Бронювання працівників у сферах культури та медіа відтепер залежатиме від нових, значно конкретніших правил гри. Мінкульт затвердив наказ №711 від 30 червня 2026 року, і для багатьох компаній це не просто бюрократична новина – це прямий сигнал переглянути свою діяльність, поки не пізно. Документ повністю оновлює критерії, за якими підприємство можуть визнати критично важливим для національної економіки, а отже – відкрити шлях до бронювання військовозобов’язаних співробітників.
Давайте розберемося, що саме змінилося і кому тепер доведеться попрацювати над доказовою базою серйозніше, ніж раніше.
Що означає «критично важливе підприємство» на практиці
Коли говорять про критичність, мають на увазі не абстрактну користь для держави, а цілком вимірювані речі. Вашій компанії достатньо відповідати хоча б одному з перелічених у наказі критеріїв – і ви можете подаватися на отримання статусу. Без цього статусу забронювати працівника не вийде.
Ключова ідея оновленого підходу: тепер недостатньо просто бути давно на ринку чи належати до «правильної» галузі. Мінкульт вимагає конкретних результатів – і бажано таких, що працюють на підтримку захисників України.
Інформаційна сфера: список критеріїв став ширшим і жорсткішим
Для тих, хто працює в інформаційному полі, наказ передбачає одразу кілька маршрутів до статусу критичності.
Перший і найочевидніший – бути національним мовником або мати статус національного. Сюди ж потрапляють суб’єкти парламентського мовлення, іномовлення, суспільні аудіовізуальні медіа-сервіси.
Другий варіант – участь у виробництві чи трансляції патріотичних та суспільно важливих аудіовізуальних творів. Ідеться про щомісячну системну роботу, а не разову акцію. Особливо це стосується каналів, які транслюють марафон «Єдині новини».
Третій шлях – робота з іноземними медіа. Тут усе досить конкретно: потрібні чинні угоди про співпрацю, а працівники мають мати акредитацію від уповноваженого підрозділу Збройних сил. Не просто «ми щось там робимо з іноземцями», а підтверджені документально відносини.
Четвертий критерій стосується друкованих видань. Якщо ваше підприємство виготовляє офіційні видання президента, Верховної Ради, Кабміну, судів чи центральних органів влади – це прямий квиток до переліку критично важливих. Але йдеться саме про ті видання, де публікують нормативно-правові акти та рішення, що підлягають обов’язковому оприлюдненню.
П’ятий критерій – для провайдерів аудіовізуальних сервісів. Ви маєте бути зареєстровані як суб’єкт у сфері медіа, і щонайменше половина вашого контенту повинна бути вітчизняного виробництва.
Крім того, до критичних можуть віднести підприємства у сфері управління Мінкульту, виготовлювачів шкільних підручників (якщо внесені до Державного реєстру видавців), дослідників телевізійної аудиторії із власною ТВ-панеллю, а також друковані медіа, які проводять інформаційні кампанії на територіях бойових дій чи тимчасово окупованих.
Окрема увага – ініціатива «Тисячовесна». Якщо ви створюєте проєкти в її межах і маєте договори щонайменше на 100 тисяч гривень, можете отримати статус критично важливого. Щоправда, тут є часове обмеження – не більше 12 місяців і тільки на строк виконання робіт.
Культурна сфера: три проєкти для військових як соціальний ценз
Для підприємств культури оновлені критерії бронювання працівників у сферах культури та медіа виявилися чи не найпоказовішими з погляду соціального навантаження. Тут базові вимоги переплітаються з конкретними зобов’язаннями перед суспільством.
Почнемо з очевидного: статус національного закладу, належність до сфери управління Мінкульту чи Держкіно, формування державної частини Музейного фонду або зберігання бібліотечних фондів – усе це працює. Але це радше для державних установ.
