Уявіть: суд продовжує вам тримання під вартою, ви не до кінця розумієте мотиви – і подаєте заяву про роз’яснення судового рішення. Цілком логічний крок. Але що робити, коли суд відмовляє навіть у такому роз’ясненні? І чи можна цю відмову оскаржити? Саме з такою ситуацією зіткнувся обвинувачений у справі, яка дійшла до Верховного Суду.
Давайте розберемо цю історію без зайвої канцелярщини – вона того варта, бо висновки касації тепер обов’язкові для всіх судів.
Що сталося у Херсоні
У Херсонському міському суді слухається кримінальне провадження за обвинуваченням чоловіка у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України. Йдеться про колабораційну діяльність – статтю, яка останнім часом фігурує в сотнях вироків по всій країні.
8 травня 2025 року суд першої інстанції продовжив обвинуваченому запобіжний захід – тримання під вартою. Наступного судового засідання чекати не стали, рішення ухвалили в робочому порядку. Чоловік вирішив, що ухвала недостатньо зрозуміла, і звернувся до суду із заявою про роз’яснення судового рішення. Таку можливість прямо передбачає стаття 380 Кримінального процесуального кодексу України.
Однак 8 липня 2025 року місцевий суд, навіть не виходячи до нарадчої кімнати, відмовив у роз’ясненні. Просто заніс коротку ухвалу до журналу судового засідання – і все. Жодних розгорнутих аргументів.
Обвинувачений подав апеляційну скаргу. Херсонський апеляційний суд 25 липня 2025 року відмовив у відкритті провадження. Аргумент простий: ця ухвала не підлягає окремому оскарженню відповідно до частини 2 статті 392 КПК.
І ось справа опинилася у Верховному Суді – вже як касаційне провадження № 51-107км25.
Що таке роз’яснення судового рішення і коли воно працює
Тут важливий момент. Стаття 380 Кримінального процесуального кодексу України каже: якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, може роз’яснити його за заявою учасника. При цьому змінювати суть рішення не можна – лише пояснити те, що вже написано чорним по білому.
Звучить просто й по-людськи. Якщо вам щось незрозуміло – просіть пояснити.
Але Верховний Суд у цій справі нагадав: не кожне судове рішення підлягає роз’ясненню за процедурою статті 380 КПК. Роз’яснити можна лише те рішення, яке є результатом судового розгляду. Тобто ним має бути вирішено те питання, заради якого, власне, суд і збирався.
І ось тут криється головна відмінність, яку варто зрозуміти раз і назавжди.
Проміжна ухвала проти фінального рішення: де межа
Коли суддя продовжує тримання під вартою під час судового розгляду – це проміжне, поточне рішення. Предметом розгляду всього провадження є не запобіжний захід, а доведеність чи недоведеність винуватості особи. Або ж закриття провадження.
Іншими словами, суд зібрався не для того, щоб вирішувати долю запобіжного заходу. Він зібрався, щоб встановити: винен чоловік у колабораційній діяльності чи ні. Питання про тримання під вартою – супутнє. Процесуальне. Допоміжне.
Чесно кажучи, для обвинуваченого, який сидить за ґратами, ця різниця може здаватися суто академічною. Адже для нього продовження арешту – цілком реальне й відчутне обмеження свободи. Але процесуальний закон проводить межу чітко: проміжні ухвали не тотожні фінальному рішенню у справі.
Саме тому, як зазначив Верховний Суд, ухвала про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового розгляду, не є тим рішенням, яке можна роз’яснювати через статтю 380 КПК. А отже, і відмову в такому роз’ясненні оскаржити не можна – бо й самого права на роз’яснення тут не виникає.
Позиція об’єднаної палати: остаточна ясність
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові послалася на висновки об’єднаної палати цього ж суду від 2 лютого 2026 року. К слову, у тій самій справі – № 766/2466/24. Це не випадковий збіг: об’єднана палата вже розглядала принципове питання, яке виникло в цьому ж провадженні.
Об’єднана палата сформулювала правило, яке тепер є обов’язковим для всіх судів: роз’ясненню підлягають тільки ті судові рішення, які прийняті за результатами судового провадження в судовому засіданні та якими вирішено питання, що становило предмет розгляду.
Якщо ж заявник просить роз’яснити рішення, яке не є самостійним предметом роз’яснення за статтею 380 КПК, апеляційний суд має повне право відмовити у відкритті провадження. Або закрити його, якщо воно вже було помилково відкрите.
Зверніть увагу: це не забаганка окремого судді. Це усталена позиція найвищої судової інстанції, викладена в постанові об’єднаної палати.
Чи порушили право на захист
Обвинувачений у касаційній скарзі наполягав: йому відмовили в апеляційному оскарженні, а це пряме порушення КПК. Мовляв, стаття 380 прямо передбачає можливість оскаржити ухвалу про відмову в роз’ясненні.
Але Верховний Суд пояснив: сама по собі стаття 380 не діє у вакуумі. Вона застосовується лише до тих рішень, які взагалі можуть бути предметом роз’яснення. А ухвала про продовження запобіжного заходу до таких не належить.
Колегія суддів також відкинула аргумент про те, що місцевий суд, не вийшовши до нарадчої кімнати, якось обмежив право на оскарження. Спосіб постановлення ухвали – з виходом чи без виходу до нарадчої кімнати – не впливає на те, чи підлягає вона оскарженню. Важлива суть рішення, а не процедурна форма його ухвалення.
Окремо суд касаційної інстанції перевірив, чи не допустив апеляційний суд істотних порушень кримінального процесуального закону – таких, які перешкодили б ухвалити законне рішення (стаття 412 КПК України). Жодних порушень не знайшли.
Що це означає на практиці
Ця постанова – не просто ще один документ у реєстрі. Вона дає чіткий орієнтир і для суддів, і для адвокатів, і для обвинувачених.
По-перше, не кожну незрозумілу ухвалу можна просити роз’яснити в порядку статті 380 КПК. По-друге, ухвали про запобіжний захід, винесені під час судового розгляду, – це проміжні рішення, які не є результатом розгляду справи по суті. По-третє, відмова в роз’ясненні таких ухвал оскарженню не підлягає.
Чесно кажучи, це може викликати певний дискомфорт. Адже обвинувачений має повне право розуміти, чому суд ухвалив те чи інше рішення – особливо коли йдеться про обмеження свободи. Але з іншого боку, якби кожну проміжну ухвалу можна було роз’яснювати й оскаржувати окремо, суди просто потонули б у заявах. Кримінальне провадження розтягувалося б на роки.
До речі, це не означає, що ухвалу про продовження тримання під вартою взагалі не можна оскаржити. Можна – але безпосередньо під час її постановлення, а не через механізм роз’яснення за статтею 380 КПК. Це два різні інструменти захисту, і підміняти один одним не варто.
Касаційну скаргу обвинуваченого залишили без задоволення, а ухвалу Херсонського апеляційного суду – без змін. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. А це означає, що правова позиція, яку ми щойно розібрали, тепер працює як обов’язковий орієнтир для всіх судів у подібних справах – незалежно від того, чи йдеться про колаборацію, крадіжку або будь-який інший злочин.