Президента України Володимира Зеленського вразив масштаб бюджетного дефіциту після доповіді прем’єр-міністра Сергія Корецького. Звістка з’явилася у статті «Української правди» 3 вересня, і вона змусила багатьох замислитися: невже справи з державною скарбницею такі кепські? Спробуємо пояснити простими словами, що стоїть за цими цифрами, чому це важливо для кожного з нас і які правові інструменти можуть зарадити ситуації.
Бюджетний дефіцит – це ситуація, коли видатки держави перевищують її доходи. Уявіть сімейний бюджет: ви заробляєте 30 000 гривень на місяць, а витрачаєте 45 000. Різницю доводиться покривати або з накопичень, або позичати. Для держави механізм схожий, тільки масштаби зовсім інші. У 2024 році дефіцит державного бюджету України заплановано на рівні понад 1,5 трильйона гривень – це колосальна сума, яка в умовах війни покривається переважно за допомогою міжнародних партнерів.
Коли ми говоримо про дефіцит бюджету, важливо розуміти, що сам по собі він не є чимось надзвичайним. Більшість країн світу мають дефіцитні бюджети, особливо в кризові періоди. Але в Україні через війну розрив між доходами та видатками став критичним. Президента, судячи з повідомлень, вразили не просто цифри, а темпи, з якими зростають бюджетні дірки. І це справді тривожний сигнал.
Повернімося до подій 1 вересня, коли Верховна Рада відкрила свою 16-ту сесію. У статті «Української правди» зазначається, що депутати одразу взялися за закони, які є так званими «маяками» для програм міжнародної підтримки. Що це за маяки? Це конкретні зобов’язання України перед кредиторами – Міжнародним валютним фондом, Європейським Союзом, Світовим банком. Виконання цих маяків – умова для отримання траншів фінансової допомоги, які, власне, й дозволяють закривати бюджетний дефіцит.
Тут важливий юридичний момент. Бюджетний кодекс України (стаття 14) визначає, що дефіцит бюджету затверджується виключно законом про Державний бюджет. Тобто будь-яке перевищення видатків над доходами має бути чітко прописане і проголосоване Верховною Радою. Крім того, стаття 15 Бюджетного кодексу встановлює джерела фінансування такого дефіциту: це можуть бути запозичення (внутрішні та зовнішні), надходження від приватизації, залишки коштів на казначейських рахунках. І ось тут виникає багато нюансів.
Коли дефіцит бюджету зростає понад план, уряд змушений шукати додаткові джерела фінансування. Найчастіше це означає нові запозичення через випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) або звернення до міжнародних партнерів. Але жодна позика не буде безкоштовною – за неї доводиться платити відсотки, а це створює додаткове навантаження на бюджет у майбутньому. Виходить замкнене коло: щоб покрити сьогоднішній бюджетний дефіцит, ми закладаємо майбутні витрати на обслуговування боргу.
Саме тому такі шокуючі новини про реакцію президента мають під собою реальне підґрунтя. Якщо нестача коштів виявилася більшою, ніж очікувалося, це означає, що або доходи впали (наприклад, через проблеми в економіці), або видатки зросли (найімовірніше – через потреби оборони). В обох випадках потрібні термінові законодавчі рішення. І отут Рада, яка працює з «маяковими» законами, відіграє ключову роль.
Давайте подивимося, які саме закони могли бути проголосовані або підготовлені до розгляду. Зазвичай маяки МВФ стосуються судової реформи, антикорупційного законодавства, змін до Податкового кодексу, реформи державного управління. Наприклад, у 2023 році одним із маяків було ухвалення закону про відновлення декларування для чиновників. Це безпосередньо не пов’язано з бюджетним дефіцитом, але створює підґрунтя для довіри кредиторів. Тож робота парламенту в перші дні сесії – це не просто формальність, а рух до отримання мільярдів доларів, які потім стануть частиною фінансування дефіциту.
Крім того, не варто забувати про Закон України «Про державний бюджет» на поточний рік. У ньому щороку можуть вноситися зміни, якщо реальна ситуація відхиляється від прогнозу. Так, у квітні 2024 року Верховна Рада вже збільшувала видатки на оборону на понад 500 мільярдів гривень, що автоматично збільшило дефіцит бюджету. Якщо ж у вересні президент дізнався про нові масштаби проблеми, цілком імовірно, що незабаром ми побачимо чергові законопроєкти про коригування бюджету.
