Вищий антикорупційний суд заарештував активи на понад 7,4 млн гривень, які, за версією слідства, належать колишньому заступнику начальника Львівського обласного ТЦК та СП полковнику Олександру Драпінському. Ініціатором цього клопотання виступила Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка вимагає визнати майно необґрунтованим і стягнути його в дохід держави. Але ключовий нюанс: остаточного рішення про конфіскацію суд поки не ухвалив. Це саме арешт – превентивний захід, щоб активи нікуди не зникли, доки триває розгляд справи.
Якщо ви трохи не в курсі, що таке необґрунтовані активи – давайте на секунду поясню. Це коли різниця між законними доходами чиновника та вартістю того, чим він користується чи що записано на його близьких, виявляється настільки величезною, що жодними зарплатами й заощадженнями її не пояснити. І ось тоді держава через суд каже: доведіть, що майно чесне, інакше воно піде в бюджет.
Що саме потрапило під арешт
Слідство вважає, що полковник Драпінський набував цінне майно впродовж 2021–2023 років. Але робив це, оформлюючи все на родичів. САП та НАЗК зібрали дані і передали їх до суду, обґрунтувавши, чому ці активи повинні розглядатися як такі, що фактично належать самому посадовцю.
Перелік заарештованого виглядає так:
- житловий будинок у Львові (площа понад 160 кв. м);
- земельна ділянка під цим будинком;
- квартира в місті Винники (передмістя Львова);
- автомобіль преміум-класу Range Rover Velar 2019 року випуску;
- грошові кошти на банківських рахунках родичів.
Загальна вартість усього переліченого – більш як 7,4 млн грн, що підтверджено експертною оцінкою. Якщо скласти офіційні доходи родини за вказаний період, то виходить суттєво менша цифра. Саме цей «розрив» і ліг в основу позову про необґрунтованість активів.
Чому арешт – це ще не конфіскація
Тут важливий момент, який часто плутають у новинах. Арешт майна означає лише тимчасову заборону на його продаж, дарування чи переоформлення. Суд, розглядаючи клопотання прокуратури, вирішив, що є достатні ризики: якщо не «заморозити» активи зараз, то до фінального рішення їх можуть просто вивести з-під удару – переписати на інших осіб або продати.
А от чи стане це майно державним – покаже окремий судовий розгляд по суті. Справу ще не розглянуто, жодних остаточних вердиктів немає. Арешт працює як запобіжник, гарантія того, що рішення суду (яким би воно не було) потім можна буде реально виконати.
Кілька цифр для розуміння масштабу. За даними НАЗК, у 2024 році до суду було подано позови про визнання необґрунтованими активів на загальну суму понад 900 млн грн. А задоволено таких позовів – менше двох десятків. Тобто це відносно рідкісний механізм, який застосовують лише тоді, коли різниця між способом життя і декларованими статками впадає в око навіть без спеціальної лупи.
Як улаштована процедура для чиновників
Механізм стягнення необґрунтованих активів запрацював в Україні не одразу. Його запровадили як частину антикорупційної реформи, давши право прокурорам САП звертатися до ВАКС із відповідними позовами. Працює це так:
- НАЗК проводить моніторинг способу життя посадовців – не лише за деклараціями, а й за інформацією з реєстрів, даними про перетини кордону, банківськими транзакціями.
- Якщо моніторинг виявляє ознаки необґрунтованості, матеріали передають до САП.
- Прокурор аналізує їх і, за наявності підстав, звертається до ВАКС із позовом про визнання активів необґрунтованими.
- Паралельно або відразу після подання позову САП просить суд накласти арешт на це майно – саме те, що й сталося у справі полковника Драпінського.
Далі суддя вивчає співвідношення законних доходів сім’ї та вартості спірного майна. Якщо пояснення відповідача непереконливі, а цифри явно не сходяться, активи можуть бути стягнуті в дохід держави. При цьому не треба доводити, що вони отримані злочинним шляхом – досить самого факту необґрунтованості. У цьому й полягає особливість цивільної конфіскації: вона не є кримінальним покаранням, а радше способом повернути в бюджет те, чого посадова особа не повинна була мати.
Трохи контексту: хто такий Олександр Драпінський
Олександр Драпінський обіймав посаду заступника начальника Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У період, який фігурує в матеріалах справи (2021–2023 роки), ТЦК по всій країні перебували під особливою увагою – спочатку через реформування системи військкоматів, а згодом через мобілізаційні заходи. Інформація про наявність у посадовця іншого задекларованого бізнесу, який міг би пояснити такий рівень активів, у публічному доступі відсутня.
САП і НАЗК наполягають, що все заарештоване майно, хоча й оформлене на родичів, фактично контролював саме полковник. У позові це доводиться через аналіз фінансових потоків: хто платив, коли купували, чи були в родичів самостійні доходи, з яких можна було б здійснити такі покупки.
Чому ця справа цікава для ширшої аудиторії
По-перше, вона показує, що механізм цивільної конфіскації активів – не теоретична конструкція, а робочий інструмент. І застосовують його не тільки до цивільних міністрів чи голів великих держкомпаній, а й до військових посадовців на обласному рівні.
По-друге, тут гарно видно різницю між арештом і остаточним рішенням. Часто в стрічках новин пишуть «суд конфіскував», хоча насправді суд лише наклав арешт до вирішення спору. А це, погодьтеся, два зовсім різні етапи.
По-третє, справа ілюструє, як працює принцип оформлення майна на родичів. В очах закону це не робить активи автоматично «чужими» й недоторканними. Якщо є докази, що фактичним власником залишалася посадова особа, суд може визнати їх необґрунтованими – і родинний статус тут не стане чарівним щитом.
Що буде далі
Зараз усі погляди прикуті до того, як ВАКС розгляне справу по суті. Якщо суд погодиться з аргументами САП, майно перейде у власність держави. Якщо ж сторона захисту зможе переконливо пояснити походження коштів – арешт знімуть, і активи залишаться в родині.
У будь-якому разі, одне вже зрозуміло: арешт на 7,4 млн гривень – це не просто символічний жест. Це сигнал, що моніторинг способу життя чиновників триває не лише в Києві, а й у регіонах, охоплюючи представників різних відомств. І що оформлення статків на третіх осіб більше не гарантує спокійного життя без зайвих запитань.
А ми з вами, поки суд не сказав свого останнього слова, просто тримаємо в голові просту річ: сам факт позову й арешту – це етап, а не результат. Результат буде тоді, коли суддя поставить крапку в рішенні про конфіскацію. Або не поставить.