НАБУ та САП повідомили про підозру організованій групі, яка, за даними слідства, привласнила понад 37 мільйонів гривень пожертв. Ці гроші люди з усього світу надсилали на підтримку України в перші місяці великої війни. Тепер правоохоронці кажуть: замість допомоги армії чи постраждалим кошти осіли в кишенях зловмисників.
Коли чуєш про такі суми, мимоволі уявляєш складну банківську аферу з десятками фальшивих фірм. Але в цій історії головну роль, схоже, зіграла звичайна довіра. І саме вона стала інструментом для виведення пожертв у тінь.
Хто стоїть за схемою
Організатором оборудки слідство вважає колишнього державного секретаря Міністерства закордонних справ. Цю посаду з 2020 по 2024 рік обіймав Олександр Баньков. Самі правоохоронці за традицією не називають імені підозрюваного у своїх релізах, однак часові рамки і статус не залишають простору для здогадів.
Державний секретар у міністерстві – не просто бюрократ. Це людина, яка керує апаратом, має доступ до стратегічної інформації і, що важливо, може впливати на комунікацію з дипломатами за кордоном. Саме це, за версією НАБУ, і стало ключем до злочинної схеми.
Якщо спростити до побутового рівня, уявіть керівника великого благодійного фонду, який особисто телефонує партнерам і просить переказати допомогу не на основний рахунок організації, а на картку «перевіреної волонтерки». Приблизно так само працював і механізм, який інкримінують ексчиновнику.
Як виводили гроші
Схема складалася з кількох простих, але продуманих кроків. Спочатку посадовець переконував іноземних донорів та співробітників українських дипломатичних установ перераховувати фінансову допомогу на рахунок підконтрольної громадської організації. Люди вірили, що відправляють кошти на потреби держави – адже прохання лунало від офіційної особи МЗС.
Тут важливий момент, який часто залишається непоміченим у новинах. Експертиза встановила, що ці кошти юридично мали статус цільових бюджетних коштів спеціального фонду МЗС. Іншими словами, коли ви переказуєте гроші на офіційну допомогу Україні через державні канали, вони одразу стають частиною бюджету, а не приватною благодійністю. Витрачати їх можна лише за суворо визначеними процедурами.
Але далі, як стверджує слідство, гроші йшли зовсім не на процедури. Їх переганяли через рахунки фізичних осіб-підприємців та компаній, які контролювали учасники групи. Потім на сцену виходили так звані конвертаційні центри – нелегальні майданчики, де безготівкові кошти за кілька годин перетворюються на готівку. Отримані суми осідали в кишенях фігурантів і використовувалися для власного збагачення.
Виникає логічне запитання: невже ніхто не помітив, куди зникають десятки мільйонів? Відповідь, на жаль, типова для таких справ. Коли потік пожертв іде через низку посередників, а звітність малюють заднім числом, виявити зникнення грошей на ранньому етапі вкрай складно.
Довіра як інструмент злочину
Можливо, найгірше в цій історії навіть не сума, а те, як цинічно використали людське бажання допомогти. У перші тижні повномасштабного вторгнення іноземці масово шукали способи підтримати Україну. Гроші збирали на амуніцію, медикаменти, евакуацію. І коли до тебе звертається не анонімний волонтер, а представник міністерства з багаторічною репутацією, сумнівів майже не виникає.
Схема з пожертвами нагадує класичну модель шахрайства, де злочинці тиснуть на авторитет. Тільки тут авторитетом слугувала державна посада. І це робить справу особливо резонансною – вона б’є по репутації всієї дипломатичної системи.
Розслідування триває. НАБУ і САП збирають докази, допитують свідків і встановлюють повне коло причетних. Колишньому держсекретарю та його ймовірним спільникам загрожує кримінальна відповідальність за привласнення коштів в особливо великих розмірах. Чи повернуть гроші до бюджету, чи вдасться відшкодувати бодай частину – наразі відкрите питання.
На цьому тлі пригадується проста істина: будь-яка допомога потребує прозорості. Коли йдеться про державні інституції, кожна гривня має бути на виду. Інакше замість допомоги Україні ми отримуємо допомогу окремим особам – за рахунок тих, хто щиро хотів підтримати країну в найважчий час.