Два учасники, однакові ціни й файли, створені з різницею в секунди, – антиконкурентні узгоджені дії часто ховаються за низкою «випадкових» збігів. Саме таку картину побачив Верховний Суд у справі № 924/1061/25, де йшлося про тендер на закупівлю шкільних автобусів для Хмельницького. Історія варта вашої уваги, бо вона чудово ілюструє, як Антимонопольний комітет збирає докази змови – і чому суди трьох інстанцій із цим одностайно погоджуються.
Як усе починалося: тендер на три мільйони
У серпні 2023 року Департамент освіти та науки Хмельницької міської ради оголосив відкриті торги через систему Prozorro. Предмет закупівлі – шкільний автобус, очікувана вартість – 3 250 000 грн. Оголошення опублікували 9 серпня, кінцевий строк подання пропозицій – 17 серпня, аукціон призначили на той самий день.
На тендер зареєструвалися лише двоє: ТОВ «Завод Автоснаб» та ФОП Денисенко Олег Миколайович. Обидва подали початкові цінові пропозиції з абсолютно однаковою сумою – 3 249 510 грн з ПДВ. І під час аукціону жоден не зробив кроку до зниження. Пропозиція підприємця невдовзі була відхилена замовником – на документах не виявилося кваліфікованого електронного підпису. Переможцем визнали Товариство, з яким 30 серпня уклали договір на повну суму пропозиції.
Здавалося б, стандартна процедура. Але Південно-західне міжобласне територіальне відділення АМК вирішило копнути глибше – і знайшло там набагато більше, ніж просто однакові ціни.
П’ять доказів, які переконали АМК
Рішенням адміністративної колегії від 29 серпня 2025 року № 72/122-р/к дії обох учасників кваліфікували як антиконкурентні узгоджені дії, що спотворили результати торгів. Це порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Штраф для Товариства склав 68 000 грн.
Що саме побачили в АМК? Ось ключові обставини, які лягли в основу рішення.
Перше – чужі документи у власній пропозиції. Аналіз тендерних файлів показав: Підприємець завантажив у Prozorro документи, які належали Товариству. При цьому пропозиція Товариства була підписана електронним підписом його директора – Пєлєвіна Максима Ігоровича, а пропозиція Підприємця не мала підпису взагалі. Логічний висновок АМК: учасники обмінювалися інформацією та готувалися до тендеру спільно.
Друге – один телефон на двох. Під час реєстрації на електронному майданчику «Newtend» обидва учасники вказали той самий контактний номер. Оператор зв’язку підтвердив: номер обслуговується анонімно, на умовах передплаченого зв’язку. А Товариство саме повідомило, що цей номер належить його менеджеру з логістики – Мустафаєвій Сабіні Джейхунівні, до чиїх обов’язків якраз і входить підготовка документів для участі в публічних закупівлях.
Третє – спільна IP-адреса. Протягом серпня 2023 року, тобто під час підготовки та проведення тендеру, обидва учасники заходили до систем дистанційного банківського обслуговування з однієї IP-адреси. Входи відбувалися з інтервалом у лічені хвилини: скажімо, 10 серпня Товариство зайшло о 10:30, а Підприємець – о 10:47. І так день у день. Ця IP-адреса виявилася статичною та належала ТОВ «Лада-Сервіс» – компанії, яка пов’язана з Товариством через спільного засновника і кінцевого бенефіціарного власника.
Четверте – господарські відносини, що тривали роками. Між Товариством та Підприємцем діяв договір про надання послуг ще з 2 січня 2023 року. Протягом усього року – до тендеру, під час нього і після – Підприємець ремонтував автотранспортні засоби Товариства, а те справно платило за роботу. Банківські виписки це підтвердили.
І п’яте – близнюки серед файлів. Усі PDF-документи обох учасників мали однакового виробника – fCoder PDF producer, однакову версію формату PDF 1.5, і що найбільш разюче – ідентичні дату й час створення. Файл «ТХХ» в обох учасників створено 16 серпня 2023 року о 15:46:21. Файл «Аналог» – 16 серпня о 15:41:01. Файл «Пропозиція» – 16 серпня о 15:45:57. Це не просто збіг. Це означає, що документи готувалися на одному комп’ютері, однією людиною.
