Багато фізичних осіб-підприємців на єдиному податку навіть не здогадуються, що продаж автомобілів може коштувати їм втрати спрощеної системи оподаткування. Причому йдеться не лише про торгівлю автівками як основним видом діяльності. Навіть разова оборудка з продажу легковика або посередницька послуга з пошуку покупця здатні призвести до неприємного діалогу з податковою. Давайте розберемося, чому так відбувається і що саме каже закон.
Замість десятка податків – один
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм, який звільняє підприємця від сплати низки податків і зборів в обмін на єдиний платіж. Усі правові засади цієї системи викладені в главі 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Податкового кодексу України. Сам термін розкрито у пункті 291.2 статті 291 ПКУ: замість податку на прибуток, ПДВ, податку на майно та ще кількох обов’язкових платежів ви сплачуєте лише один.
Звучить привабливо, чи не так? Саме тому спрощена система настільки популярна серед малого бізнесу. Але за цю простоту доводиться платити обмеженнями. Кожна група єдиного податку має власний набір критеріїв щодо видів діяльності, кількості найманих працівників і річного доходу. І одне з найсуворіших обмежень – заборона на роботу з підакцизними товарами. Та про це трохи згодом.
Друга група єдиного податку: критерії, про які варто знати
Підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ чітко окреслює, хто належить до другої групи. Це фізичні особи-підприємці, які займаються:
– наданням послуг (зокрема побутових) платникам єдиного податку або населенню;
– виробництвом чи продажем товарів;
– діяльністю у сфері ресторанного господарства.
Але сама лише належність до цих категорій ще нічого не гарантує. Протягом календарного року потрібно відповідати двом ключовим вимогам.
Перша: не використовувати працю найманих осіб або ж мати не більше десяти працівників, з якими укладено трудові договори. Друга: річний обсяг доходу не має перевищувати 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року. У 2025 році це приблизно 6,67 мільйона гривень.
Крім того, закон прямо виключає з другої групи тих ФОП, які формально відповідають критеріям, але займаються специфічними видами діяльності. Ідеться про посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомості (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). А також про послуги доступу до інтернету і діяльність із виробництва чи продажу ювелірних виробів із дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, напівдорогоцінного каміння. Усі ці підприємці можуть бути виключно платниками третьої групи єдиного податку.
Третя група: більше свободи, але не всюди
До третьої групи, згідно з абзацом другим підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПКУ, належать ФОП, які або не використовують найману працю взагалі, або не мають обмежень за кількістю працівників. Це суттєва відмінність від другої групи – можна наймати хоч п’ятдесят осіб.
А от ліміт доходу хоч і більший, але все одно фіксований: 1167 розмірів мінімальної зарплати станом на 1 січня звітного року. У 2025 році це близько 9,34 мільйона гривень. Для невеликого бізнесу – цілком робоча сума. Та навіть вона не рятує від головного обмеження, яке однаково діє для всіх трьох груп.
Підакцизні товари: де криється пастка для ФОПа
Пункт 291.5 статті 291 ПКУ містить перелік видів діяльності, які взагалі несумісні з перебуванням на єдиному податку першої-третьої груп. І серед них – виробництво, експорт, імпорт і продаж підакцизних товарів. Прямо, без жодних варіантів для тлумачення.
Щоправда, є кілька вузьких винятків. Дозволено роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів у ємностях до 20 літрів. А ще – роздрібний продаж пива, сидру, пері (без додавання спирту) та столових вин. Усе інше – під забороною.
Але тут виникає логічне запитання: а що взагалі вважається підакцизним товаром? Відповідь дає підпункт 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПКУ. Це будь-які товари за кодами УКТ ЗЕД, для яких Податковий кодекс встановлює ставки акцизного податку. Простіше кажучи – недостатньо здогадуватися, потрібно зазирнути в конкретний перелік.
І ось тут найважливіше. Пункт 215.1 статті 215 ПКУ прямо відносить до підакцизних товарів: легкові автомобілі, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби для перевезення десяти й більше осіб, а також вантажівки. Тобто практично весь спектр автомобільної техніки потрапляє під акциз.
То що, зовсім не можна продавати авто на єдиній системі?
Відповідь однозначна: не можна. Платники єдиного податку першої-третьої груп не мають права здійснювати продаж автомобілів. Жодних винятків Податковий кодекс не передбачає. І це стосується не лише систематичної торгівлі автівками, а й разових операцій.
Більше того, заборона поширюється й на посередницькі послуги. Уявіть ситуацію: знайомий просить допомогти продати його старий позашляховик. Ви знаходите покупця, оформлюєте угоду й отримуєте за це комісійну винагороду. Формально ви надали посередницьку послугу з продажу підакцизного товару. А це прямий шлях до втрати статусу платника єдиного податку.
Наслідки можуть бути вельми неприємними. Податкова має право анулювати вашу реєстрацію як платника єдиного податку, донарахувати податки за загальною системою, застосувати штрафні санкції. І це не кажучи вже про перспективу повної зміни системи звітності, яка на загальній системі значно складніша.
Окремо варто врахувати й те, що будь-який продаж автомобіля супроводжується його перереєстрацією в Сервісному центрі МВС. Інформація про власника фіксується в державних реєстрах, тож приховати таку операцію від контролюючих органів практично неможливо.
Якщо ж ви всерйоз плануєте займатися продажем чи перепродажем автомобілів, варто заздалегідь розглянути перехід на загальну систему оподаткування. Рішення має бути виваженим, і краще узгодити його з бухгалтером або податковим консультантом, аби не натрапити на штрафи там, де їх можна було уникнути.