Site icon Лук'янчиков Олег Адвокат

Чи реально стягнути моральну шкоду з суду: що показала справа № 793/3/16-ц

Chy realno styahnuty moralnu shkodu z sudu

Уявіть: ви прийшли до суду, відстояли свою позицію, дочекалися проголошення рішення, а отримати його копію на руки – ніяк. Саме з такої ситуації почалася історія, що дійшла аж до Верховного Суду. Позивач не просто образився – він подав позов про стягнення моральної шкоди. І ось тут починається найцікавіше.

Давайте розберемо цю справу без юридичного туману. Вона навдивовижу добре ілюструє, як працює механізм відшкодування моральної шкоди, коли ви маєте претензії до державного органу.

З чого все почалося

У липні 2016 року чоловік звернувся до суду з позовом проти Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Його вимога була простою: зобов’язати суд усунути порушення його прав і виплатити моральну шкоду – 1 130 гривень.

Що ж стало причиною? За словами позивача, суд проігнорував його прохання видати копії судових рішень у справах, де він брав участь і був присутній під час їх проголошення. Йшлося про рішення, ухвалені в травні, червні та липні 2016 року. Тобто людина хотіла отримати документи, які їй як учаснику процесу мали б надати, але зіткнулася з відмовою.

Перші судові раунди

Маньківський районний суд Черкаської області 13 січня 2017 року в задоволенні позову відмовив. Аргументація виявилася досить чіткою: по-перше, суд не може бути відповідачем у цивільній справі. По-друге, позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог – як того вимагали статті 10 та 60 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на той момент.

Позивач не погодився і подав апеляцію. І тут апеляційний суд Черкаської області 27 лютого 2017 року ухвалив цікаве рішення: у частині оскарження дій суду як суб’єкта владних повноважень провадження закрили. Чому? Бо такі правовідносини мають публічно-правовий характер і повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

А от щодо стягнення моральної шкоди апеляція залишила рішення першої інстанції без змін. Тут спрацював ключовий принцип: позивач не довів самого факту заподіяння йому моральної шкоди – жодного фізичного болю чи інших страждань, безпосередньо пов’язаних із неналежним виконанням судом своїх обов’язків.

Що сказав Верховний Суд

18 березня 2017 року позивач подав касаційну скаргу, і справа зрештою потрапила до Верховного Суду. 13 червня 2018 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поставила крапку: касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Верховний Суд нагадав про базові правила відшкодування моральної шкоди, закріплені в статтях 22, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України. Щоб таке відшкодування відбулося, потрібен повний склад правопорушення. А це чотири елементи: наявність шкоди, протиправна поведінка того, хто її заподіяв, причинний зв’язок між ними і вина.

Коли йдеться про претензії до органу державної влади – а суд є саме таким органом – предмет доказування стає особливо суворим. Треба довести три речі: факт неправомірних дій або бездіяльності, виникнення шкоди і причинний зв’язок між першим і другим.

Де заховалася головна проблема позивача

А тепер – увага. Ось тут криється ключовий урок усієї справи.

Неправомірність дій суду має бути підтверджена належними доказами. Протиправна дія чи бездіяльність – це причина, а збитки – безумовний наслідок. Але апеляційний суд закрив провадження в частині оскарження неправомірності дій суду, і це рішення ніхто не скасував. Отже, в установленому законом порядку незаконність дій суду так і не була встановлена.

Коли немає доведеної протиправності – немає й підстав для стягнення моральної шкоди. Саме це й констатував Верховний Суд.

Окремо варто звернути увагу на вимоги статті 76 Цивільного процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги сторін. А за частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається. Позивач із цим завданням не впорався.

Що варто запам’ятати

З цієї справи випливає кілька практичних висновків, які стануть у пригоді кожному, хто замислюється про відшкодування моральної шкоди через дії чи бездіяльність державного органу.

Перше і найголовніше: спершу треба встановити сам факт незаконності дій. Без цього фундаменту будь-які вимоги про компенсацію моральної шкоди просто зависнуть у повітрі. Якщо йдеться про суд чи інший орган влади – звертатися варто в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

Друге: доказова база має бути залізною. Самого лише переконання, що ваші права порушили, недостатньо. Потрібні документи, які підтверджують і сам факт порушення, і завдану шкоду, і зв’язок між ними.

І нарешті – Верховний Суд окремо зауважив: якщо незаконність дій суду буде визнана в майбутньому, заявник не позбавлений права знову звернутися з позовом про відшкодування моральної шкоди. Тобто двері не зачинені назавжди – просто заходити треба з правильного боку.

Коли вам наступного разу здасться, що державний орган порушив ваші права і ви вправі розраховувати на компенсацію, згадайте цю справу. Без доведеної протиправності навіть найсправедливіші, на перший погляд, вимоги про моральну шкоду приречені на відмову.

Консультація адвоката – записатися

Exit mobile version