Мобілізація в Україні не зникне – таку чітку відповідь дав майор ЗСУ та політолог Андрій Ткачук, коментуючи нещодавні дискусії довкола нових військових контрактів. Його слова розставили крапки над «і» і показали: держава справді створює альтернативу, але повноцінно замінити примусовий призов нею просто неможливо.
У недавньому ефірі «Київ24» Ткачук пояснив, чому одні українці готові розглядати контракт, а інші продовжують оминати ТЦК за будь-яку ціну. І ця відповідь варта того, щоб розібрати її без поспіху.
Дві категорії тих, хто уникає призову
Спершу важливо зрозуміти, про кого саме йдеться. Майор не дарма поділив людей, які уникають військкоматів, на дві великі групи. Перша – «радикальні» ухилянти. Це ті, хто свідомо відкидає будь-яку співпрацю з армією, незалежно від запропонованих умов. Жоден мотиваційний пакет не переконає їх піти до війська.
Друга група – «звичайні» громадяни. Саме вона й перебуває у фокусі уваги. Ці люди не ховаються по підвалах і не виїжджають за кордон нелегально. Вони просто оминають центри комплектування, бо їх зупиняє брак зрозумілої інформації, непевність у власному майбутньому, низькі виплати або туманні перспективи щодо термінів служби. І ось тут, на думку Ткачука, новий контрактний інструмент може реально спрацювати.
«Очевидно, що на цю категорію осіб сьогодні ці контракти повпливають, тому що є мотиваційні чинники, мотиваційні складники», – наголосив майор. Іншими словами, держава вперше дає не лише обов’язок, а й видимий вибір.
Чому контракти не замінять мобілізацію
Однак тут же виникає логічне запитання: якщо нові умови такі привабливі, чи не зможуть вони зрештою витіснити мобілізацію? Відповідь майора – однозначне «ні». Причина проста: армія потребує десятків, а то й сотень тисяч людей, і жодна добровільна програма не здатна забезпечити таку кількість за короткий час.
Мобілізація була, є і буде – на цьому Андрій Ткачук наголосив окремо. Це факт, з яким варто змиритися. Військо без системного призову наповнити неможливо, хоч би як цього хотілося. Коли на вулиці йде війна, розрахунок лише на свідомий патріотичний порив – це авантюра, яка може дорого обійтися.
Крім того, нові контракти – це радше дублер, а не ворог мобілізації. Вони прокладають інший шлях для тих, хто вже наважився, але досі вагався через страх невідомості. Уявіть собі дві черги до каси: одна – примусова, без жодних пояснень, а друга – з чітким прейскурантом і гарантованим терміном обслуговування. Більшість обере другу, навіть якщо сума буде подібною. Так і тут: людина отримує можливість самостійно ухвалити рішення.
Психологія вибору: що змінюється для цивільних
Цікавий момент, який підкреслив Ткачук, – це психологічний чинник. Відтепер цивільний більше не загнаний у глухий кут: йому пропонують реальний контракт із прописаними термінами, фінансовими умовами та зрозумілою роллю. З’являється те, що називають суб’єктністю.
«Або я піду зараз укладу нормальний чинний контракт із критеріями, з виплатами, з терміном служби… Або я уникаю, ризикую до кінця бути затриманим на вулиці й мобілізованим на загальних умовах», – пояснив військовий. І це справді потужний аргумент. Людина перестає бути просто «ресурсом» і починає приймати виважене рішення.
Крім того, такий підхід дає рекрутерам в армії нові інструменти. Замість того щоб наздоганяти й лякати, вони можуть запрошувати – так, як це роблять кадрові агенції у цивільному житті. І перші результати вже є. Як хороший приклад Ткачук згадав «дронові контракти», які показали себе чудово. Люди йдуть туди не з-під палиці, а тому, що бачать: це сучасно, це важливо, це оплачується прозоро.
Чи означає це, що за кілька місяців ми побачимо якийсь магічний приріст добровольців? Майор реалістичний: говорити про відчутні зміни можна буде лише під кінець року. Але рух уже точно пішов. І чи не найголовніше тут – це те, що держава нарешті вчиться говорити з людьми не мовою примусу, а мовою пропозицій. Мобілізація як страховий механізм лишається незмінною, та поруч з нею з’являється простір для особистого вибору. І це той випадок, коли дві системи справді можуть працювати разом, не заважаючи одна одній.