Харківщина, 2026 рік. Статистика, від якої холоне кров: 23 поранених працівники ТЦК та один убитий військовослужбовець лише за неповний рік. Це дані станом на 18 серпня 2026 року, і вони змушують поставити жорстке запитання: що відбувається з правопорядком у регіоні і чи справді ми усвідомлюємо наслідки таких злочинів?
Територіальні центри комплектування — це не абстрактна установа. Живі люди у формі виконують службові обов’язки, передбачені законом. І коли ми говоримо про напади на військовослужбовців ТЦК, йдеться не просто про порушення громадського спокою. Це пряме посягання на порядок управління, яке держава має захищати.
Що кажуть цифри: 18 зареєстрованих нападів
Поліція Харківщини зафіксувала 18 повідомлень про злочини, де потерпілими ставали працівники ТЦК та СП просто під час виконання службових обов’язків. Зверніть увагу — це тільки ті випадки, які отримали офіційну реєстрацію. Реальна картина може бути гіршою.
А тепер дивіться ширше. Окрім нападів безпосередньо на співробітників центрів комплектування, зареєстровано ще 4 факти нападів на поліцейських територіальних підрозділів ГУНП в Харківській області. Ці люди працювали у складі груп оповіщення. Ще 7 подібних випадків сталися за участі поліцейських Управління патрульної поліції в Харківській області.
Погодьтеся, це вже навіть не тенденція. Це певна закономірність. Коли нападник не бачить різниці між військовослужбовцем ТЦК та правоохоронцем, ми маємо справу із системною проблемою.
Як реагують правоохоронці: 22 провадження і реальні підозри
Реакція не змусила себе чекати. Поліція розпочала 22 кримінальних провадження за фактами нападів. Об’єднана категорія потерпілих — працівники ТЦК та СП, а також поліцейські, які виконували завдання у групах оповіщення.
Важливий показник того, що справа не «спускається на гальмах»: по 13 кримінальним провадженням особам вже повідомлено про підозру. Це означає, що слідство має достатньо доказів, аби перевести людину зі статусу свідка чи просто фігуранта у статус підозрюваного. Процес йде.
Кваліфікація дій залежить від конкретних обставин. Найчастіше йдеться про статті Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за опір представникові влади, погрозу або насильство щодо нього, а також умисні тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. Коли ж ми чуємо про вбивство військовослужбовця — це вже стаття 348 КК України. Посилене покарання, аж до довічного позбавлення волі.
Чому напади небезпечні не лише для потерпілих
Кожен такий епізод б’є не тільки по конкретній людині. Руйнується сама ідея правової держави, де службова особа діє в межах закону, а будь-який конфлікт вирішується у правовому полі, а не кулаками.
Працівник ТЦК, який виконує свої функції — це представник держави. Опір йому, тим більше із застосуванням зброї чи фізичної сили, паралізує державний механізм у найчутливішій сфері — оборонній.
Крім того, не варто забувати про психологічний складник. Постійна загроза життю демотивує особовий склад. А це напряму впливає на якість виконання завдань, які стоять перед системою комплектування.
Тут важливий момент. Суспільство часто плутає емоційне ставлення до окремих представників системи із допустимістю фізичної розправи над ними. Мовляв, «якщо мені не подобається, як працює ТЦК, я маю право на агресію». Ні, не маєте. Кримінальний кодекс не робить винятків для емоцій.
Що буде далі: прогноз на основі права
22 відкритих провадження — це не фінал історії. Це проміжний зріз. Частина справ буде передана до суду, і там уже вирішуватиметься доля обвинувачених. Суди, як правило, враховують суспільну небезпеку таких діянь і призначають реальні строки.
Також варто очікувати, що правоохоронна система посилить захист груп оповіщення. Можливо, будуть змінені протоколи супроводження, кількісний склад патрулів або тактика роботи з населенням. Але це вже питання управлінських рішень, а не кримінального процесу.
Окремо треба сказати про профілактику. Злочини такого штибу рідко бувають спонтанними. Суспільна напруга, помножена на дезінформацію, створює фон, на якому людина дозволяє собі незаконні дії. Правоохоронним органам та військовому командуванню варто більше говорити з людьми, пояснювати правила і наслідки. Тиша породжує чутки, а чутки іноді ведуть до біди.