Російські війська все ближче підбираються до агломерації Слов’янськ–Краматорськ, і саме її захоплення аналітики називають головною метою Москви на найближчі місяці. Здавалося б, дивишся на карту, бачиш, що до міських околиць залишилося менше десяти кілометрів, і думаєш: ну все, зараз почнеться. Але в цій історії відстань оманлива. Давайте розберемося, що відбувається на фронті і чому поспішати з прогнозами не варто.
Українські контрудари в районі Лиману добряче переплутали плани російського командування щодо охоплення Слов’янська з півночі. Це важливий момент. Північний фланг мав замкнути кільце, а натомість сам опинився під тиском. Однак не будемо тішити себе ілюзіями: загальна обстановка на цій ділянці для ЗСУ залишається важкою. Війна не пробачає ілюзій.
За останні тижні російські підрозділи просунулися на східному та південно-східному флангах агломерації. Відстань до міської забудови повільно, але впевнено скорочується. Бої точаться вже в районі Миколаївки. Це село називають «воротами до Слов’янська». Від нього до міста менше десяти кілометрів. Для артилерії це взагалі не відстань.
Офіцер 11-го армійського корпусу ЗСУ Вадим Лях розповів виданню Hromadske, що Слов’янськ фактично став прифронтовим містом. Російська артилерія вже зараз здатна завдавати по ньому ударів. Тобто йдеться не про якесь далеке майбутнє. Місто живе під постійною загрозою обстрілів уже сьогодні.
До речі, тиск зберігається й на південний схід від Краматорська. Там лінія фронту проходить дугою Часів Яр – Костянтинівка – Довга Балка. Російські війська намагаються прорватися до Дружківки. А від Дружківки до Краматорська – всього 6-7 кілометрів. По прямій. Пішки можна дійти за годину з невеликим, якби не лінія зіткнення.
Але ось тут і криється головний підступ. Перспективи битви за Слов’янськ і Краматорськ не варто оцінювати лише за відстанню, яка відділяє російські частини від околиць. Це помилка, якої часто припускаються ті, хто стежить за війною по картах в інтернеті. Кілометри – лише один із факторів.
Міський бій – це зовсім інша історія. Коли війська входять у щільну забудову, перевага в артилерії та бронетехніці різко знижується. Оборонятися в місті складно, але наступати – ще складніше. Кожен будинок перетворюється на укріплення. Кожна вулиця прострілюється. Тисячі підвалів, промзон, багатоповерхівок. Це бої, які тривають тижнями й місяцями.
Згадаймо хоча б Маріуполь. Російська армія мала там переважну перевагу і все одно витратила на захоплення міста близько трьох місяців. Агломерація Слов’янськ–Краматорськ за площею та кількістю забудови не поступається, а десь і перевершує. І це два міста, з’єднані щільним поясом селищ і промзон. Єдиний укріпрайон.
До того ж не варто забувати про логістику. Щоб штурмувати такі міста, як Слов’янськ і Краматорськ, потрібні величезні запаси снарядів, пального, продовольства. Усе це треба підвозити дорогами, які прострілюються та мінуються. Що ближче російські війська підходять до міської межі, то більш розтягнутими стають їхні комунікації. А українська артилерія й дрони не дрімають.
І ще один нюанс. Слов’янськ і Краматорськ – це не просто точки на карті. Це міста із серйозним символічним значенням. У 2014 році саме Слов’янськ став однією з перших гарячих точок конфлікту. Тоді українські сили зуміли його повернути. Історія ніби закільцьовується. І обидві сторони це чудово розуміють.
Тож не кваптеся з висновками про долю битви за Слов’янськ і Краматорськ. Так, російські війська підійшли впритул. Так, обстановка важка. Але між «підійти до міста» і «взяти місто» лежить прірва. І долати її доведеться під вогнем, із втратами, в умовах, коли кожен метр дається боєм. Відстань до околиць у цьому випадку – не головний показник.
Поки що Слов’янськ і Краматорськ готуються до оборони. Евакуація мирних жителів триває, військові укріплюють позиції. Тривають бої на підступах, і їхній результат багато в чому визначить, чи відбудеться вирішальний штурм узагалі. Можливо, російському командуванню так і не вдасться накопичити достатньо сил для повноцінного удару по агломерації. Війна любить підносити сюрпризи.