Оскарження штрафу ТЦК у розмірі 17 000 гривень – справа, яка багатьом здається приреченою на провал. Але Чернівецький районний суд нещодавно показав: навіть у спорах із військкоматом можна відстояти свої права. Головне – знати, на що звертати увагу.
Давайте розберемо реальну історію зі справи № 725/5120/26. Вона цікава тим, що штраф скасували не через відсутність порушення, а через кричущі процедурні помилки з боку ТЦК.
Що сталося
У січні 2026 року мешканець Чернівців отримав постанову № R327340 від місцевого територіального центру комплектування. Суть претензії: він нібито не з’явився за викликом у строк, вказаний у повістці. Підстава – частина 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штраф – 17 000 гривень.
Сума відчутна. І коли ви впевнені, що процедуру порушено, виникає цілком закономірне бажання боротися.
Чоловік подав адміністративний позов до суду. Вимоги були амбітними: визнати постанову незаконною, скасувати її та закрити провадження у справі повністю – через відсутність події і складу правопорушення. Подивимося, що з цього вийшло.
Процедура має значення: два головних аргументи позивача
Будь-який орган влади в Україні зобов’язаний діяти виключно в межах закону. Це не просто гарні слова – це пряма вимога статті 19 Конституції України. А стаття 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення додає: жодна людина не може бути покарана інакше, ніж на підставах і в порядку, визначених законом.
Позивач наголошував на двох серйозних порушеннях, допущених ТЦК.
Перше – йому не роз’яснили права та обов’язки. Звучить як дрібниця, але насправді це фундаментальна гарантія захисту. Стаття 268 КпАП України чітко перераховує, що має право робити людина, яку притягують до адміністративної відповідальності. Ось ключові позиції: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. А ще – користуватися допомогою адвоката, виступати рідною мовою, оскаржувати рішення. Якщо вам усього цього не пояснили – ви фактично позбавлені можливості захищатися.
Друге порушення ще очевидніше. Справу розглянули без присутності людини. А стаття 268 КпАП України прямо каже: розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в присутності особи, яку притягують до відповідальності. Виняток – лише коли є підтвердження, що людину вчасно повідомили про час і місце розгляду, і вона не просила відкласти справу. Ані першого, ані другого в цьому випадку не було.
До речі, позивач також послався на статтю 63 Конституції України – про право не свідчити проти себе. Це додаткове нагадування: процедура притягнення до відповідальності не може бути «конвеєрною», вона має гарантувати людині реальний захист.
Чому ТЦК програв, навіть не з’явившись до суду
Коли справа дійшла до судового розгляду, представник відповідача просто не прийшов на засідання. Хоча його повідомили належним чином. Жодного відзиву на позов, жодних заперечень, жодної спроби довести, що штраф був законним.
І ось тут спрацювало правило, закріплене у статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний доводити правомірність свого рішення. Іншими словами, не позивач має виправдовуватися, а орган влади – пояснювати суду, чому його дії законні.
Мовчання ТЦК суд розцінив однозначно: відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови. Це дуже важливий момент для всіх, хто стикається з подібними ситуаціями. Якщо вам виписали штраф – будьте певні, що доводити його законність має той, хто виписав.
Що вирішив суд: часткова перемога
30 липня 2026 року суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Скуляк І. А. ухвалив рішення, яке можна назвати зваженим і водночас досить показовим.
З одного боку, суд визнав постанову № R327340 незаконною та скасував її. Штраф у 17 000 гривень анульовано. Для позивача це безумовний успіх – гроші платити не доведеться, принаймні зараз.
З іншого боку, суд не закрив провадження повністю, як того вимагав позивач. Замість цього справу направили на новий розгляд до того ж ТЦК. Чому? Тому що перший розгляд було проведено з порушенням прав людини – її позбавили можливості підготуватися, ознайомитися з матеріалами та реалізувати гарантії, передбачені статтею 268 КпАП України. Суд, по суті, сказав: «Розгляньте справу ще раз, але цього разу – за правилами».
Такий підхід прямо дозволений пунктом 2 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд може скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд – це стандартний інструмент адміністративної юстиції.
Що варто взяти на замітку
Цей кейс із Чернівців – чудова ілюстрація того, що оскарження штрафу ТЦК не є безнадійною справою. Але є нюанси, які важливо розуміти.
По-перше, процедурні порушення – це реальний і дієвий аргумент. Якщо вам не роз’яснили права, не повідомили про розгляд справи або винесли постанову без вашої присутності за відсутності доказів належного сповіщення – суд цілком може стати на ваш бік.
По-друге, не варто очікувати, що ТЦК сам визнає помилку. У цій справі відповідач навіть не надіслав представника до суду. Але мовчання – не завжди гарантія перемоги, адже суд оцінює всі обставини комплексно.
По-третє, повне закриття справи – не єдиний можливий результат. Постанову можуть скасувати, але направити матеріали на новий розгляд. Тобто фінальна крапка ще не поставлена, хоча штраф на цей момент не діє.
Коли ви опиняєтеся в подібній ситуації, оскарження штрафу ТЦК варто починати з холодного аналізу: чи дотримано процедуру, чи зафіксовано належним чином факт вручення повістки, чи повідомили вас про дату розгляду справи. Усе це – ваші козирі, якщо справа дійде до суду.
Справа № 725/5120/26 нагадує просту, але важливу істину: закон працює тоді, коли його застосовують правильно. А з неправильним застосуванням можна і потрібно сперечатися – бажано з адвокатом і готовністю відстоювати власні права до кінця.