стаття 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу») – і коли мобілізація від самого початку була незаконною. У другому випадку обмежуватися формальним переліком підстав для звільнення не можна.
Практичний висновок простий: якщо вашу мобілізацію визнали незаконною, а військова частина відмовляє у звільненні – це не глухий кут. Це привід для нового позову, і шанси на успіх, як бачимо, цілком реальні.