Конфіскація майна за наркотики здається автоматичною — але Верховний Суд у справі № 442/4171/21 показав, що це не завжди так. 27 липня 2026 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду частково задовольнила скаргу захисту і прибрала з вироку додаткове покарання у вигляді вилучення всього майна засудженого. Розберімося, чому так сталося і що це означає для інших подібних справ.
Суть справи: що трапилося у Дрогобицькій колонії
Уявіть собі: лютий 2021 року, Дрогобицька виправна колонія №40. Молодший інспектор відділу нагляду та безпеки — назвімо його ОСОБА_6 — виходить увечері за межі установи, щоб зателефонувати рідним. Повертається, проходить контрольно-пропускний пункт, і тут працівники оперативного відділу виявляють у нього за поясом штанів чотири шприци, заповнені подрібненою речовиною зеленого кольору.
Як згодом встановила експертиза, це був канабіс — особливо небезпечний наркотичний засіб. Загальна маса у перерахунку на суху речовину становила 38,2125 грама. Шприци були розфасовані та упаковані — два з них містили 19,8281 грама, інші два — 18,3844 грама.
Сам ОСОБА_6 пояснював: мовляв, знайшов пакунок на вулиці, зрозумів, що там, імовірно, заборонена речовина, і вирішив віддати її оперативникам. Але чомусь не повідомив про знахідку на КПП, а проніс усередину режимного об’єкта, сховавши за ременем.
Місцевий суд не повірив у цю версію. Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області 2 червня 2023 року визнав чоловіка винним за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України — незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту. Вирок: 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Львівський апеляційний суд 6 листопада 2023 року залишив це рішення без змін. Здавалося б, крапка. Але захист пішов до касації.
Про що сперечалися сторони
Захисник наполягав на кількох ключових моментах. По-перше, що умисел на збут не доведено поза розумним сумнівом — його підзахисний хотів лише передати знахідку працівникам установи. По-друге, що органи досудового розслідування припустилися численних порушень: допит проводився без захисника, розслідування вів неуповноважений суб’єкт, а протокол огляду місця події оформлено з порушеннями.
Крім того, захисник указував, що суди не врахували версію про відсутність корисливих мотивів. А це — важливо. Бо саме наявність корисливого мотиву є ключем до застосування конфіскації майна.
Своєю чергою прокурор заперечував проти задоволення скарги і навіть просив апеляційний суд посилити покарання до 8 років позбавлення волі.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд перевірив матеріали справи і дійшов цікавих висновків. Більшість доводів захисту — про порушення під час слідства, про відсутність умислу на збут, про недопустимість доказів — не знайшли підтвердження.
Суд встановив: винуватість ОСОБА_6 підтверджується показаннями свідків, протоколом огляду місця події, висновком експерта, протоколами впізнання за фотознімками. Усі слідчі дії проведено з дотриманням КПК України. Поняті були присутні, зауважень ніхто не заявляв, а сам засуджений добровільно видав шприци.
Про те, що ОСОБА_6 належав до працівників правоохоронного органу, теж усе зрозуміло: відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», органи й установи виконання покарань прямо віднесені до правоохоронних органів. Тож розслідування Державним бюро розслідувань було цілком законним.
А от щодо конфіскації майна — тут Верховний Суд із позицією нижчих судів не погодився.
У чому нюанс із конфіскацією
Частина 2 статті 59 КК України встановлює: конфіскація майна може призначатися за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини. Санкція ч. 2 ст. 307 КК справді передбачає це додаткове покарання як обов’язкове.
Але є один принциповий момент. Корисливий злочин — це не просто будь-який тяжкий злочин. Це злочин, учинений із корисливих спонукань. Тобто з бажанням отримати матеріальну вигоду для себе чи інших осіб, уникнути витрат або досягти іншої майнової користі.
І от що виявив Верховний Суд, переглядаючи матеріали справи № 442/4171/21: попри те, що в судових рішеннях згадувалося про корисливі мотиви, насправді суди першої та апеляційної інстанцій не встановили наявності такого мотиву в діях ОСОБА_6. Вони просто не довели, що чоловік діяв із бажанням заробити на наркотиках.
А раз корисливий мотив не доведено — конфіскація майна стає безпідставною. Навіть якщо санкція статті передбачає її як обов’язкову. Бо саме наявність корисливого мотиву є тим містком, який з’єднує цю санкцію з конкретним злочином.
Колегія суддів ухвалила: виключити із судових рішень посилання на вчинення злочину «з корисливих мотивів» і прибрати додаткове покарання у виді конфіскації всього майна засудженого. Основний строк — 6 років позбавлення волі — залишився без змін.
Чому це важливо для інших справ
Кейс показує: конфіскація майна у наркотичних справах не є автоматичною. Навіть якщо стаття передбачає її як обов’язковий додаток до основного покарання, суд має спочатку встановити — а чи справді людина діяла з корисливих мотивів?
Іноді сторона обвинувачення сприймає цю вимогу як формальність. Мовляв, раз збут — то напевно заради грошей. Але Верховний Суд нагадав: посилання на корисливі мотиви має бути не просто згадкою в тексті вироку, а доведеним фактом.
Чесно кажучи, логіка тут проста і зрозуміла. Уявіть ситуацію: людина зберігає наркотики для власного вживання, але обсяг випадково перевищує межу, після якої починає діяти презумпція збуту. Чи є тут корисливий мотив? Ні. А от якщо слідство доведе, що наркотики були розфасовані для продажу, що велися перемовини з покупцями, що є свідчення про отримання грошей — тоді так.
До слова, у справі № 442/4171/21 наркотики справді були розфасовані (у чотирьох шприцах), а сам засуджений наркотиків не вживав — це підтвердив медичний висновок. І все ж цього виявилося недостатньо для беззаперечного висновку про корисливі мотиви.
Інші доводи захисту — про порушення правил підслідності, про недопустимість доказів, про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК — Верховний Суд відхилив. Касаційна інстанція також нагадала, що не має права переоцінювати докази чи встановлювати нові обставини — це компетенція судів першої та апеляційної інстанцій.
Тож головний практичний висновок цієї постанови такий: якщо ви чи ваші близькі опинилися в подібній ситуації, зверніть увагу на те, чи справді слідство довело корисливий мотив. Бо саме від цього може залежати, чи залишиться квартира, автомобіль і банківські заощадження у вашій власності. А 6 років позбавлення волі — це зовсім інша історія, ніж 6 років плюс повна втрата майна.