Одинадцять забитих мʼячів у півфіналі чемпіонату Європи — це не опечатка і не збій онлайн-трансляції. Збірна України з футболу 7 учора ввечері влаштувала на італійському полі справжній атакувальний шторм, залишивши австрійців тільки виймати мʼячі із сітки. 11:3 — і тепер у фіналі на наших чекає той самий суперник, якого вже одного разу перемагали, але який напевно мріє про реванш. Господарі турніру, збірна Італії, спробують зупинити українську казку.
На стадіоні в одному з прибережних міст Апеннін учора було спекотно ще до стартового свистка. Австрійці напевно готувалися дати бій і розраховували на щільну оборону — як-не-як на кону стояв вихід у фінал. Але вже до середини першого тайму стало ясно: плани гостей летять у прірву. Українська дружина ввімкнула пресинг, якого маленьке поле не пробачає, і раз у раз зламувала чужий захист швидкими комбінаціями. Мʼяч залітав у ворота австрійців із лячною регулярністю — прицільно, хльостко й майже без шансів для воротаря. На перерву перевага була настільки переконливою, що питання про переможця практично відпало.
Чесно кажучи, навіть три мʼячі у відповідь від Австрії не виглядали спробою камбеку. Скоріше — спалахами гордості, які синьо-жовті негайно гасили новими результативними атаками. Підсумкові 11:3 — це найбільший рахунок у плей-оф турніру, і він абсолютно чітко відбиває різницю в рівні швидкостей і реалізації моментів. Команда грала розкуто, але при цьому не втрачала концентрації ні на хвилину — фірмовий почерк колективу, який приїхав до Італії за титулом.
Як Україна пронеслася по групі й не помітила перешкод
Шлях до півфіналу розпочався з двох майже синхронних розгромів. У стартовому матчі підопічні тренерського штабу змели Румунію — 8:0. Швидкі голи посипалися вже в дебюті, і далі пішла гра в одні ворота. Румуни просто не встигали перебудовуватися, а українська атака працювала як ідеально змащений механізм. Слідом під ковзанку потрапила Греція — і знову 8:0. На табло майже не було інтриги, зате вболівальники отримали гольове бенкетування й чітке розуміння: ця збірна вміє не просто перемагати, а робити це з апетитом.
А от третій груповий матч змусив серце битися частіше. Господарі-італійці вийшли битися на смерть — за підтримки заповнених трибун, із подвійною мотивацією і, чого приховувати, з дуже міцним складом. Перші хвилини Україна трохи просіла, дозволила суперникові створити кілька небезпечних моментів і навіть пропустила першою. Але той вечір став перевіркою на характер. Наші швидко зібралися, перехопили ініціативу й відповіли так, що італійська оборона затріщала. Фінальний свисток зафіксував 5:3 — важку, трудову перемогу, яка, як показали подальші події, й дала психологічний ключ до всього турніру. Команда вийшла з групи з першого місця і з розумінням: у фіналі, якщо доведеться, з Італією знову впораємося.
І от тепер історія повертає нас саме до цього сценарію. Фінал проти господарів — виклик особливого порядку. Італійці гратимуть не просто за трофей, а за реноме. Поразку 3:5 на груповому етапі вони напевно переживали болісно й зараз горять бажанням показати, що той результат був випадковістю. Їхні козирі — тактична гнучкість, шалена підтримка трибун і вміння діяти другим номером, вичікуючи помилок чужої оборони. Давайте дивитися правді в очі: у себе вдома вони здатні видати матч на порядок сильніший за той, що був у групі.
Однак у збірної України є дещо важливіше. За чотири гри турніру команда наколотила 32 мʼячі — цю цифру можна перечитувати кілька разів, щоб повірити. У середньому по вісім за гру. І річ не тільки у виконавській майстерності, а в тому, як швидко футболісти думають на обмеженому просторі, як миттєво ухвалюють рішення і як легко перетворюють будь-який відбір на гольову контратаку. Австрійці вчора спробували грати високо — їх за це моментально покарали. Італійці напевно сядуть нижче й постараються перекрити кисень у центрі поля. Але питання в тому, чи витримають вони темп 90 хвилин, якщо українська команда з перших секунд увімкне свій пресинг.
Окремо варто сказати й про людський вимір цього турніру. Футбол 7 набирає популярності у всій Європі, і для України цей вихід у фінал — не просто спортивна новина, а подія, яка по-справжньому обʼєднує трибуни й стадіони аматорських ліг по всій країні. Десятки тисяч хлопців, які ганяють мʼяч на невеликих майданчиках, тепер бачать: можна дорости до головного матчу континенту. І це дорогого варте, навіть якщо на кону немає мільйонних контрактів.
Попереду — вирішальна гра. Італійці вже потирають руки й обіцяють пекельний реванш. Наша команда, хльостко переїхавши Австрію, готується повторити груповий подвиг і залишити кубок собі. Фінал пройде наприкінці цього тижня, і навряд чи хтось сумнівається, що на маленькому зеленому прямокутнику зійдуться дві найяскравіші команди турніру. Свисток арбітра сповістить про початок о 20:00 за київським часом. До цього моменту Україна вже знатиме про суперника практично все. Італія — про нас. А мʼяч — він поки що на центрі поля. І поки що — в абсолютній тиші.