Уявіть: журналісти пишуть, що державна резиденція «Синьогора» отримала 57,7 мільйона гривень збитків. Державне управління справами обурюється, подає позов про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації – і спочатку навіть виграє. Але фінальну крапку в цій історії поставив Верховний Суд, і вона виявилася несподіваною.
Йдеться про постанову Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 357/1235/22. Давайте розберемося, як ця справа пройшла три судові інстанції та чому касація сказала рішуче «ні» державному органу.
З чого все почалося
У лютому 2022 року Державне управління справами (ДУС) звернулося до суду. Приводом стала стаття, опублікована на сайті громадської організації «Стейтвотч». У ній стверджувалося, що Державна резиденція «Синьогора», розташована в карпатському масиві Ґорґани, за період з 2017-го до середини 2021 року отримала збитки на 57,7 млн грн.
ДУС наполягало: цифра не відповідає дійсності. Справа в тому, що звіти про фінансові результати ДО «Резиденція «Синьогора» за формою № 2-дс не містять жодної згадки про збитки. А слово «збитки», на думку позивача, свідомо замінило коректний термін і сформувало в суспільства хибне враження про нераціональне використання бюджетних коштів.
Автором статті виявився громадянин (у матеріалах справи – ОСОБА_1), а власником сайту – ГО «Стейтвотч». Саме до них і були адресовані вимоги: визнати інформацію недостовірною та зобов’язати спростувати її через публікацію судового рішення.
Хиткі гойдалки судових рішень
Справа розглядалася не один раз. І це важливо, бо показує, наскільки неоднозначною вона була з самого початку.
Спочатку Білоцерківський міськрайонний суд у жовтні 2022 року в позові відмовив. Київський апеляційний суд у травні 2023-го це рішення підтримав. Логіка була простою: ДУС не довело, що поширена інформація порушує його права, адже йшлося про іншу юридичну особу – «Резиденцію «Синьогора».
Але Верховний Суд у листопаді 2023 року обидва рішення скасував і відправив справу на новий розгляд. Причина? Апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін, але навів геть інші мотиви. І ці мотиви виявилися взаємовиключними – так не повинно бути.
На другому колі місцевий суд у жовтні 2024 року повністю задовольнив позов ДУС. Київський апеляційний суд у березні 2025 року лише трохи скоригував спосіб спростування, а по суті рішення підтримав.
Ключовим доказом стала лінгвістична експертиза Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Експерти встановили: слово «збитки» вжите некоректно, воно замінює термін «профіцит», і це надає всій статті негативного забарвлення. Інформація викладена як фактичне твердження, а не оціночне судження.
Що сказав Верховний Суд у 2026 році
І ось – третій захід. Касаційна скарга адвоката відповідачів, і Верховний Суд ухвалює рішення, яке повністю перевертає ситуацію.
Головний аргумент касації: суди попередніх інстанцій проігнорували обов’язкові вказівки, які Верховний Суд дав ще в листопаді 2023 року. А там чітко зазначалося – ДУС фінансує «Резиденцію «Синьогора» і виконує щодо неї управлінські функції, але це не означає, що критика на адресу резиденції автоматично принижує ділову репутацію самого ДУС.
Тут важливий момент. ДУС – це спеціальний державний орган, головний розпорядник бюджетних коштів. Його діяльність фінансується платниками податків. І от саме цей статус має вирішальне значення.
Верховний Суд послався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Мемо» проти Росії». ЄСПЛ розмежував два типи державних структур: ті, що беруть участь у конкурентній економічній діяльності, і ті, що наділені владними повноваженнями. Для перших захист комерційної репутації – це легітимний інтерес. Для других – межі допустимої критики значно ширші.
Орган виконавчої влади не може використовувати диффамаційні позови проти ЗМІ так само, як приватна компанія. Інакше це створює стримувальний ефект для свободи слова.
Крім того, ДУС просило спростувати інформацію не про себе, а про ДО «Резиденція «Синьогора» – окрему юридичну особу. Саме по собі фінансування установи ще не робить критику цієї установи посяганням на репутацію розпорядника коштів.
Чим усе закінчилося
Верховний Суд скасував рішення першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове: у задоволенні позову Державного управління справами відмовити повністю.
Крім того, ДУС зобов’язали відшкодувати відповідачам судові витрати – по 13 886,60 грн кожному. Загальна сума склала 27 773,20 грн.
Ця справа – показовий приклад того, як балансують між собою право на ділову репутацію, гарантоване статтею 94 Цивільного кодексу України, і свобода вираження поглядів, закріплена статтею 34 Конституції України. Коли на одній шальці терезів – державний орган із владними повноваженнями, а на іншій – журналістське розслідування, суд дедалі частіше схиляється на користь суспільного контролю.