Уявіть: ви заявили бюджетне відшкодування ПДВ на понад 26 млн грн, а податкова відмовляє. Причина? Ви, мовляв, не надали документи під час перевірки. Але є нюанс – про саму перевірку ви дізналися вже після того, як вона завершилася. Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі №280/364/25, де підприємство «Інтертекстиль» відстояло своє право на відшкодування.
Що трапилося насправді
Підприємство об’єднання громадян «Інтертекстиль» – це соціальне підприємство, засноване громадською організацією осіб з інвалідністю. Компанія займається виробництвом одягу та торгівлею текстильними виробами, активно імпортує товари і користується пільгою з ПДВ, встановленою Податковим кодексом України для таких підприємств.
У травні 2024 року «Інтертекстиль» подав декларацію з ПДВ, у якій заявив до бюджетного відшкодування 26 276 921 грн. Сума серйозна, тож податкова призначила документальну позапланову виїзну перевірку. Але тут почалися складнощі.
Податковий інспектор вийшов за юридичною адресою підприємства в Києві – і нікого не знайшов. Склали акт про неможливість проведення перевірки. Тоді ГУ ДПС у Львівській області вирішило змінити тактику: 15 липня 2024 року видали наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а 16 липня відправили підприємству листа з вимогою надати документи.
І ось тут криється ключовий момент. Лист ішов поштою, але повернувся до податкової аж 1 серпня 2024 року. Акт перевірки на той момент уже склали – 25 липня. Тобто підприємство фізично не знало і не могло знати про перевірку до її завершення.
Документи після перевірки: чи мають вони значення
Коли «Інтертекстиль» все ж дізнався про акт перевірки, компанія не стала зволікати. 8 серпня 2024 року підприємство подало заперечення на акт, додавши до них 2 815 аркушів документів. Там було все: митні декларації, банківські виписки, договори, акти прийому-передачі, штатні розписи, довідки МСЕК про інвалідність працівників, відомості про зарплату.
Але податкова на це навіть не глянула. У відповіді на заперечення від 21 серпня 2024 року висновки акту залишили без змін. А 23 серпня винесли податкове повідомлення-рішення на 39,4 млн грн (з урахуванням штрафних санкцій) та ще одне – на 1020 грн штрафу за ненадання документів.
Чесно кажучи, ситуація виглядає дивно: платник приносить купу документів до того, як податкова ухвалила остаточне рішення, але їх просто ігнорують. Чи законно це?
Що каже Податковий кодекс України
Давайте розберемося з нормативною базою. Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України говорить: якщо платник не надав документи під час перевірки, вважається, що вони були відсутні на момент складення звітності. Звучить суворо.
Але є продовження. Якщо платник подає ці документи після закінчення перевірки, але до прийняття рішення контролюючим органом – їх зобов’язані врахувати. Це прямо передбачено тим самим пунктом 44.6 статті 44 ПК України.
І це ще не все. Пункт 85.6 статті 85 ПК України вимагає від податківців особливого порядку фіксації відмови платника надати документи. Має бути складений окремий акт, підписаний обома сторонами. У справі «Інтертекстилю» таких актів не було – принаймні, суди їх не побачили. А відсутність акта про відмову, як неодноразово наголошував Верховний Суд, свідчить про неповноту та необ’єктивність перевірки.
Нульова ставка, імпорт і соціальна пільга
А тепер про те, звідки взагалі взявся мінус у декларації. «Інтертекстиль» користується пільгою, передбаченою пунктом 8 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України. Якщо коротко: підприємства, засновані громадськими організаціями осіб з інвалідністю, можуть застосовувати нульову ставку ПДВ при постачанні виготовлених ними товарів. Для цього потрібно дотримати кілька умов: не менше 50% працівників – особи з інвалідністю, їхній фонд оплати праці – не менше 25% загальних витрат на оплату праці, плюс наявність дозволу від обласної адміністрації.
«Інтертекстиль» такий дозвіл отримав – розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 30 березня 2023 року. У штаті компанії в окремі місяці 2023 року працювало до 58 осіб з інвалідністю. Усі формальні критерії були дотримані.
Схема проста: підприємство продавало товари за нульовою ставкою, а вхідний ПДВ при імпорті сплачувало на митниці. Різниця між податковим кредитом і зобов’язаннями якраз і склала ту саму суму, заявлену до бюджетного відшкодування. Кожна гривня була підтверджена митними деклараціями та банківськими виписками.
До речі, про митні декларації. У постанові від 02 жовтня 2025 року у справі №320/11267/24 Верховний Суд уже висловлювався схожим чином: ненадання документів під час перевірки не спростовує факту правомірності формування податкового кредиту, якщо він підтверджений митними деклараціями. А ці декларації, між іншим, доступні податковій через інформаційно-аналітичні системи ДПС.
Межі спору визначає акт перевірки
Тут важливий момент, який часто забувають. Податкова намагалася довести в суді, що «Інтертекстиль» насправді не займався виробництвом, а лише перепродував імпортований секонд-хенд. Але ці аргументи не були зафіксовані в акті перевірки.
Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2026 року (справа №280/9924/24) чітко сказав: якщо в акті перевірки немає певних висновків, податковий орган не може посилатися на них у суді. Акт перевірки – не просто формальний папірець, а носій доказової інформації, який окреслює межі спору. Саме тому всі спроби податківців розширити предмет доказування за межі акта були відхилені.
Що з кримінальним провадженням
На стадії апеляції податкова долучила лист від Державного бюро розслідувань із копіями протоколів допитів свідків. Мовляв, один із працівників заперечив факт свого працевлаштування на підприємстві. Але суд апеляційної інстанції резонно зауважив: адміністративний суд не оцінює докази, здобуті під час досудового розслідування, доти, доки немає вироку, що набрав законної сили.
Верховний Суд підтримав цю позицію без застережень. Сам факт існування кримінального провадження ще ні про що не свідчить у податковому спорі.
Практичний урок
Справа «Інтертекстилю» корисна для будь-якого платника податків, який стикається з перевіркою. Якщо ви з якихось причин не надали документи під час перевірки (особливо коли вас належно не повідомили), не опускайте руки. Подавайте заперечення на акт і додавайте до них усе, що маєте. Закон дає вам це право до моменту, поки податкова не винесла остаточне рішення.
І стежте за тим, що саме написано в акті перевірки. Якщо податківці в суді починають говорити про речі, яких в акті немає, – сміливо посилайтеся на позицію Верховного Суду. Акт – це рамка спору, і виходити за неї не можна ні вам, ні податковій.
А «Інтертекстиль» тим часом отримав остаточне рішення касаційної інстанції на свою користь. 27 травня 2026 року Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду та постанову Третього апеляційного адміністративного суду – без змін. Бюджетне відшкодування ПДВ на суму понад 26 млн грн залишилося за платником.