Президент України Володимир Зеленський 30 липня 2026 року підписав одразу тринадцять указів — від №641/2026 до №653/2026. Усі вони стосуються призначення 13 нових суддів до апеляційних та одного місцевого суду. Це не просто формальність, а реальне поповнення штату в регіонах, які цього потребують.
Коли читаєш такі новини, може здатися: ну, призначили і призначили. Але за кожним указом стоїть людина, яка пройшла довгий шлях відбору, склала іспити, витримала конкурс і тепер бере на себе відповідальність вершити правосуддя. Тут важливий момент — ці призначення відбуваються не просто за бажанням Президента, а виключно в межах, які чітко окреслює Конституція.
Що саме говорить Основний закон?
Президент діє за правилами, прописаними в кількох статтях Конституції України. По-перше, це частина п’ята статті 126 — вона визначає статус судді та підстави для його призначення чи звільнення. Далі йде стаття 127, яка встановлює вимоги до кандидатів: вік, освіта, стаж, володіння державною мовою. І нарешті, частини перша та друга статті 128 регулюють саму процедуру — як відбувається добір і хто саме подає кандидатуру главі держави.
Іншими словами, Президент не обирає суддів сам. Він отримує подання від Вищої ради правосуддя і лише завершує юридичний ланцюжок своїм указом. Це принципова деталь, яку часто плутають у публічних дискусіях. Жодних “призначень з кишені” тут бути не може.
Хто саме отримав мантії?
Запорізький апеляційний суд отримав відразу двох нових суддів. Указ №641/2026 стосується Лідії Юріївни Кравченко, а указ №642/2026 — Крістіни Анатоліївни Коломаренко. Обидві тепер працюватимуть на рівні апеляції, тобто переглядатимуть рішення, які ухвалили місцеві суди першої інстанції.
Крім них, ще 11 суддів розподілили по інших апеляційних судах та одному місцевому загальному суду. Загальний список охоплює різні регіони країни, і це не випадковість. Система правосуддя в Україні страждає від хронічного браку кадрів, тому кожне таке призначення — це спроба закрити чергову “дірку” в штатному розкладі.
Коли говорять про судову реформу, рідко згадують просту арифметику. Якщо суддя фізично не встигає розглядати справи через надмірне навантаження, жодні закони не прискорять правосуддя. Треба просто більше професіоналів у мантіях.
Чому це важливо для звичайної людини?
Уявіть, що ви подали позов про стягнення боргу або оскаржуєте незаконне звільнення. Справу призначають до розгляду… через півтора року. Бо суддя, на якого вона потрапила, уже має в провадженні три сотні аналогічних справ. Знайома ситуація?
Нові призначення працюють саме на те, щоб скоротити ці строки. Більше суддів — менше черга. Простіше кажучи, укази Президента від 30 липня 2026 року — це не абстрактна політика, а цілком конкретний крок до того, щоб ваша справа рухалася швидше.
Крім того, зверніть увагу на географію призначень. Коли суди укомплектовані в регіонах, людям не доводиться їхати за сотні кілометрів до іншого міста лише тому, що там є вільний суддя. Правосуддя має бути доступним територіально — і це одна з цілей таких призначень.
Конституційна рамка без зайвих ілюзій
Давайте розберемося ще з одним міфом. Подеколи можна почути, що Президент “призначає суддів під себе”. Але Конституція не дає такої можливості. Подивіться на ланцюжок: спочатку Вища кваліфікаційна комісія суддів проводить відбір, потім Вища рада правосуддя вносить подання, і лише після цього глава держави видає указ. Жоден із цих органів не підпорядковується Президенту напряму.
До того ж, судді призначаються безстроково. Це означає, що після указу Президент уже не може вплинути на їхню кар’єру. Вони захищені імунітетом і недоторканністю в межах своєї професійної діяльності. Призначив — і все, далі вони незалежні.
Якщо ви стежите за судовою системою, то помітите закономірність: такі серії указів виходять кілька разів на рік. Це планова робота із заповнення вакансій, а не політичний демарш.
А що там із місцевим судом?
Серед тринадцяти указів один стосується не апеляції, а місцевого загального суду. Перша інстанція — це фундамент усієї судової системи. Саме сюди приходить більшість громадян зі своїми проблемами: сімейні спори, земельні конфлікти, дрібні кримінальні провадження.
Коли місцевий суд недоукомплектований, страждає найширше коло людей. Не дивно, що Президент включив цю позицію до пакету призначень разом із апеляційними судами.
Якщо вам цікаво дізнатися всі прізвища та суди, повний перелік міститься в указах №641/2026–653/2026. Їх опубліковано на офіційному сайті Офісу Президента у день підписання — 30 липня. Це відкрита інформація, доступна будь-кому.
Тринадцять указів, тринадцять суддів. Арифметика проста, а наслідки — глибші, ніж здається на перший погляд. Кожен такий документ скорочує відстань між людиною та справедливістю хоча б на кілька тижнів. І в масштабах країни це вже немало.