Кожен із цих фактів окремо ще можна було б спробувати пояснити. Але разом вони створюють картину, яка, за висновками АМК, «не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об’єктивних чинників».
Що вирішили суди
ТОВ «Завод Автоснаб» подало позов про визнання недійсними пунктів 1 і 2 рішення АМК. Господарський суд Хмельницької області у грудні 2025 року в позові відмовив. Північно-західний апеляційний господарський суд у лютому 2026-го підтвердив це рішення. І 11 червня 2026 року колегія Касаційного господарського суду Верховного Суду (судді Булгакова, Власов, Малашенкова) поставила фінальну крапку.
Основний аргумент скаржника будувався навколо статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Товариство наполягало: суди попередніх інстанцій неправильно оцінили докази, не врахувавши висновків Верховного Суду в аналогічних справах – від 13 січня 2022 року у справі № 914/2860/20, від 4 лютого 2025 року у справі № 910/619/24, від 21 листопада 2024 року у справі № 910/16639/21 та інших.
Колегія суддів відхилила ці доводи. Логіка була чіткою: так, стаття 86 ГПК України є загальною нормою, і висновки Верховного Суду щодо неї справді підлягають застосуванню. Але у згаданих скаржником справах відмінність у рішеннях зумовлена не різним тлумаченням закону, а різними фактичними обставинами. У цій же справі суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі докази в сукупності – і дійшли обґрунтованого висновку.
Окремо Верховний Суд нагадав фундаментальний принцип: для кваліфікації антиконкурентних узгоджених дій не потрібно доводити настання реальних збитків чи інших негативних наслідків. Достатньо встановити сам факт погодження конкурентної поведінки – обмін інформацією, спільну підготовку тендерної документації, координацію дій. Бо змагальність на торгах тримається на таємниці. Коли учасники знають пропозиції один одного, конкуренція зникає. Суд послався на низку власних постанов – від березня 2018 року до червня 2022-го, – які послідовно підтверджують цю позицію.
Цікавий момент: Товариство також посилалося на постанову Вищого господарського суду України від 21 листопада 2017 року у справі № 913/176/17. Верховний Суд сухо зауважив: за частиною четвертою статті 236 ГПК України суди зобов’язані враховувати висновки Верховного Суду, а не Вищого господарського суду. Останній вже не є джерелом правозастосовчої практики.
До речі, скаржник також намагався апелювати до того, що суди нібито не розмежували «обставини справи» та «докази у справі». Але тут Верховний Суд нагадав про межі касаційного перегляду: відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції є «судом права», а не «судом факту». Він не переоцінює докази і не встановлює нові обставини. А всі доводи Товариства якраз і зводилися до переоцінки того, що вже дослідили перша й апеляційна інстанції.
Цифровий слід не бреше
Цей кейс – майже хрестоматійний приклад того, як працює система доведення антиконкурентних узгоджених дій. Письмового договору про змову, звісно, ніколи не існувало. Але АМК зібрав пазл із непрямих доказів: спільна IP-адреса, один телефонний номер, ідентичні метадані файлів аж до секунди, чужі документи в тендерній пропозиції, багаторічні господарські зв’язки. І суди всіх трьох інстанцій визнали цей пазл переконливим.
Для бізнесу, який працює з публічними закупівлями, це означає одне: кожна дія в Prozorro залишає слід. Ідеться не лише про зміст документів, а й про те, хто, коли, з якого пристрою та з якої IP-адреси їх створював і завантажував. Антимонопольний комітет має доступ до цієї інформації і активно її використовує. Власне, саме тому у справі № 924/1061/25 штраф у 68 000 гривень став лише фінальним акордом історії, яка почалася з двох однакових цін і кількох «випадкових» збігів.