У тюрмі помер Олександр Косторний, 75-річний житель Львова і колишній співробітник КДБ. За державну зраду суд призначив йому 15 років позбавлення волі. Про смерть засудженого у соцмережах написала його донька.
За цією справою стоять не абстрактні підозри, а конкретний епізод війни. Карта військового об’єкта, надіслана в Telegram, і ракетний удар, після якого з Яворівського полігону вивозили загиблих. Давайте розберемося, що встановило слідство і як український закон оцінює такі дії.
Що інкримінували Косторному
За матеріалами справи, на початку березня 2022 року чоловік надіслав співробітнику ФСБ Росії карту Яворівського військового полігону. Зробив він це через Telegram. А вже 13 березня російські війська вдарили по цьому об’єкту.
Удар припав на момент, коли на полігоні перебували українські військовослужбовці під час навчань. Наслідок – масова загибель людей. Цей епізод і ліг в основу обвинувачення.
Про смерть засудженого першою повідомила донька. Вона написала про це у соцмережах. Офіційних подробиць про причини смерті наразі не оприлюднювали.
Хто такий Олександр Косторний
Публічно про нього відомо небагато. Вік – 75 років, місце проживання – Львів, у минулому робота в органах КДБ. Саме ці три факти згадуються у повідомленнях про справу найчастіше.
Колишній силовий досвід тут не просто деталь біографії. Люди з таким бекграундом зазвичай розуміють, як збирають і передають інформацію, як її перевіряють і де шукають сліди. Тому слідство у подібних епізодах завжди уважно дивиться на мотив і на те, чи діяв обвинувачений усвідомлено.
Чому Яворівський полігон був ціллю
Яворівський полігон лежить на Львівщині, неподалік кордону з Польщею. Довгі роки він залишався одним із найбільших навчальних майданчиків країни. Тут тренувалися військові, тут проходили й міжнародні навчання.
Саме тому удар по ньому мав подвійну мету. Вбити якнайбільше людей і водночас завдати удару по репутації України як безпечного місця для спільної підготовки.
Точні координати, передані заздалегідь, роблять удар значно результативнішим. Це вже не стрілянина навмання, а полювання за конкретною ціллю. І тут на перший план виходить роль людини, яка цю ціль вказала.
Після 13 березня на полігоні працювали рятувальники, медики й військові. Частину поранених вивозили до лікарень Львова та області. Кожен такий удар означає не лише цифри у зведеннях, а зламані долі конкретних сімей.
Що таке державна зрада за статтею 111 КК України
Державна зрада – це перехід на бік ворога, шпигунство, а також допомога іноземній державі у підривній діяльності проти України. Відповідальність за неї передбачає стаття 111 Кримінального кодексу України.
Покарання там серйозне. Перша частина статті дає від 12 до 15 років позбавлення волі. Друга частина охоплює дії в умовах воєнного стану та випадки з тяжкими наслідками. Там уже йдеться про 15 років або довічне ув’язнення.
Косторний отримав 15 років. Схоже, суд працював саме з кваліфікованим складом, де на кону стояли тяжкі наслідки для людей.
Підривна діяльність – формулювання широке. Під нього підпадає і збір даних про військові об’єкти, і вербування, і схиляння інших до співпраці з ворогом. Ключове тут не сам факт контакту, а мета: нашкодити обороноздатності країни.
Є тут і важливий нюанс. Шпигунство як окремий злочин за статтею 114 стосується іноземців та осіб без громадянства. Якщо ж дані ворогу передає громадянин України, дію кваліфікують як державну зраду. Ось чому в подібних справах фігурує стаття 111, а не 114.
Як доводять такі епізоди
Слідчі та прокурори спираються не на здогадки, а на докази. У справах про передачу даних ворогу це зазвичай:
- листування у месенджерах;
- дані операторів зв’язку про з’єднання між абонентами;
- висновки експертизи комп’ютерної техніки й телефонів;
- показання свідків і матеріали оперативних заходів.
Месенджер не робить людину невидимою. Навіть якщо повідомлення видалити, на пристрої та в мережі залишаються сліди: час відправлення, вкладення, службові метадані. Ці дані збирають і зіставляють між собою.
Для обвинувачення важливо довести прямий умисел. Тобто людина усвідомлювала: інформація піде ворогу і її використають проти українських військових. Випадково надіслане фото знайомому тут не спрацює як виправдання.
Розслідування таких справ триває місяцями. Експертизи техніки, запити до операторів, аналіз великих обсягів листування – усе це потребує часу. Тому вирок нерідко з’являється через рік чи два після самого злочину.
Що змінює смерть засудженого
Коли вирок набрав законної сили, а покарання відбувалося, смерть засудженого завершує його виконання. Строк далі не відбувається, але сам вирок не зникає.
Рідні засудженого при цьому не втрачають права на перегляд справи. Якщо вони вважають вирок несправедливим, закон дозволяє домагатися реабілітації померлого. Інша річ, що у справах із такою доказовою базою подібні спроби рідко закінчуються успішно.
Окрема тема – причини смерті в установі виконання покарань. Засуджені похилого віку мають право на медичну допомогу, і за неналежне лікування відповідальність несе адміністрація колонії. Перевірка таких фактів зазвичай починається зі звернення родичів.
Карта, надіслана одною людиною, обернулася загибеллю людей на полігоні. Для її автора все закінчилося 15 роками за ґратами і смертю в 75. А що саме стало причиною цієї смерті, мають встановити медики й керівництво колонії.