Що відрізняє бандитизм від звичайного розбою, вчиненого групою осіб за попередньою змовою? На перший погляд – нічого складного. Але коли доходить до реальних кримінальних проваджень, межа між цими двома злочинами виявляється напрочуд тонкою. Саме в такій ситуації опинилися четверо чоловіків зі Слов’янська, справа яких дійшла до Верховного Суду.
10 серпня 2026 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду поставив крапку в резонансному провадженні, залишивши без змін ухвалу апеляційного суду. Четверо засуджених отримали від 8 до 9 років позбавлення волі за розбій, однак були виправдані за статтею 257 Кримінального кодексу України – бандитизм. І саме навколо цього виправдання розгорнулася основна битва між стороною обвинувачення та захистом.
У чому суть справи
Наприкінці 2018 року двоє знайомих – назвемо їх організаторами – дізналися, що їхній товариш займається обміном валют і періодично має при собі великі суми готівки. Виник план: заволодіти цими грошима. Але оскільки потерпілий знав обох в обличчя, вирішили залучити ще двох виконавців.
Із січня 2019 року четвірка почала стежити за потерпілим. Вони вивчали його розпорядок дня, маршрути пересування, місця обміну валют. Для конспірації використовували кілька автомобілів, зокрема спеціально відремонтований ВАЗ 11193 «Калина». У салоні цього авто вони й обговорювали деталі майбутнього нападу – кілька разів, протягом січня-лютого 2019 року.
Підготовка справді була ретельною. Засуджені продумали легенду: один із виконавців мав здійснити кілька пробних обмінів валюти з потерпілим, щоб увійти в довіру. 20 та 21 лютого він обміняв невеликі суми, а на 22 лютого домовився про обмін 3,5 мільйона рублів. Саме цього дня і стався напад.
Увечері 22 лютого 2019 року біля спорткомплексу «Локомотив» у Слов’янську двоє виконавців напали на потерпілого в його автомобілі. Вони завдавали ударів, погрожували вбивством, намагалися заволодіти пакетом із 1 424 500 гривень. Але довести справу до кінця не вдалося – нападників затримали працівники поліції.
Крім того, в одного з фігурантів вдома знайшли пістолет Макарова з набоями, які він зберігав без дозволу ще з 2014 року.
Чому суди не побачили бандитизму
Орган досудового розслідування кваліфікував дії всіх чотирьох не лише як розбій, а й як бандитизм. Логіка обвинувачення здавалася переконливою: озброєна група, тривала підготовка, розподіл ролей, конспірація. Хіба це не банда?
Але і місцевий суд, і апеляція, а згодом і Верховний Суд відповіли на це питання негативно. І ось чому.
Відповідно до статті 257 Кримінального кодексу України, банда – це озброєна організована група або злочинна організація, створена з метою вчинення нападів. Ключових ознак тут кілька, і всі вони мають бути в наявності одночасно.
По-перше, стійкість об’єднання. Суд встановив, що між учасниками не було чіткої ієрархії. Жоден із них не віддавав наказів, обов’язкових для виконання іншими. План нападу обговорювали спільно, кожен міг висловлювати заперечення та пропонувати зміни. Рішення ухвалювали колегіально. Це більше нагадувало змову рівних партнерів, аніж дисципліноване злочинне угруповання з лідером і підлеглими.
По-друге, мета створення. Банду створюють для систематичної злочинної діяльності. Так, закон допускає, що бандитизм може полягати в підготовці навіть одного нападу – але такого, що потребує ретельної та тривалої підготовки. Однак у цій справі сторона обвинувачення не надала жодних доказів того, що засуджені планували продовжувати злочинну діяльність після цього епізоду. Усі їхні дії були спрямовані виключно на одного потерпілого.
По-третє, озброєність. Тут усе ще цікавіше. Так, у одного з фігурантів справді знайшли пістолет. Але суд не встановив, що решта учасників знали про цю зброю та усвідомлювали можливість її застосування під час нападу. А без такої обізнаності ознака озброєності банди «розсипається». До речі, дані Державної прикордонної служби показали, що в момент однієї з ключових розмов про зброю ймовірний організатор взагалі перетинав кордон – і це поставило під сумнів достовірність відповідних протоколів НСРД.
Тож суди дійшли висновку: у діях чотирьох чоловіків є всі ознаки розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, спрямованого на заволодіння грошима в особливо великих розмірах. Але ознак банди – стійкого озброєного об’єднання – немає.
Що намагалися оскаржити сторони
Прокурор у касаційній скарзі наполягав: суди помилилися, виправдовуючи засуджених за бандитизм. На його думку, тривала підготовка, конспірація та координація дій якраз і свідчать про організованість групи. Він також вважав призначене покарання надто м’яким.
Втім, Верховний Суд відхилив ці доводи. Ретельна підготовка до злочину – це ознака не лише банди, а й будь-якого добре спланованого розбою. Сама по собі вона не перетворює групу за попередньою змовою на озброєну банду. Крім того, організаційна роль одного з фігурантів не залишилася без уваги – її врахували під час кваліфікації за частинами 3, 4, 5 статті 27 КК України (організатор, підбурювач, пособник).
Захисник, зі свого боку, оскаржував допустимість доказів, отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій. Мовляв, НСРД проводилися в межах іншого кримінального провадження, а диск із ключовим записом взагалі не вдалося відтворити в апеляційному суді. Але Верховний Суд пояснив: оскільки провадження були об’єднані, а потім виділені, додаткових дозволів на використання матеріалів НСРД не потрібно. А технічна неможливість відтворити диск сама по собі не робить записану на ньому інформацію недостовірною.
Головний урок цієї справи
Кваліфікація за статтею 257 КК України потребує не просто наявності групи, зброї та плану. Потрібен доказ того, що об’єднання було саме бандою – тобто мало внутрішню ієрархію, дисципліну, спрямованість на серійну злочинну діяльність. Якщо ж четверо людей домовилися пограбувати одного знайомого, хай навіть ретельно підготувавшись, – це розбій, а не бандитизм.
Для практикуючих юристів ця постанова Верховного Суду від 10 серпня 2026 року у справі № 243/8566/19 є черговим підтвердженням усталеної позиції: межа між частиною 4 статті 187 КК і статтею 257 КК України проходить не через кількість підготовчих дій, а через внутрішню структуру самого злочинного об’єднання. І якщо ця структура не має ознак стійкості й ієрархічності – банди перед судом немає.
Щодо покарання, то призначені строки – від 8 до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна – суд визнав справедливими. При цьому врахував як тяжкість скоєного, так і дані про осіб засуджених: відсутність каяття, намагання уникнути відповідальності, а для двох виконавців – ще й стан алкогольного сп’яніння під час нападу.