Оскарження штрафу ТЦК – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. І коли суд стає на бік громадянина, детально розбираючи кожну помилку військкомату, це варте уваги. Саме така історія трапилася у справі №335/5897/26, яку розглянув Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя 29 липня 2026 року. Чоловік отримав штраф 17 000 гривень за неявку за повісткою, але довів у суді, що постанова ТЦК була незаконною.
Суть справи: за що покарали чоловіка
Усе почалося з повістки №6179836, яку військовозобов’язаний отримав 24 грудня 2025 року. У ній зазначалося: прибути 20 січня 2026 року до територіального центру комплектування для уточнення даних. Чоловік не з’явився – і 2 березня 2026 року щодо нього склали протокол №362 за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А вже 16 березня 2026 року тимчасово виконуючий обов’язки начальника ТЦК виніс постанову: штраф 17 000 гривень.
Здавалося б, стандартна ситуація: не прийшов – отримав покарання. Та коли почали розбиратися, картина виявилася зовсім іншою. І ось чому.
Медична довідка, яку проігнорували
Перше, що впадає в око: чоловік мав поважну причину не з’явитися 20 січня. Він перебував на амбулаторному лікуванні у стоматолога з 17 по 28 січня 2026 року. Діагноз – гострий гнійний альвеоліт. Тобто в день, на який призначили явку, людина фізично сиділа в кріслі лікаря. Це підтверджується медичною карткою стоматологічного хворого, де зафіксовані візити 17, 20, 23, 26 та 28 січня.
Коли представник позивача 10 березня 2026 року подав до ТЦК пояснення разом із довідкою від лікаря, ці документи просто не врахували. Посадова особа, яка виносила постанову 16 березня, навіть не згадала про них у тексті. Хоча пункт 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року, прямо називає хворобу поважною причиною неприбуття.
К слову, представник ТЦК у відзиві намагався заперечити: мовляв, довідка була «роздрукованим фото аркушу» і не відповідала затвердженій формі. Але суд цю лінію захисту не підтримав – надто багато інших обставин свідчило проти позиції військкомату.
Візити до ТЦК, які «не помітили»
А от далі – ще цікавіше. Чоловік стверджував, що, отримавши повістку, особисто приходив до ТЦК 6 та 7 січня 2026 року. Під час цих візитів співробітники, за його словами, відмітили явку за повісткою і повідомили: приходити 20 січня вже не потрібно.
І знаєте, що найдивовижніше? Сам ТЦК підтвердив цей факт. На адвокатський запит від 20 квітня 2026 року надійшла відповідь від 2 травня 2026 року №4/2790, де чітко зазначено: військовозобов’язаний відвідував територіальний центр комплектування 6 січня 2026 року. Тобто власна ж інформаційна система ТЦК зафіксувала явку людини.
А в постанові тим часом написали, що чоловік «не з’являвся» у період з 20 січня по 2 березня 2026 року. Явна суперечність із власними даними – і суд це побачив.
Процесуальні помилки, які поховали постанову
Та головний удар по позиції ТЦК завдали не факти, а грубі процесуальні порушення. Суд знайшов одразу кілька.
Перше: чоловіка не повідомили про розгляд справи. Стаття 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення вимагає, щоб справа розглядалася в присутності особи, яка притягається до відповідальності. В оскаржуваній постанові – жодного слова про те, чи був присутній позивач, чи повідомлявся він належним чином. Суд прямо зазначив: це самостійна підстава для скасування постанови.
Друге: у постанові вказано, що порушено частину 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Але ця частина містить аж 15 абзаців із обов’язками для різних суб’єктів – від пересічних громадян до працівників самого ТЦК. Який саме абзац порушив чоловік? Незрозуміло. А без цього встановити склад правопорушення неможливо.
Третє: резолютивна частина постанови взагалі не містить посилання на статтю КУпАП, за якою притягнуто особу. Це пряме порушення імперативних вимог статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Четверте: штраф визначено виключно у гривнях – 17 000, без зазначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як того вимагає закон. Суд послався на аналогічні рішення Ківерцівського та Катеринопільського районних судів.
І п’яте, найголовніше: ТЦК не довів ані самої події правопорушення, ані вини особи. Протокол сам по собі, без підтвердження іншими доказами, не може бути достатнім доказом – це усталена позиція судової практики.
Чому суд став на бік позивача
Тут важливий момент. Суд керувався кількома фундаментальними принципами. По-перше, презумпція невинуватості: усі сумніви тлумачаться на користь особи. По-друге, обов’язок доказування лежить на суб’єкті владних повноважень – це частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. ТЦК мав довести, що чоловік вчинив правопорушення, а не навпаки.
По-третє, суд послався на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, на рішення «Лучанінова проти України» та «Швидка проти України», де зазначено: справи про адміністративні правопорушення за своїми гарантіями прирівнюються до кримінальних. А це означає підвищені стандарти доказування.
У підсумку Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя визнав постанову №362 від 16 березня 2026 року протиправною та скасував її. Справу про адміністративне правопорушення закрили через відсутність події та складу правопорушення. Крім того, суд стягнув з ТЦК на користь позивача 665 гривень 60 копійок судового збору та 4 000 гривень витрат на правничу допомогу.
Чесно кажучи, ця справа – рідкісний приклад того, як суд не обмежився формальним підходом, а дійсно розібрав ситуацію по суті. Сім різних підстав для скасування – від ігнорування медичної довідки до відсутності посилання на конкретний абзац закону. Кожна з них могла б стати самостійним аргументом, а разом вони склалися у вирок самій постанові.
Оскарження штрафу ТЦК – це не формальність і не забаганка. Це реальний механізм захисту, який працює, коли військкомат припускається помилок. І справа №335/5897/26 наочно показує: навіть якщо протокол уже складено, а постанова винесена, суд може виправити ситуацію. Головне – мати докази, не боятися відстоювати свою позицію і вчасно звернутися по фахову юридичну допомогу.