Уявіть ситуацію: хтось встановив на банкомат скімер, зчитав дані вашої картки, підгледів ПІН-код і за кілька годин спустошив рахунок. Шахрайство чи крадіжка? На перший погляд, усе очевидно – це ж класичне шахрайство з банківськими картками. Однак Верховний Суд у справі № 755/8937/21 дійшов несподіваного висновку: такі дії треба кваліфікувати як крадіжку. І тепер це питання передали на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Давайте розберемося, чому виник цей спір і що він означає для судової практики.
Що сталося у справі
Громадянин Польщі, раніше не судимий, за даними слідства, діяв не сам. У період з вересня по листопад 2020 року він разом зі спільниками провернув цілу серію епізодів. Схема була налагоджена: скімер на банкомат, міні-камера для фіксації ПІН-кодів, виготовлення дублікатів платіжних карток. Потім – зняття готівки через банкомати АТ КБ «ПриватБанк».
28 листопада 2020 року чоловік встановив обладнання на банкомат на вулиці Андрія Малишка в Києві. Протягом доби пристрій зчитував дані карток клієнтів. Наступного дня, коли він повернувся зняти техніку, його затримали оперативники. Окрім цього епізоду, слідство нарахувало ще 32 завершені замахи на заволодіння чужими коштами та 11 фактів несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерів.
Дніпровський районний суд м. Києва визнав чоловіка винним одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України. Зокрема, за шахрайство (ч. 3 ст. 190 КК), підробку платіжних карток (ст. 200 КК) і несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів (ст. 361 КК). Остаточне покарання – 5 років позбавлення волі. Апеляційний суд вирок загалом залишив без змін, лише уточнив редакцію закону.
Захисник подав касаційну скаргу. Наполягав: докази зібрали з порушеннями, обшук провели без ухвали суду, затримання – без перекладача й адвоката. Але головна інтрига розгорнулася зовсім в іншій площині.
Чому шахрайство раптом стало крадіжкою
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, вивчивши матеріали, поставила під сумнів саму кваліфікацію дій засудженого. І ось тут криється ключовий юридичний спір.
Що таке шахрайство за Кримінальним кодексом України? Це заволодіння чужим майном шляхом обману або зловживання довірою. Критично важливий момент: потерпілий добровільно передає майно злочинцеві. Так, його ввели в оману, але факт передачі він усвідомлює. Воля людини хоч і викривлена обманом, але присутня.
А тепер подивіться на ситуацію з банкоматом. Коли зловмисник вставляє підроблену картку й отримує готівку, чи є там чиясь воля на передачу грошей? Власник рахунку в цей момент навіть не знає, що з його картки щось знімають. Працівник банку теж не бере участі в операції. Банкомат – це автомат, технічна система, яка не має свідомості й не може бути обманутою в юридичному сенсі.
Колегія суддів провела просту, але потужну паралель: виготовлення дубліката банківської картки за своєю суттю нічим не відрізняється від виготовлення відмички до замка. Це лише спосіб отримати доступ до чужого майна. А те, як саме майно вилучають із володіння, – ось що визначає кваліфікацію. Якщо гроші беруть таємно, непомітно для власника – перед нами крадіжка, а не шахрайство.
Розкол у Верховному Суді
Тут важливий момент: зовсім нещодавно, у березні 2026 року, Третя судова палата Касаційного кримінального суду висловила прямо протилежну позицію. У справі № 712/6681/23 вона визнала, що злочинець, який через мобільний телефон і невстановлені електронні пристрої ідентифікувався як власник рахунків і отримав доступ до чужих коштів, діяв саме шахрайським способом.
Логіка Третьої палати: зловмисник повідомив автоматизованій системі банку неправдиві відомості, змусивши її помилково вважати, що операцію ініціював законний власник. Це обман, а отже – шахрайство.
Але Перша судова палата з цим категорично не погодилася. Її аргумент простий і, чесно кажучи, досить переконливий: технічний процес авторизації, в якому немає людського волевиявлення, не можна прирівнювати до добровільної передачі майна. Банкомат не має волі, його не можна обманути – йому можна лише підсунути неправильні дані. А це вже зовсім інша правова природа.
Колегія суддів Першої палати прямо назвала правозастосовну позицію колег із Третьої палати хибною. І щоб уникнути ситуації, коли різні палати Верховного Суду по-різному кваліфікують однакові діяння, справу № 755/8937/21 передали на розгляд об’єднаної палати Касаційного кримінального суду.
Чому це важливо для кожного
На перший погляд може здатися: ну яка різниця, шахрайство чи крадіжка? Головне, що злочинця покарали. Але різниця є, і вона суттєва.
По-перше, санкції за крадіжку (ст. 185 КК) і за шахрайство (ст. 190 КК) відрізняються. По-друге, кваліфікація впливає на судову практику в сотнях, якщо не тисячах аналогічних справ. Коли кожен суд кваліфікує карткові злочини на власний розсуд, це підриває принцип правової визначеності – один із фундаментів верховенства права.
До того ж позиція Першої палати змушує замислитися над глибшим питанням: чи можна взагалі вважати обманом взаємодію з технічною системою? І якщо так, то де проходить межа? Сьогодні це банкомат, завтра – чат-бот зі штучним інтелектом, післязавтра – автоматизований сервіс видачі кредитів.
Об’єднана палата Касаційного кримінального суду тепер має розставити крапки над «і». Її рішення стане орієнтиром для всіх судів України – і фактично визначить, як кваліфікуватимуть карткові злочини в найближчі роки. Поки що ж касаційна скарга захисника чекає на розгляд, а разом із нею – і відповідь на запитання, яке розкололо Верховний Суд: шахрайство чи крадіжка відбувається тоді, коли гроші зникають із рахунку через підроблену картку.