Набагато цікавіше те, що стосується приватного сектору. І тут з’являється вимога, якої раніше не було: мінімум три культурно-мистецькі проєкти для військовослужбовців та ветеранів. Не для галочки, не онлайн, не у форматі закритих корпоративів – а реальні заходи з відкритим доступом.
Друга суттєва вимога для приватників – усеукраїнське охоплення. Щонайменше 10 областей. І це не може бути суто комерційна активність із продажем квитків. Документ прямо виключає з переліку проєкти, що мають приватний, комерційний чи корпоративний характер без вільного доступу. Онлайн-формат теж не рахується.
І третій фільтр – трирічний ценз діяльності. Компанія має бути зареєстрована в Україні й працювати не менше трьох років. Стартапи, навіть найпатріотичніші, за цим критерієм поки що пролітають.
Також окремо прописані вимоги для тих, хто працює за кордоном: ваші культурно-мистецькі проєкти мають популяризувати національний культурний продукт України.
Кінематограф: від 500 показів до субтитрів
Кіношники отримали чи не найдетальніший набір критеріїв. І це зрозуміло – галузь специфічна, гроші в ній крутяться чималі, а соціальний ефект може бути колосальним.
Перший критерій для кінотеатрів та дистриб’юторів: не менше 500 кінопоказів за попередній календарний рік у щонайменше 10 областях України. І зверніть увагу – 20% із них мають бути некомерційними показами для військовослужбовців, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб. Тобто з 500 показів сотня має бути благодійною для вразливих категорій.
Другий шлях – виробництво національного фільму за державний кошт. Тут усе простіше: є держфінансування – є підстава.
Третій – інноваційна діяльність у кінематографі, підтверджена патентом або свідоцтвом. Тобто якщо ви розробляєте унікальні технології для кіно – це теж працює.
Четвертий критерій доволі несподіваний, але соціально важливий: адаптовані субтитри для людей із порушеннями слуху та аудіоописи для людей із порушеннями зору. Причому для щонайменше 30 повнометражних фільмів за рік. Це серйозний обсяг роботи.
Окремо стоять критерії для виробників кіно за КВЕДами 59.11, 59.12, 59.13, 59.14. Тут вимагають внесення до Державного реєстру виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів, три роки основної діяльності та виконання однієї з умов за останні два роки: виробити хоча б один національний повнометражний фільм або чотири короткометражних, чи розповсюдити не менше шести національних повнометражних фільмів, чи провести чотири закордонні заходи з англомовним дубляжем або субтитрами мовою країни проведення.
Книговидання: вісім областей і дві країни
Для видавців книжок критерії теж оновили. Ключові вимоги: реєстрація не пізніше 1 січня 2022 року, основний КВЕД 58.11 «Видання книг», внесення до Державного реєстру видавців. І головне – за останні 12 місяців реалізувати щонайменше два проєкти зі створення книжкових видань як національного креативного продукту. Проєкти мають охоплювати репрезентацію, промоцію щонайменше у 8 областях України або у 2 зарубіжних країнах, а також збут в Україні чи за кордоном.
Підручники сюди не входять – для них окремий критерій через виготовлення на замовлення видавців.
Як це працюватиме на практиці
Система бронювання працівників у сферах культури та медіа тепер вимагає від підприємств не просто формальної відповідності, а реальної, вимірюваної діяльності. І це, мабуть, найголовніше, що варто винести з наказу №711. Мінкульт чітко дав зрозуміти: хочете бронювати людей – покажіть, що ви корисні державі тут і зараз. Не три роки тому, а протягом останнього року. Покажіть проєкти для ЗСУ, покажіть географію, покажіть соціальну складову.
Кожен критерій – це не абстрактна норма, а конкретний план дій. І якщо ви керуєте медіа чи культурною інституцією, саме час звірити свою діяльність із цим списком. Бо коли постане питання бронювання ключових працівників, аргумент «ми ж працюємо в культурі» більше не спрацює.
Обсудить эту новость в моем телеграм-канале Адвокат Олег Лукьянчиков