За частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України карають за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб. Звучить наче просто. Але що робити, коли тяжку травму завдав лише один із нападників, а другий начебто просто стояв поруч? Чи є тут група?
Саме це питання розбирав Верховний Суд у справі, де засуджений просив перекваліфікувати його дії на «м’якшу» частину статті. Різниця між частиною 1 і частиною 2 статті 121 КК – це два з половиною роки позбавлення волі. Давайте подивимося, як усе було.
Що сталося того вечора
21 червня 2023 року, близько півночі, біля будинку на проспекті Романа Шухевича в Києві розгорівся конфлікт. Засуджений разом зі ще однією людиною напали на потерпілого. Спочатку били кулаками по голові й тулубу. Потім засуджений дістав молоток – до речі, він заздалегідь узяв його з балкона будинку – і завдав три удари в спину та один у лоб.
Потерпілий знепритомнів. Медики зафіксували тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, включно з тяжкими. Дніпровський районний суд Києва кваліфікував дії засудженого за частиною 2 статті 121 КК і призначив 7 років 6 місяців позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін.
Позиція захисту: «я діяв сам»
Засуджений не заперечував сам факт побиття і не сперечався щодо тяжкості травм. Його аргумент полягав в іншому: усе зробив сам. Спільник, мовляв, стояв поруч і жодного удару не завдав. А якщо так – немає підстав для кваліфікації «групою осіб».
Логіка захисту спиралася на висновок експерта. Експертиза показала: тяжке тілесне ушкодження утворилося саме від ударів молотком. А молоток тримав тільки засуджений. Звідси висновок – тяжку травму завдала одна людина, отже, і групи осіб тут немає.
Крім того, засуджений просив змінити вирок, призначити 5 років позбавлення волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК. І ще один процесуальний момент: він наполягав, що суд безпідставно відмовився об’єднати його справу зі справою спільника, а це ускладнило розгляд і порушило право на захист.
Що каже закон про групу осіб
Тут важливий момент. У Кримінальному кодексі України закріплено: злочин вважається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили два або більше виконавців без попередньої змови. Змова виникає не до початку, а вже в процесі. Кажучи простіше: якщо ви з другом спонтанно вирішили когось побити – це вже група осіб. Не треба заздалегідь обговорювати план дій чи розподіляти ролі. Достатньо, що одна людина приєднується до протиправних дій іншої прямо на місці події.
І ось тут криється ключовий нюанс справи. Суди обох інстанцій встановили: засуджений узяв молоток ще на балконі. Коли він зі спільником спускався у двір, інструмент був при ньому. Спільник бачив це. А з огляду на напружену обстановку, намір використати молоток під час бійки був очевидним для обох.
Чому свідки виявилися переконливішими за експертизу
Засуджений намагався довести, що показання потерпілого та свідків – суперечливі. Мовляв, вони плуталися в деталях: хто куди бив, у якій послідовності, де хто стояв. Проте суди визнали ці розбіжності неістотними.
І справді, уявіть бійку пізно ввечері. Хаос, крики, кров. Чи можна вимагати від свідків ідеально точного хронометражу? Головне – що і потерпілий, і свідок ОСОБА_9 послідовно стверджували одне й те саме: потерпілого били двоє. Ці показання були незмінними – як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду. Сторона захисту мала всі можливості для перехресного допиту.
Свідок ОСОБА_9 пояснила: в якийсь момент засуджений «почав махати молотком та разом зі спільником бити кулаками й ногами, приблизно 3-4 рази лежачого потерпілого». Тобто обидва діяли одночасно й узгоджено. А те, що експертиза пов’язала тяжку травму саме з молотком, не спростовує факту співучасті. Адже спільник бачив молоток, розумів, що його можуть пустити в хід, і тим не менш продовжував бити потерпілого. Його умисел охоплював усю ситуацію загалом – включно з можливими наслідками від дій засудженого.
Верховний Суд нагадав: за статтею 433 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) він не переоцінює докази. Тобто не може сказати: «Ми вважаємо цього свідка брехуном, а цього – чесним». Це завдання судів першої та апеляційної інстанцій. Касація перевіряє лише, чи не порушили вони процедуру оцінки доказів. А процедуру, як з’ясувалося, дотримали.
Об’єднання справ: право суду, а не обов’язок
Щодо відмови об’єднати провадження – тут усе досить прозоро. Статті 334 і 217 КПК дають суду право, а не обов’язок об’єднувати справи щодо кількох підозрюваних. Зробити це можна, якщо суд вважає за доцільне. У цій справі перша інстанція вирішила, що об’єднання лише ускладнить розгляд і порушить розумні строки.
До речі, засуджений у своїй касаційній скарзі так і не пояснив, яким саме чином окремий розгляд зашкодив законності вироку. Без такого пояснення цей довід повисає в повітрі.
Апеляція без обвинуваченого: чи порушили право на захист
Окрема історія – як проходив апеляційний розгляд. Засуджений скаржився, що апеляцію розглянули без нього, позбавивши можливості особисто висловити свою позицію. Але в матеріалах справи є розписки. Засідання призначали на 7 квітня, потім перенесли на 28 квітня 2025 року через відпустку одного із суддів. В обох випадках засудженого, який перебував під вартою, завчасно повідомили про дату, час і місце розгляду.
Ключовий момент: частина 4 статті 401 КПК вимагає обов’язкового виклику обвинуваченого до апеляційного суду лише тоді, коли він сам подасть відповідне клопотання. Не попросив – не зобов’язані етапувати. Засуджений жодного разу не заявив про бажання брати участь у засіданні – ні особисто, ні через відеоконференцію.
Цікаво, що його захисник, присутній на засіданні, не заперечував проти розгляду справи без підзахисного. Тож Верховний Суд дійшов висновку: засуджений добровільно не скористався правом виступити в апеляції. Жодних порушень тут немає.
У підсумку касаційну скаргу залишили без задоволення. Вирок і ухвала апеляційного суду набрали законної сили. Призначене покарання – 7 років 6 місяців позбавлення волі – Суд визнав таким, що відповідає вимогам статей 50 і 65 КК: необхідним і достатнім для виправлення засудженого.
Із цієї справи варто запам’ятати дві речі. По-перше, для групи осіб не потрібно, щоб кожен учасник завдав однакової шкоди. Спільні дії, де один б’є кулаками, а інший – молотком, уже утворюють групу, навіть якщо тяжку травму спричинив хтось один. По-друге, якщо ви під вартою і хочете бути присутнім в апеляційному суді – подавайте клопотання. Без нього ваша відсутність не вважатиметься порушенням, хоч би як сильно ви потім обурювалися.