Бронювання працівників в обмін на їхнє залучення до мобілізації поки що існує тільки як ідея. Організаційно-правові засади не визначені, умови участі підприємств не затверджені, порядку дій для роботодавця теж немає. А тим часом обласні адміністрації вже надсилають бізнесу цілком конкретні цифри.
Про що взагалі мова? Про схему, за якої підприємство добровільно сприяє призову частини своїх працівників, а натомість отримує більше броней для тих, хто залишається. Звучить логічно: армія отримує людей, бізнес – стабільність. Та на папері цього обміну поки не існує.
Що вже вимагають від критичних підприємств
Для сприяння призову військовозобов’язаних з числа працівників критичних підприємств ОДА почали встановлювати рекомендації. Формулювання таке: щоквартально 3% від штатної чисельності заброньованих військовозобов’язаних працівників, але не менше однієї особи.
Тут важливий момент. Йдеться не про 3% від усього штату, а від чисельності саме заброньованих. Якщо у вас 200 заброньованих, рекомендація стосується приблизно шести людей за квартал. Якщо заброньований один – просять віддати його.
І ще одне. Це рекомендація, а не наказ. Юридичної сили постанови вона не має, проте створює цілком реальний тиск на керівника. Формально відмовити можна. От тільки наслідків такої відмови ніхто не описав.
Звідки взялася тема
Народний депутат Олександр Федієнко підняв її тому, що вона хвилює всіх роботодавців без винятку. Він подав запит до Міністерства оборони і поставив головне питання: яким чином працюватиме збільшення кількості броней за рахунок залучення працівників до мобілізації.
Питання не абстрактне. Якщо механізм запустять, кожному кадровику доведеться рахувати, скількох людей підприємство віддає і скільки броней натомість отримує. Без відповіді Міноборони такі розрахунки неможливі.
Станом на момент підготовки цього матеріалу відповідь зводиться до одного: механізму немає, ідея на стадії опрацювання.
Що таке бронювання працівників, якщо пояснити просто
Бронювання військовозобов’язаних – це тимчасове звільнення конкретної людини від призову. Працівник далі ходить на роботу, отримує зарплату і не підлягає мобілізації, поки діє броня.
Загальні правила містить стаття 25 Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Детальний порядок Кабмін затвердив постановою 650 від 5 червня 2024 року, і цей документ уже кілька разів правили.
Уявіть перепустку в режимне приміщення. Вона працює, поки її перевидають. Підприємство втратило статус критично важливого – і перепустки його працівників згасли одночасно.
Хто такі критичні підприємства
Критично важливим вважають бізнес, який визнали потрібним для економіки або обороноздатності під час війни. Право на бронювання працівників дає саме такий статус.
Критерії затверджує Кабмін, і вони періодично змінюються. Дивляться на сферу діяльності, відсутність податкових боргів, рівень середньої зарплати, частку держави в статутному капіталі.
Що це означає на практиці? Це не одноразова дія, а постійний процес. Статус підтверджують регулярно, списки подають у електронному вигляді, а строк броні обмежений. Забули продовжити – люди знову опинилися в зоні ризику.
Як рахують ті самі 3%
Простий приклад. У компанії 90 заброньованих працівників. Три відсотки – це приблизно три особи. Саме стільки людей щоквартально пропонують спрямувати на службу.
Компанія з одним заброньованим теж у грі. Рекомендація прямо передбачає мінімум одну особу, тобто весь її захист може обнулитися. Для невеликого бізнесу це відчутно.
Порахуйте власну арифметику: скільки людей ви втратите за рік, якщо рекомендація стане правилом. Далі питання просте – чи встигнете ви знайти заміну.
Чи з’явиться механізм найближчим часом
Прогнозувати складно. З одного боку, ідея вигідна державі: підприємства самі зацікавлені зберегти людей і можуть допомогти з призовом. З іншого – будь-яка схема обміну людьми вимагає чітких правил, інакше вона перетворюється на торг.
Ще один нюанс. Бронювання – це пільга для бізнесу, і держава неодноразово переглядала умови її надання. Цілком імовірно, що майбутній механізм прив’яжуть до виконання додаткових вимог: зарплат, податків, участі в програмах підтримки.
Тому стежити за відповіддю Міноборони варто не з цікавості. Саме в ній з’явиться перша офіційна згадка про те, які саме умови участі підприємств затвердять.
На які питання немає відповідей
- Добровільність. Хто ухвалює рішення про конкретну людину: роботодавець, сам працівник чи територіальний центр комплектування?
- Пропорції. Скільки додаткових броней дають за одного спрямованого працівника? Оприлюднених цифр немає.
- Строки. Коли зараховують участь – одразу після призову, після навчання чи після підписання контракту?
- Права людини. Стаття 43 Конституції забороняє примусову працю, тож добровільність тут не деталь, а принцип.
- Відповідальність. Що буде підприємству, яке відмовиться виконувати рекомендацію? Санкцій поки ніхто не прописав.
Що робити роботодавцю вже зараз
- Зберігайте всі листи від обладміністрацій і військкоматів. Якщо колись доведеться доводити, що ви діяли за рекомендацією, папір стане в пригоді.
- Не звільняйте людей за відмову служити. Таке рішення майже гарантовано закінчиться судом і репутаційними втратами.
- Перевірте, чи чинний ваш статус критично важливого підприємства і коли його треба підтверджувати знову.
- Зафіксуйте письмову позицію: чи готові ви брати участь у схемі, на яких умовах і що вважаєте неприйнятним.
- Порахуйте, скільки людей реально можете відпустити без шкоди для виробництва.
Окремо варто подумати про заміну тих, хто піде. Кадровий резерв, навчання суміжників, тимчасовий перерозподіл обов’язків – усе це готують заздалегідь, а не в день, коли надходить повістка.
Рекомендація стає обов’язковою лише тоді, коли її закріплюють у нормативному акті. Поки цього не сталося, у вас є час: перевірити документи, порахувати людей, підготувати резерв і письмово зафіксувати власну позицію. Коли механізм з’явиться, реагувати буде пізно.