Україна переживає величезний дефіцит бюджету. Війна, масовані ракетні атаки по енергетиці, збої в логістиці й паливна криза на Близькому Сході — все це з’їдає ресурси країни щодня. Але попри тривожні новини, держава не лише не урізає соціальні виплати, а й навіть збільшує їх.
Чи варто хвилюватися за свої пенсії, допомогу на дітей чи зарплати бюджетників? Давайте розбиратися, що стоїть за цими рішеннями і звідки беруться гроші.
Звідки береться дефіцит і як його закривають
Будь-який бюджет — це співвідношення доходів і видатків. Коли витрачаєш більше, ніж заробляєш, виникає дефіцит. Для країни у стані війни це не виняток, а радше норма. Податкові надходження падають через зруйновані підприємства, міграцію населення та логістичні проблеми. Водночас витрати на оборону, відновлення інфраструктури та соціальну сферу тільки зростають.
Уявіть собі сім’ю, де один годувальник втратив частину доходу, а комунальні платежі й ціни на продукти стрибнули вгору. Сім’я шукає підробіток, просить допомоги у родичів або оформлює кредит. Так само й держава: щоб покрити дефіцит бюджету, вона залучає міжнародну фінансову допомогу, бере зовнішні й внутрішні позики.
Саме зараз критично важливо, щоб ці джерела не пересихали. Днями Верховна Рада проголосувала рішення, які відкривають шлях для нових траншів від західних партнерів. Про це розповів голова фінансового комітету Данило Гетманцев. У жовтні парламент планує ухвалити решту потрібних документів, і тоді гроші надійдуть у країну. Це дасть змогу стабільно фінансувати видатки, не вдаючись до шокового урізання.
Чому соціальні виплати залишаються недоторканними
Війна — не привід кидати напризволяще найуразливіших. Ось ключове пояснення, яке часто гублять сухі економічні зведення. Держава свідомо тримає соціальний блок на плаву, навіть коли дефіцит бюджету змушує економити буквально на всьому іншому.
Пенсії, допомоги малозабезпеченим, виплати людям з інвалідністю — це не просто «витрати». Це зобов’язання, від яких залежить виживання мільйонів родин. Гетманцев прямо заявив: «Я не бачу підстав для урізання соціальних виплат, зокрема пенсій». І це не просто слова.
На практиці ми бачимо, що попри воєнний стан уряд індексує пенсії, підвищує зарплати окремим категоріям бюджетників і навіть планує зростання виплат у майбутньому. Наприклад, із 2027 року в рази збільшиться допомога сім’ям, де є діти з інвалідністю. Такий горизонт планування в нинішніх умовах — свідчення того, що влада намагається дивитися далі залатування щоденних дірок.
Як це виглядає в цифрах і фактах
Коли говорять про дефіцит бюджету, часто мають на увазі різницю між запланованими доходами й видатками на рік. У 2024 році цей показник сягає сотень мільярдів гривень. Частину покривають за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики, які купують банки та громадяни. Іншу частину — кредити й гранти від МВФ, США, Європейського Союзу.
Тут важливий нюанс: зовнішня допомога має цільове спрямування. Тобто партнери чітко контролюють, на що йдуть їхні гроші. Це знижує ризик того, що кошти підуть не туди, а соціальна сфера залишиться без ресурсів. Крім того, міжнародні програми часто включають вимоги щодо реформ — і це теж позитивно впливає на стабільність бюджету в довгостроковій перспективі.
Якби не ця підтримка, дефіцит довелося б затикати простою емісією — друком грошей. Це розігнало б інфляцію, знецінило б заощадження і боляче вдарило б по тих же одержувачах соціальних виплат. На щастя, поки такого сценарію вдається уникати.
Що каже влада про найближчі місяці
За словами Гетманцева, підстав для паніки немає. Парламент ухвалив низку рішень, які «дозволять отримати чергові транші від партнерів». Ймовірно, мова про виконання умов Меморандуму з МВФ або програми Ukraine Facility від ЄС. Коли гроші зайдуть, фінансувати соціальні зобов’язання буде простіше.
Це не означає, що бюджетний дефіцит зникне завтра. Але це означає, що він не перетвориться на кризу неплатежів. Тут доречна аналогія з погодою: шторм триває, але корабель отримав паливо та може рухатися далі, не кидаючи пасажирів за борт.
Крім того, показово, що навіть у таких умовах знаходяться ресурси для підвищень. Індексація пенсій у березні, травневі доплати окремим категоріям, постійне фінансування субсидій — усе це факти. Візьмемо хоча б зростання мінімальної зарплати з квітня 2024 року. Це теж тисне на видаткову частину, однак держава свідомо йде на такий крок, щоб підтримати купівельну спроможність.
Звідки оптимізм у таких складних обставинах
Складно знайти аналог країні, яка воює третій рік, але продовжує виплачувати пенсії вчасно, збільшує допомогу й планує соціальні програми на 2027 рік. Відповідь проста: безпрецедентна міжнародна солідарність і внутрішнє переконання, що соціальний захист — це не стаття економії, а фундамент стійкості.
Є ще один чинник. Саме дефіцит бюджету змушує уряд і парламент ретельніше аналізувати кожну програму, шукати непродуктивні витрати й підвищувати ефективність. Тобто криза стала каталізатором позитивних змін у розподілі коштів. Звісно, до ідеальної системи ще далеко, але тенденція помітна.
Тож, якщо коротко: дефіцит є, він величезний, але завдяки зовнішній підтримці й прагматичному управлінню він не перетворюється на загрозу для тих, хто отримує пенсії, субсидії чи допомогу на дітей. Держава нагадує сім’ю, яка навіть у найскрутніші часи спершу дбає про дітей і батьків, а вже потім думає про все інше.
А рішення про зростання виплат сім’ям з дітьми з інвалідністю з 2027 року — чи не найкраще підтвердження того, що соціальний вектор залишається незмінним навіть у шторм.