Державна зрада – злочин, за який в умовах війни передбачено найсуворіше покарання. 6 травня 2026 року Верховний Суд остаточно підтвердив 15-річний строк позбавлення волі для мешканця Першотравенська, який передавав представнику ФСБ РФ дані про пересування української авіації, координати військових об’єктів і навіть просив бомбити цивільну інфраструктуру.
Історія почалася влітку 2022 року. Чоловік – назвемо його, як у судових документах, ОСОБА_6 – активно сидів у проросійських Telegram-каналах. Саме там на нього вийшов співробітник ФСБ РФ. Коротке листування – і ось уже мешканець Дніпропетровщини погоджується збирати розвідувальну інформацію. Жодних вагань, жодних сумнівів.
Що саме він робив? З липня по жовтень 2022 року ОСОБА_6 надсилав агенту дані про рух військових літаків ЗСУ над Першотравенськом: коли пролетіли, в якому напрямку, скільки бортів. Повідомляв про гелікоптери Мі-8. Надсилав скріншоти Google Maps із позначками аеродромів – «Майське», «Кам’янка», «Оріхово», міжнародного аеропорту «Дніпропетровськ». Навіть координати майданчика для гвинтокрилів у Дніпрі передав.
Але це ще не все. У вересні 2022 року він надіслав агенту скріншот із координатами будівлі одного з військкоматів – із припискою про необхідність його знищення. Крім того, в листуванні висловлював підтримку окупації, чекав, коли російські війська зайдуть у Дніпропетровську область, і наполягав на бомбардуванні цивільних об’єктів.
За цю «роботу» він отримав 3 052 гривні 66 копійок. Саме стільки коштувала інформація, яка могла призвести до загибелі українських військових.
Суд першої інстанції – Павлоградський міськрайонний суд – 27 червня 2025 року визнав чоловіка винним за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України. Це державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану. Вирок – 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Окремо – спеціальна конфіскація мобільного телефону та планшета, через які він і передавав дані.
К слову, частина 2 статті 111 Кримінального кодексу України – це особливо тяжкий злочин. Санкція передбачає від 15 років до довічного. Тож формально ОСОБА_6 отримав мінімально можливе покарання.
Він подав апеляцію. Дніпровський апеляційний суд 11 грудня 2025 року залишив вирок без змін. Тоді засуджений пішов до Верховного Суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 наполягав, що обшук у його помешканні провели з порушеннями. Мовляв, не роз’яснили права, не забезпечили захисника, застосовували фізичне насильство і психологічний тиск. Також стверджував, що слідчий у клопотаннях вказував неправильні дані – зокрема, нібито засуджений виїжджав на об’єкти для розвідки. А ще – що експерт, який проводив комп’ютерно-технічну експертизу, перебуває у службовій залежності від обвинувачення, бо працює в системі СБУ.
Що на це сказав Верховний Суд? Давайте розбиратися по черзі.
Обшук провели 31 травня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді. Були двоє понятих, вівся відеозапис. На відео чітко видно: ОСОБА_6 роз’яснили права – в тому числі право на адвоката. Він підтвердив, що все зрозумів. Жодного бажання залучити захисника не висловив. Протокол обшуку прочитав і підписав без зауважень. Отже, право на захист не порушили.
Щодо насильства – цей факт перевіряли окремо. Павлоградський суд ще в лютому 2025 року доручив ДБР провести перевірку. Бюро відкрило кримінальне провадження за фактом можливого перевищення влади. І що в підсумку? 9 червня 2025 року провадження закрили – складу злочину не знайшли. Постанову вручили засудженому, він її не оскаржив. Тож аргумент про тиск не спрацював.
З експертом – схожа історія. Так, він працює в Українському науково-дослідному інституті спеціальної техніки та судових експертиз СБУ. Але самого по собі факту роботи в установі, підпорядкованій Службі безпеки, недостатньо, щоб визнати експерта упередженим. Потрібні конкретні докази службової залежності. А їх немає. І засуджений їх не надав.
А неточності у клопотаннях слідчого – тут усе просто. Оцінювати доводи клопотань – це компетенція слідчого судді. Якщо він задовольнив клопотання, значить, підстав для відмови не побачив. До того ж ОСОБА_6 навіть не стверджує, що самі ухвали слідчого судді були незаконними.
Чесно кажучи, аргументи захисту виглядали відверто слабко. А доказова база обвинувачення – навпаки, залізобетонною.
Суд спирався на протокол обшуку, під час якого вилучили планшети й телефони. На них виявили листування з агентом ФСБ, скріншоти з координатами, відеозаписи польотів літаків ЗСУ. Експертиза комп’ютерної техніки підтвердила: доступ до облікових записів здійснював саме ОСОБА_6. Міністерство оборони України окремо підтвердило – рух літаків у вказані дати й години дійсно відбувався. Тобто інформація, яку передавали агенту, була реальною і становила оборонне значення.
Негласні слідчі дії теж дали результат. Протокол від 20 березня 2023 року зафіксував усе листування з абонентом, підписаним як представник ФСБ. Там і скріншоти з військовими об’єктами, і відео польотів, і обговорення грошової винагороди.
Уся ця сукупність доказів – жодних сумнівів у винуватості не залишала. Суди першої та апеляційної інстанцій оцінили їх правильно, з дотриманням статей 94 та 370 КПК України. Верховний Суд не побачив підстав для втручання.
Тут важливий момент: Касаційний кримінальний суд – це суд права, а не факту. Він не переоцінює докази і не встановлює обставини заново. Його завдання – перевірити, чи правильно застосували закон суди нижчих інстанцій. І в цій справі закон застосували правильно.
6 травня 2026 року колегія суддів Третьої судової палати ухвалила: вирок і ухвалу апеляції залишити без змін, касаційну скаргу – без задоволення. Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
П’ятнадцять років за державну зраду – строк, який чоловік проведе за гратами. І це лише мінімальна межа покарання, передбачена частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України. В умовах воєнного стану за такі дії можна отримати й довічне.