Уявіть ситуацію: ваш сусід, інженер за освітою, отримав повістку і зараз на передовій. А його колишній однокласник, який служить у правоохоронному органі, продовжує працювати в тилу, хоча їхній фізичний стан і вік однакові. Справедливо? Саме це питання порушує петиція до Президента України №22/269826-еп, яка зараз набирає підписи.
Цей документ не про те, щоб залишити країну без поліції. Він про те, що правила гри під час війни мають бути чесними для всіх. Давайте розберемося, що саме пропонує автор і чому ця тема викликала такий резонанс.
Що не так із нинішнім порядком бронювання
Працівники правоохоронних органів мають особливий статус у питаннях мобілізації. Це означає, що значна частина з них отримує бронювання – тобто офіційне звільнення від призову на військову службу. Логіка зрозуміла: поліція, Національна гвардія, Державне бюро розслідувань та інші структури повинні працювати безперебійно навіть під час бойових дій.
Але тут виникає кілька запитань. Чи справді всі ці люди критично необхідні на своїх посадах? Чи не перевищує кількість заброньованих працівників реальні потреби держави? І найголовніше – чи не перетворюється система бронювання на прихований привілей для тих, хто просто носить форму певного відомства?
Автор петиції не заперечує, що без поліції країна не впорається. Криміногенна ситуація, охорона публічного порядку, розслідування злочинів – усе це потребує фахівців. Але коли війна триває вже не перший рік, а на фронті потрібні нові сили, варто переглянути критерії, за якими приймаються рішення про бронювання.
Чого вимагає петиція: шість ключових пунктів
Петиція №22/269826-еп містить конкретні пропозиції, які можна згрупувати за напрямками. Ось основні з них.
Перегляд чинного порядку бронювання. Автор просить не скасувати систему повністю, а оцінити її актуальність у нинішніх умовах. Це важливий нюанс – мова не про радикальні зміни, а про здоровий аудит.
Оцінка реальної потреби в кадрах. Скільки працівників справді потрібно для виконання критичних функцій? Відповідь на це питання має бути підкріплена цифрами, а не абстрактними міркуваннями.
Справедливий розподіл обов’язків. Якщо людина не виконує унікальних завдань і її відсутність не паралізує роботу відомства – чому б не розглянути її для мобілізації? Особливо коли йдеться про тих, хто за станом здоров’я та віком цілком придатний до служби.
Прозорість критеріїв. Сьогодні пересічному громадянину складно зрозуміти, чому один працівник поліції отримує бронювання, а інший – ні. Петиція пропонує зробити ці правила чіткими та публічними.
Регулярний перегляд рішень. Ситуація на фронті змінюється щомісяця. Те, що було виправдано рік тому, сьогодні може виглядати інакше. Автор наполягає на періодичному аналізі потреб.
Поетапне залучення до оборони. Замість різких рухів – поступове вивільнення людського ресурсу там, де це можливо без шкоди для роботи відомств.
Чому це стосується не лише правоохоронців
Тут важливий момент, який виходить далеко за межі поліцейських відділків. Петиція №22/269826-еп фактично зачіпає філософію мобілізації загалом. Якщо суспільство погоджується, що захист держави – спільний обов’язок, то належність до певної структури не може бути автоматичною індульгенцією.
Звісно, є посади, які об’єктивно не можна залишати без фахівців. Слідчі, які ведуть резонансні справи про воєнні злочини. Криміналісти, що фіксують наслідки обстрілів. Оперативники, які протидіють диверсійним групам. Але чи всі, хто носить форму, займаються саме цим?
Коли цивільний інженер, вчитель чи айтівець отримує повістку, а його сусід-правоохоронець продовжує працювати в тиловій канцелярії, виникає відчуття несправедливості. І це відчуття, на жаль, накопичується. Воно підриває довіру до держави та її інститутів.
Як працює бронювання зараз і що можна змінити
Механізм бронювання військовозобов’язаних регулюється постановами Кабінету Міністрів України. Роботодавець (у цьому випадку – правоохоронний орган) подає списки працівників, яких пропонує забронювати. Далі ці списки проходять узгодження в Міністерстві економіки та Генеральному штабі ЗСУ.
Ключовий критерій – працівник має виконувати критично важливі функції. Але от питання: хто і як визначає цю критичність? Петиція №22/269826-еп якраз і пропонує зробити цей процес прозорішим.
Можливі рішення лежать у кількох площинах. По-перше, можна запровадити чіткі кількісні показники: наприклад, на кожні 100 тисяч населення в регіоні – не більше певної кількості заброньованих працівників поліції. По-друге, варто розділити посади на ті, що безумовно підлягають бронюванню, і ті, де це питання може переглядатися.
По-третє, сама процедура має передбачати періодичний аудит. Не просто один раз подали список і забули на рік, а регулярну перевірку: чи дійсно ця людина потрібна тут більше, ніж на фронті?
Якою є мета петиції насправді
Автор не приховує своєї позиції: захист України має бути спільним обов’язком. Це не про те, щоб “забрати всіх на фронт”. Це про те, щоб правила були однаковими для всіх, хто може тримати зброю.
Варто зауважити, що петиція №22/269826-еп не пропонує негайно анулювати всі бронювання. Вона закликає до аналізу, оцінки, перегляду. Іншими словами – до розумного, виваженого підходу, а не до емоційних рішень.
Це особливо важливо, коли мобілізаційний ресурс країни не безмежний. Кожна людина, яка може бути залучена до оборони без шкоди для критичних функцій держави, має отримати таку можливість. Або навпаки – якщо її присутність у правоохоронному органі справді необхідна, то це має бути обґрунтовано і зрозуміло суспільству.
Петиція також підіймає питання довіри. Коли громадяни бачать, що критерії бронювання прозорі, а рішення приймаються не “для своїх”, це зміцнює суспільний договір. А коли виникає відчуття, що одні воюють, а інші ховаються за статусом – це цей договір руйнує.
Триває збір підписів, залишилося 88 днів. І від того, чи набере петиція необхідну кількість голосів, залежить, чи почнеться предметна розмова про справедливість мобілізаційних правил. Або ж усе залишиться як є – з негласним поділом на тих, хто має особливий статус, і тих, хто не має.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков