У 2026 році Україна отримує менше ракет для систем Patriot, ніж торік, хоча домовленості зі США про щомісячні постачання залишаються чинними. Про це президент Володимир Зеленський сказав у Белграді під час зустрічі зі ЗМІ разом із сербським колегою Александром Вучичем. Сама заява пролунала на тлі активної роботи Києва з кількома європейськими країнами над посиленням протибалістичного щита.
Що саме означають ці слова для української протиповітряної оборони? Давайте розбиратися без паніки, але з розумінням реальної картини.
Чому взагалі ці ракети критичні
Patriot – це не просто пускова установка, яку багато хто бачив на фото. Це складний комплекс, здатний збивати балістичні цілі на великій швидкості та висоті. Але сама установка без боєприпасів – як автомобіль без пального. І от саме ракети до Patriot, ті самі снаряди, які щоразу стартують із характерним гуркотом, і є витратним матеріалом цієї зброї. Кожен успішний перехоплювач – це використана ракета. Нові цілі – потреба в нових ракетах.
Тому коли йдеться про щомісячні постачання, це буквально графік дихання для нашої ППО. У 2025 році цей графік був більш насиченим, а от у 2026-му, за словами президента, він став скромнішим. Кількість не назвали, але тенденцію окреслили чітко: ракет для Patriot менше.
Що сказав Зеленський у Белграді
Під час спілкування з журналістами прозвучало пряме запитання: чи будуть США виділяти Україні ці ракети? Відповідь – так, будуть. Домовленості зі Сполученими Штатами є, вони нікуди не поділися. Але коли наступне запитання уточнило, чи достатньо цих ракет, відповідь була лаконічною: «Ні».
Оці два слова мають у собі більше сенсу, ніж здається. Вони не означають, що Patriot перестануть працювати. Вони означають, що темп надходження ракет для Patriot відстає від реальної потреби. А це вже примушує військових економити боєзапас, ретельніше обирати цілі, інколи пропускати менш критичні загрози, щоб зберегти снаряди для відбиття масованих ракетних атак.
До речі, паралельно з цим Київ працює з Німеччиною, Польщею, Нідерландами та країнами Північної Європи над питаннями протибалістичної оборони загалом. Це не тільки про ракети до Patriot, а й про інші системи, інтеграцію даних, обмін досвідом. Але американський компонент поки що залишається ключовим.
Як виглядає зменшення постачань на практиці
Уявіть собі місячний бюджет сім’ї: минулого року ви отримували фіксовану суму, якої вистачало на всі базові потреби, і ще залишалася невеличка подушка безпеки. А цього року та сама сума стала меншою – не критично меншою, але відчутно. Ви не голодуєте, однак починаєте від чогось відмовлятися. Приблизно так само виглядає ситуація з постачанням ракет для Patriot.
Тут важливий момент: конкретні цифри президент не назвав, і це правильно з міркувань безпеки. Противнику не обов’язково знати, скільки саме ракет у нас залишається. Достатньо того, що ми розуміємо: захист неба триває, але доводиться бути більш ощадливими.
Водночас американська сторона запевняє, що сама угода про щомісячні постачання лишається в силі. Це не ситуація «все, більше нічого не буде». Ймовірно, йдеться про зміну пріоритетів у самих США, перерозподіл ресурсів або складнощі з виробництвом. Але нам від того не легше – якщо менше ракет для Patriot прилітає вчасно, командирам на місцях доводиться проявляти неабияку винахідливість.
Європейський трек і що це дає
Окрім американського напрямку, Україна активно опрацьовує посилення протибалістичного захисту з європейцями. Німеччина, Польща, Нідерланди та північні країни – це не просто дипломатичний список. Кожна з цих держав має свої компетенції: в когось є системи, сумісні з Patriot, у когось – власні розробки перехоплювачів.
І якщо ракети для Patriot з боку США надходять повільніше, європейські партнери можуть частково компенсувати цей дефіцит. Наприклад, спільними закупівлями або наданням боєприпасів, які можна адаптувати до наших пускових установок. Принаймні, заяви з Белграда дають зрозуміти: ставка робиться на комплексний підхід, а не на одну-єдину лінію постачання.
Президент Вучич, до слова, під час цієї зустрічі висловив підтримку територіальній цілісності України, що теж стало важливим сигналом для регіону. Але для нашої теми головне – це підтвердження того факту, що навіть за наявності міцних домовленостей реальний обсяг ракет для Patriot може коливатися, і до цього треба бути готовими.
Наостанок варто сказати про одне: скорочення постачань у 2026 році не означає втрату спроможностей. Це радше сигнал для ще тіснішої координації з союзниками, пошуку альтернативних джерел і розумного використання кожного наявного перехоплювача. Зрештою, від грамотного розподілу цих ракет залежить не лише цілість військових об’єктів, а й безпека звичайних міст, де люди щоночі сподіваються почути не вибух, а характерний звук роботи Patriot.