А тепер – про те, як це торкнеться звичайних людей. Прямого впливу ви можете не відчути одразу, але опосередковано бюджетна нестача впливає на інфляцію, курс гривні, розмір соціальних виплат. Коли уряд для покриття дефіциту випускає багато ОВДП і просить Національний банк викупити їх, в економіку вливається додаткова гривнева маса. Це може призвести до зростання цін. В умовах війни НБУ досить жорстко контролює цей процес, але повністю уникнути інфляційного тиску неможливо.
До речі, багато хто запитує: чому б просто не надрукувати гроші й не закрити всі бюджетні діри? Відповідь проста: це призведе до гіперінфляції, як це було в Україні в 90-х роках. Тоді ціни зростали на тисячі відсотків, а заощадження знецінювалися за лічені дні. Сучасне законодавство (зокрема, Закон «Про Національний банк України») забороняє пряме кредитування уряду центральним банком, тобто друкувати гроші для бюджету не можна. Це простий, але вкрай важливий запобіжник.
Ще один цікавий аспект – міжнародна фінансова допомога. Програма МВФ розширеного фінансування (EFF) на 2023–2027 роки передбачає виділення 15,6 мільярда доларів. Плюс макрофінансова допомога від ЄС, гранти від США – усе це йде на покриття дефіциту. Але отримання кожного траншу обумовлене виконанням структурних маяків. Якщо Верховна Рада не встигає ухвалювати потрібні закони, гроші затримуються, а дефіцит доводиться фінансувати з внутрішніх джерел, які обмежені.
Тож не дивно, що президента вразив масштаб цієї фінансової прірви. Це не просто цифри у звіті – це показник того, наскільки складно балансувати фінанси воюючої країни. І реакція першої особи держави може свідчити про те, що реальна ситуація гірша за офіційні прогнози. Можливо, уряд готує нові, непопулярні рішення – наприклад, підвищення податків або скорочення деяких видатків. Але без офіційних коментарів це лише припущення.
Корисно знати, що кожен громадянин може відстежувати стан державних фінансів. Є відкритий портал «Open Budget», де публікуються щомісячні звіти про виконання бюджету. Там видно, скільки коштів надійшло, скільки витрачено і який розрив насправді. Якщо вам цікаво, просто зайдіть і подивіться – цифри не кусаються. Але пам’ятайте: за кожною цифрою стоять реальні потреби армії, пенсіонерів, лікарень, шкіл.
І насамкінець – про правові межі. Дефіцит бюджету не може бути безмежним. У статті 14 Бюджетного кодексу зазначено, що загальний обсяг дефіциту державного бюджету не може перевищувати обсягу, визначеного законом. Але в умовах воєнного стану ці обмеження стають гнучкими. Верховна Рада має право вносити зміни до бюджету в будь-який момент, і це нормально. Головне – щоб ці рішення були прозорими та обґрунтованими.
Нещодавній приклад: у травні 2024 року було ухвалено зміни до бюджету, які передбачали додаткові 300 мільярдів гривень на оборону. Дефіцит бюджету зріс, але це було свідоме рішення, підкріплене домовленостями про фінансування від США. Тож коли ви чуєте про дефіцит, не сприймайте це як щось однозначно погане. Це лише інструмент, яким потрібно вміло користуватися.
Якщо повернутися до статті «Української правди», то в ній не розкрито конкретних цифр, які вразили президента. Це, ймовірно, внутрішня інформація, яка не підлягає розголошенню до офіційного оприлюднення. Але сам факт емоційної реакції говорить про те, що питання стоїть дуже гостро і потребуватиме швидких дій від усіх гілок влади.
Бюджетний дефіцит – це не просто бухгалтерський показник, а комплексне явище, яке зачіпає і міжнародні відносини, і внутрішню економіку, і кожного з нас. Реакція президента на доповідь прем’єра – це нагадування про те, що фінансова стабільність в умовах війни вимагає щоденної напруженої роботи. А робота Верховної Ради на початку сесії над законами-маяками – це частина великого механізму, який допомагає утримувати країну на плаву.
Наступного разу, коли почуєте про дефіцит бюджету в новинах, ви вже знатимете, що за цими словами ховається. І, можливо, захочете перевірити відкриті дані або поцікавитися, які саме закони розглядає парламент. Це і є справжня фінансова грамотність – не панікувати від заголовків, а розбиратися в суті.
Примітки: У вихідному тексті згадується прем’єр-міністр Сергій Корецький. Станом на вересень 2026 року посаду прем’єр-міністра України обіймає Денис Шмигаль. Імовірно, у статті «Української правди» допущено помилку або йдеться про іншу особу (наприклад, міністра фінансів Сергія Марченка). Також варто зауважити, що інформація про бюджетний дефіцит та реакцію президента подана на основі повідомлення ЗМІ, а не офіційних джерел, тому потребує перевірки.