Коли людина отримує довічне ув’язнення, єдиний законний шанс домогтися перегляду справи – це нововиявлені обставини. Саме на них і спробував зробити ставку засуджений ОСОБА_6, який відбуває покарання за розбій та умисне вбивство з обтяжуючими ознаками. Та чи спрацював цей механізм? Давайте розбиратися.
Що таке нововиявлені обставини — і чому це не «друга спроба»
Нововиявлені обставини — це факти, які існували ще на момент ухвалення вироку, але про них не знав ані суд, ані сторони процесу. І тут криється важливий нюанс: перегляд за такими обставинами — це не повторний розгляд справи по суті. Суд не переоцінює докази, не допитує свідків заново і не вирішує питання винуватості. Його завдання значно вужче: перевірити, чи справді нововиявлені обставини існують і чи могли б вони вплинути на правильність попереднього рішення.
Саме так це трактує й об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 4 листопада 2019 року (справа №496/4533/17). Свого часу це роз’яснення стало орієнтиром для всіх українських судів, які розглядають подібні заяви.
Про що конкретно йшлося у справі
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20 квітня 2011 року ОСОБА_6 засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Підстава – вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України. Вищий спеціалізований суд 13 грудня 2011 року залишив цей вирок без змін.
Минають роки, і засуджений подає заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Шполянський районний суд Черкаської області 25 червня 2024 року відмовляє. Черкаський апеляційний суд 9 червня 2025 року залишає цю відмову в силі. Справа доходить до Верховного Суду.
Що не влаштовувало засудженого
ОСОБА_6 у касаційній скарзі наполягав на двох ключових порушеннях. Перше — місцевий суд, на його думку, не дотримався процедури розгляду заяви про перегляд, визначеної Кримінальним процесуальним кодексом України. Друге — апеляційний суд ухвалив рішення незаконним складом.
І отут починається найцікавіше.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що засуджений, заявляючи про порушення процедури в суді першої інстанції,… не навів жодної конкретики. Які саме норми КПК порушено? У чому це проявилося? Чим перешкодило ухваленню законного рішення? Відповідей не було. А голослівні твердження, як відомо, до уваги не беруться.
Тим часом апеляційний суд свого часу ретельно перевірив аналогічні доводи. Було встановлено: місцевий суд дослідив усі необхідні матеріали, засуджений і його захисник мали змогу висловити свої аргументи. До речі, процедура перегляду за нововиявленими обставинами (глава 34 КПК) не передбачає ані судових дебатів, ані останнього слова засудженого — вона принципово відмінна від розгляду справи по суті.
Чи був склад суду незаконним
Це питання виявилося центральним у касаційному розгляді. Засуджений детально розписав, як, на його думку, неодноразово змінювалася колегія суддів апеляційного суду без належного повідомлення сторони захисту, без дотримання процедури автоматизованого розподілу, без відповідних ухвал.
Верховний Суд поставився до цього аргументу серйозно і перевірив кожен епізод.
Згідно з ч. 3 ст. 35 Кримінального процесуального кодексу України, визначення складу суду відбувається через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему за принципом випадковості, з урахуванням спеціалізації, навантаження, відпусток та інших передбачених законом причин відсутності суддів. І саме цей механізм, як з’ясувалося, був дотриманий.
У серпні 2024 року автоматизована система визначила колегію: судді ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_16. У жовтні двоє членів колегії пішли у відпустку — і система провела повторний розподіл, замінивши їх на ОСОБА_17 та ОСОБА_8. Коли ж у квітні 2025-го ОСОБА_8 сам пішов у відпустку, відбулася чергова заміна. А потім засуджений заявив відвід новому складу — і суд цей відвід задовольнив. Після цього система сформувала колегію з суддів ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Кожна заміна фіксувалася протоколом автоматизованого розподілу. Кожного разу причина була об’єктивною — відпустка або задоволений відвід.
А як щодо судді, який повернувся до складу колегії?
Окремий акцент засуджений зробив на судді ОСОБА_8. Мовляв, його спочатку вивели зі складу колегії через відпустку, а згодом він знову з’явився — уже як головуючий. На думку засудженого, це суперечить принципу незмінності складу суду.
Але Верховний Суд нагадав: заборона повторної участі судді стосується зовсім інших ситуацій. Статті 75 і 76 КПК передбачають недопустимість участі судді, якщо він є заявником, потерпілим, родичем учасників, брав участь у провадженні як свідок, експерт чи прокурор, або ж брав участь у цій справі під час досудового розслідування. Вихід судді у відпустку і повернення до роботи — це звичайна організаційна ситуація, яка не створює жодного конфлікту інтересів чи упередженості.
До того ж, коли суддя ОСОБА_8 брав участь у попередніх засіданнях (жовтень, грудень 2024-го, лютий 2025-го), розгляд справи фактично не відбувався — засідання відкладали через неявку захисника. Жодних процесуальних рішень по суті колегія тоді не ухвалювала.
Чи можуть судді цивільної палати розглядати кримінальні справи
Іще один цікавий момент. Двоє суддів — ОСОБА_10 та ОСОБА_11 — були представниками судової палати з розгляду цивільних справ Черкаського апеляційного суду. Засуджений вважав це порушенням.
Втім, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» прямо передбачає: спеціалізація суддів не є обов’язковою. А Засади використання автоматизованої системи документообігу Черкаського апеляційного суду (затверджені рішенням зборів суддів від 28 березня 2025 року) чітко вказують: якщо неможливо сформувати колегію лише з суддів кримінальної палати, члени колегії визначаються з числа суддів цивільної палати. Саме так і сталося — система просто не змогла знайти достатню кількість вільних суддів-криміналістів.
Крім того, у судовому засіданні 9 червня 2025 року головуючий оголосив склад суду, роз’яснив право на відвід, і засуджений особисто заявив про відсутність будь-яких відводів. Ані він, ані його захисник ОСОБА_7 не повідомляли про проблеми зі звуком чи зображенням під час відеоконференції. Тож Верховний Суд не знайшов у цих доводах жодних ознак порушення права на захист.
Підсумовуючи, колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду не встановила істотних порушень Кримінального процесуального кодексу України, які перешкодили б судам попередніх інстанцій ухвалити законні рішення. Ухвали Шполянського районного суду від 25 червня 2024 року та Черкаського апеляційного суду від 9 червня 2025 року залишено без змін. Історія з переглядом довічного вироку у справі №1-1/11 завершилася — принаймні на цьому етапі.