Продовження відстрочки від мобілізації – тема, що торкається десятків тисяч родин, де син або донька доглядають за батьками з інвалідністю. Ситуація, коли відстрочку вже отримано, але строк її дії добігає кінця, – мабуть, одна з найбільш нервових для військовозобов’язаного. Особливо якщо в ТЦК раптом починають вимагати подавати документи заново, хоча жодних змін у життєвих обставинах не сталося.
Саме таку історію розглядав Вінницький окружний адміністративний суд у справі № 120/12173/25. І рішення, ухвалене 23 липня 2026 року, розставляє кілька принципово важливих крапок над «і».
Давайте розберемося без зайвої канцелярщини – що ж насправді каже закон.
Дві спроби – один результат
Позивач – військовозобов’язаний, батько якого має інвалідність ІІ групи. Ще у квітні 2025 року суд (справа №120/2011/25) зобов’язав ТЦК надати йому відстрочку на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». ТЦК виконав рішення – видав довідку, чинну до 6 серпня 2025 року.
31 липня 2025 року, за кілька днів до завершення строку, чоловік подав заяву про продовження відстрочки. До заяви додав повний пакет документів – від паспорта батька до довідки МСЕК про його інвалідність, від свідоцтва про народження до нотаріально засвідченої заяви батька про те, що саме позивача він обирає для свого утримання.
І що ж ТЦК? Відмовив. Протокол №58 від 5 серпня 2025 року зафіксував рішення комісії: у наданні відстрочки відмовлено.
Причини, які назвав ТЦК, викликають щонайменше подив. По-перше, мовляв, не вистачає документа про неможливість інших осіб утримувати батька. По-друге – і це найцікавіше – ТЦК заявив, що колишня дружина батька (з якою шлюб розірвано ще у липні 2024 року) нібито зобов’язана його утримувати. А раз так – підстав для відстрочки немає.
Що насправді каже закон про утримання
Тут важливий момент. Справді, стаття 76 Сімейного кодексу України передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу. Але – і це принципове «але» – йдеться саме про право особи звернутися до суду за аліментами, а не про автоматичний обов’язок колишнього подружжя.
Іншими словами, поки немає рішення суду про стягнення аліментів – немає й обов’язку. ТЦК не може самостійно «призначити» колишню дружину відповідальною за утримання батька позивача.
А от стаття 201 Сімейного кодексу говорить про інше: повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків. Це імперативна норма, тут жодних «але». Саме на працездатних дітей закон покладає обов’язок догляду – і це якраз випадок позивача.
Крім того, другий син батька має інвалідність ІІ групи і знятий з військового обліку. Тобто інших працездатних дітей, які могли б утримувати батька, просто немає.
Преюдиція: чому не можна перегравати те, що вже вирішив суд
А тепер – ключовий юридичний нюанс, який чомусь проігнорували в ТЦК. Усі обставини – склад сім’ї, наявність інвалідності у батька, відсутність інших осіб, зобов’язаних його утримувати, – усе це вже було предметом судового розгляду у справі №120/2011/25.
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потребують повторного доказування. Це називається преюдицією. Простіше кажучи: якщо суд одного разу сказав, що право на відстрочку є, – ТЦК не може «передумати» на підставі тих самих документів.
Жодна обставина з часу першого рішення не змінилася. Батько так само має інвалідність ІІ групи. Другий син так само непрацездатний. Підстави для відстрочки нікуди не зникли.
Автоматичне продовження – норма, яку часто ігнорують
І ось тут ми підходимо до, мабуть, найважливішого. 6 травня 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову №519, яка доповнила пункт 60 Порядку №560 новими положеннями.
Суть змін: якщо строк мобілізації продовжено, то відстрочка, оформлена раніше, продовжується автоматично. Без повторного подання документів. Без нових заяв. ТЦК має просто внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів інформацію про зміну дати закінчення дії відстрочки.
Перевірка підстав для продовження відстрочки від мобілізації здійснюється посадовими особами ТЦК за допомогою державних реєстрів протягом п’яти днів. І лише якщо виявлено, що підстави зникли, – комісія може скасувати відстрочку.
У випадку ж позивача строк мобілізації було продовжено до 7 серпня 2025 року. Його відстрочка була чинною до 6 серпня. ТЦК мав автоматично продовжити її – натомість влаштував повторний розгляд і відмовив.
Суд визнав це протиправною бездіяльністю.
Що вирішив суд і чому це важливо для інших
Вінницький окружний адмінсуд задовольнив позов повністю. Визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо непродовження відстрочки. Скасував рішення комісії, оформлене протоколом №58 від 5 серпня 2025 року. І зобов’язав ТЦК прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зверніть увагу: суд не просто сказав «розгляньте ще раз». Він прямо зобов’язав надати відстрочку – адже всі підстави підтверджені, інших причин для відмови немає, а позивач змушений судитися вже вдруге.
У рішенні суду є й важливий практичний аспект. Колишня дружина батька не може вважатися особою, зобов’язаною його утримувати, лише на тій підставі, що колись вони були в шлюбі. Без рішення суду про аліменти цей аргумент ТЦК – юридично нікчемний.
Чесно кажучи, дивно, що ТЦК взагалі намагався будувати відмову на такій підставі – особливо враховуючи, що попереднє рішення суду вже визнало право позивача на відстрочку. Але, як показує практика, навіть очевидні речі іноді доводиться доводити через суд.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – відстрочку надано, строк добігає кінця, а ТЦК вимагає повторно подавати документи – знайте: постанова №519 працює на вас. Автоматичне продовження – це не чиясь добра воля, а прямий обов’язок територіального центру комплектування.