Заява про незаконні розкопки на території України, яку нещодавно озвучив лідер польської партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський, одразу набула дипломатичного резонансу. Політик стверджує, що в регіоні, який у Польщі називають «Східною Галичиною», невідомі особи розкопують колишні польські села, викрадають коштовності жертв і роблять це нібито з мовчазної згоди місцевої української влади. Партія навіть анонсувала звернення до МЗС Польщі з вимогою пояснень. Та чи все так однозначно з юридичного погляду? Давайте розберемо, що саме карає український закон і чи можна звинувачувати цілу державу на підставі кількох фраз.
Тут важливий момент: будь-яка резонансна заява політика — це ще не доказ. У правовому полі діє принцип презумпції невинуватості, і він поширюється не лише на фізичних осіб, а й на репутацію держави. Тож перш ніж говорити про «злочинну діяльність», варто подивитися, чи є відкриті кримінальні провадження, чи надходили офіційні запити та яким є механізм реагування на такі факти.
Про яку статтю йдеться, коли звучить словосполучення незаконні розкопки
Ключова норма тут — стаття 298 Кримінального кодексу України. Вона передбачає відповідальність за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті археологічної спадщини. Покарання — від штрафу до позбавлення волі на строк до трьох років. Якщо ж ці дії вчинені групою осіб, з використанням спецтехніки або спричинили значну шкоду — відповідальність суттєво зростає. У частині другій тієї ж статті йдеться вже про умисне знищення, руйнування чи пошкодження об’єктів культурної спадщини, і санкція там сягає п’яти років ув’язнення.
Але є нюанс. Місця колишніх сіл не завжди мають офіційний статус пам’ятки археології. Якщо об’єкт не внесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, то дії «чорних копачів» можуть кваліфікуватися за іншими статтями: наприклад, за наругу над могилою (стаття 297 КК) або навіть за крадіжку, коли йдеться про вилучення цінних речей.
Хто має реагувати і до кого звертатися
Політик згадав про звернення до МЗС Польщі. Це логічний дипломатичний крок, але з точки зору кримінального процесу він вторинний. Первинне — це заява до правоохоронних органів України. Саме Національна поліція, а у випадках, що стосуються культурної спадщини, ще й Служба безпеки України, мають повноваження відкривати кримінальні провадження за фактом незаконних розкопок.
Крім того, існує механізм міжнародно-правової допомоги. Якщо польська сторона володіє конкретними доказами, вона може надіслати запит про правову допомогу через Офіс Генерального прокурора. І ось тут криється ключове: наразі не оприлюднено жодного посилання на конкретні епізоди. У заяві Качинського фігурує словосполучення «як повідомляється» — а ким повідомляється? Кому? Це риторичне запитання, відповідь на яке здатна поставити крапку в дискусії.
Чи можна притягнути до відповідальності місцеву владу
Окремо хочу зупинитися на тезі про «мовчазну згоду» українських посадовців. Це серйозне звинувачення, яке фактично межує з обвинуваченням у пособництві. У Кримінальному кодексі України є стаття 364 — зловживання владою або службовим становищем. Якщо службова особа, маючи реальну можливість припинити незаконні розкопки, умисно не робить цього і таке бездіяння спричинило тяжкі наслідки, — вона підлягає кримінальній відповідальності.
Але знову ж таки: без доказів, без конкретних прізвищ, без матеріалів службових розслідувань це твердження залишається політичною риторикою. Суд не виносить вироки на основі газетних цитат. Потрібен склад злочину, а він передбачає не лише факт, а й причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю чиновника та шкодою.
Що робити, якщо ви стали свідком подібних дій
Кожен, хто помітив підозрілі земляні роботи на території колишніх поселень, кладовищ або просто місць із історичним минулим, має право звернутися до поліції. Заяву можна подати усно або письмово, і правоохоронці зобов’язані внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин. Це норма, закріплена у статті 214 КПК України. Жодних «дозволів зверху» для цього не потрібно.
До речі, важливо фіксувати все документально. Якщо ви бачите, що ведуться незаконні розкопки, зробіть фото або відео, запам’ятайте координати, час і, за можливості, осіб, які там перебували. Це суттєво допоможе слідству. Не намагайтеся втручатися самостійно — такі дії можуть бути небезпечними.
А що з міжнародними зобов’язаннями України
Україна є стороною кількох міжнародних договорів, які безпосередньо стосуються охорони культурної спадщини. Зокрема, Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини 1992 року та Конвенції УНІДРУА про викрадені або незаконно вивезені культурні цінності. Ці документи зобов’язують державу вживати заходів для запобігання таким правопорушенням, а в разі їх вчинення — забезпечувати невідворотність покарання.
А ще існує двостороння угода між Україною та Польщею про збереження місць пам’яті та поховань жертв війни і політичних репресій. Відповідно до неї, будь-які пошукові роботи мають проводитися за погодженням компетентних органів обох держав. Якщо заява Качинського підкріплена реальними фактами, саме ця угода мала б стати першим інструментом реагування — через спільні комісії, а не через медійні виступи.
І наостанок кілька слів про термінологію. Коли політик використовує назву «Східна Галичина», він апелює до історичного поняття, яке не збігається з сучасним адміністративно-територіальним поділом України. У правовому полі оперують конкретними назвами областей, районів і населених пунктів. Розмиті географічні посилання завжди ускладнюють розслідування, адже не дають змоги встановити місце вчинення злочину, а це — обов’язковий елемент будь-якого кримінального провадження.
Чи є незаконні розкопки реальною проблемою? Безперечно, так. Але чи можна стверджувати, що держава «мовчить», базуючись лише на непідтверджених повідомленнях? Це питання не до політиків, а до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо там таких проваджень немає — значить, немає і складених протоколів, на які можна було б послатися. Якщо ж вони є — суспільство має право знати про перебіг слідства.
