15 серпня в Пхеньяні з розмахом відзначили День звільнення від японської окупації — головне національне свято КНДР. Президент Росії Володимир Путін надіслав лідеру Північної Кореї тепле послання, у якому згадав мужність визволителів та непорушне братство двох народів. Ось тільки про одну деталь він вирішив забути: сьогодні його власна країна — окупант.
Для Північної Кореї 15 серпня 1945 року — точка відліку сучасної державності. Після 35 років жорсткого японського колоніального режиму, коли корейців позбавляли мови і культури, прихід радянських військ став актом відплати і визволення. Щороку цей день відзначають військовими парадами та квітами до монументів, і щороку Пхеньян нагадує, що саме «братня Червона армія» разом із корейськими патріотами принесла свободу.
Путін добре знає цей наратив. У вітанні він назвав річницю символом мужності «корейських патріотів та червоноармійців», які пліч-о-пліч боролися проти окупантів. Саме тоді, у «суворий час», за його словами, були закладені «міцні традиції бойового братерства та взаємодопомоги».
Вибіркова амнезія
Парадокс у тому, що, вихваляючи боротьбу з окупантами 80-річної давнини, Кремль геть ігнорує власні дії у XXI столітті. Російська армія вже понад два з половиною роки веде повномасштабну війну, окупувавши та анексувавши частини Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. Тисячі загиблих, мародерство, фільтраційні табори, насильницька паспортизація — все це залишилося за дужками президентського послання. Окупація для Путіна існує виключно в історичному часі і лише стосовно супротивників.
Натомість про сьогоднішній день він пише з ентузіазмом. За його оцінкою, відносини Москви та Пхеньяна «вийшли на безпрецедентно високий рівень всеосяжного стратегічного партнерства». Сторони «активно співпрацюють за всіма напрямками», координуючи зусилля «з метою забезпечення регіональної безпеки та стабільності».
Що ховається за «всеосяжним»
Фасад цих гарних слів давно перестав когось обманювати. Згідно зі звітами американської та південнокорейської розвідок, а також дослідженнями Conflict Armament Research, з осені 2023 року КНДР поставила Росії мільйони артилерійських снарядів і щонайменше кілька десятків балістичних ракет, включаючи KN-23 та KN-24. Уламки цих ракет із характерним маркуванням знаходили в Харківській, Запорізькій та Київській областях — докази того, що північнокорейська зброя вбиває українців.
Натомість Пхеньян, ймовірно, отримує від Москви технології для розвідувальних супутників і ракетних програм, енергоносії та продовольство. Офіційно обидві сторони заперечують військове співробітництво, зазначаючи, що воно не порушує міжнародні санкції. Однак масштаб зафіксованих поставок говорить сам за себе. Кім Чен Ин особисто інспектував заводи, які нарощують випуск снарядів, а західні супутникові знімки фіксували рекордні обсяги перевезень із північнокорейських портів до російських.
Спільний ворог
Такий симбіоз має не лише матеріальний, а й ідеологічний вимір. Північнокорейська пропаганда послідовно називає Україну «маріонеткою США», а російське вторгнення — справедливою війною проти «колективного Заходу». У відповідь Кремль підкреслює історичну спадкоємність: від спільної боротьби з японськими мілітаристами до сьогоднішнього протистояння з «гегемоном».
Показово, що вітання надійшло трохи більш ніж через рік після історичного візиту Путіна до Пхеньяна в червні 2023 року, коли сторони підписали Договір про всеосяжне стратегічне партнерство, що містить пункт про взаємну військову допомогу. Зараз, у святковому посланні, Путін фактично підтвердив незмінність цього курсу.
Так звільнення Кореї з трагедії колоніалізму перетворилося на політичний інструмент — зручний привід вкотре заявити: у Москви та Пхеньяна один шлях і один ворог. А хто на цьому шляху вдягає мундир окупанта, для Кремля, судячи з усього, питання тактичного замовчування.