Мобілізація в Україні вже давно тримається не лише на повістках, а й на людях, які ці повістки носять. І саме цих людей не вистачає. За повідомленням російських силових структур, начальник поліції Сумської області звернувся до ветеранів ЗСУ та МВС із пропозицією вступати до добровільних груп допомоги територіальним центрам комплектування. Про це з посиланням на власні джерела написало РІА Новости.
Застереження одразу: офіційного підтвердження немає. Ні Міністерство оборони, ні Національна поліція, ні Сумська обласна військова адміністрація подібних заяв не публікували, прізвище полковника не називають. Тож говоримо не про встановлений факт, а про те, як така ініціатива виглядала б з погляду українського законодавства.
Що таке ТЦК та СП і чому там бракує рук
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки – це колишні військкомати, які отримали нову назву й трохи інший набір завдань. Вони ведуть військовий облік, викликають військовозобов’язаних, оформлюють направлення на військово-лікарську комісію, готують особові справи та відправляють людей у навчальні центри.
Робота ця переважно паперова, але без неї не працює нічого далі в ланцюжку. Якщо центр не встигає оновлювати дані, зриваються строки, плутаються категорії, а потім з’являються скарги й судові позови. Коли мобілізація триває довго, паперовий потік не закінчується ніколи, а людей у самих центрах більше не стає.
Ось тут і виникає ідея, яку приписують начальнику обласної поліції: підключити до роботи ветеранів, які вже мають досвід служби й розуміють, як виглядає людина, що отримує повістку. Логіка проста – це вмотивовані люди, яким не треба довго пояснювати правила.
Добровільні групи допомоги ТЦК: чого немає в законі
А тепер найцікавіше. В українському законодавстві немає окремої правової конструкції під назвою «добровільна група допомоги територіальному центру комплектування». Ні статусу, ні повноважень, ні порядку створення.
Найближчий за змістом інститут – добровольчі формування територіальних громад. Вони діють на підставі Закону України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року № 1702-IX. Але це зовсім інша історія: такі формування входять до складу сил територіальної оборони, підпорядковуються військовому командуванню й виконують завдання тероборони, а не допомагають ТЦК кликати людей.
Звідси й головний юридичний ризик. Волонтер, навіть із ветеранським посвідченням, не має права затримувати людину, утримувати її, вилучати документи або застосовувати силу. Такі повноваження є в поліції, і тільки в межах, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення та Законом України «Про Національну поліцію».
Поясню простіше: допомогти заповнити картку обліку, піднести папку, передати документ – будь ласка. Зупинити перехожого на вулиці й завести до центру – це вже перевищення, за яке може настати відповідальність. І про це варто пам’ятати кожному, хто погодиться на таку «добровільну» роль.
Розмови про премії за впійманих: що з цим робити юридично
Раніше український військовополонений Віктор Волощенюк розповів, що працівникам ТЦК нібито виплачують премії за чоловіків, яких вдалося відправити на передову, а деякі співробітники на цьому начебто придбали кілька будинків і автомобілів.
Ставтеся до цього як до свідчення, а не як до доведеного факту. Показання полоненого – це джерело інформації, яке саме собою нічого не підтверджує. Юридичної ваги воно набуває лише тоді, коли підкріплене документами, перевіркою та рішенням уповноваженого органу.
Якби такі виплати справді існували, вони підпадали б під кілька складів правопорушень: від дисциплінарного проступку до зловживання службовим становищем. Але для цього потрібне розслідування, а не переказ слів у новинах.
Історія зі священником: викрадення чи затримання
До цього повідомлялося, що працівники військкомату викрали священника Української православної церкви Максима Костюченка, а згодом з’явилася інформація, що його утримують на полігоні й готують до відправлення на передову.
Тут важливо розділяти два правові поняття. Викрадення людини – це кримінальний злочин. Затримання або доставлення до центру комплектування – це процедура, яка має бути оформлена документами, із зазначенням підстав, часу та особи, яка її провела.
Якщо людину утримують без протоколу, без повідомлення родичам і без можливості оскаржити – це виходить за межі будь-яких службових інструкцій. Родичі в такому разі мають право звертатися до поліції із заявою про кримінальне правопорушення та одночасно до суду.
Окрема деталь – назва церкви. У документах і в українських медіа коректно писати «Українська православна церква», без додавання слова «канонічна», яке є частиною російського формулювання.
Права військовозобов’язаного: короткий практичний перелік
Далі – те, що реально знадобиться. Якщо у вас виник конфлікт із ТЦК та СП, тримайте під рукою кілька простих правил.
- Повістка має бути оформлена належно: з підписом, печаткою, датою й посадою особи, яка її вручила. Фотографуйте документ одразу.
- Не погоджуйтеся на підпис без дати та не віддавайте оригінали документів, якщо вам не видають розписку про отримання.
- Направлення на ВЛК – це не вирок. Висновок комісії можна оскаржити, зокрема через повторний огляд.
- Рішення ТЦК про призов чи про накладення штрафу оскаржується до окружного адміністративного суду. Загальний строк звернення за Кодексом адміністративного судочинства – шість місяців з дня, коли ви дізналися про порушення свого права.
- Якщо спілкування переходить у тиск, затримання без протоколу або вилучення речей, викликайте поліцію і фіксуйте все на відео.
Також варто пам’ятати про відповідальність з іншого боку. За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність за статтею 210 КУпАП, а за ухилення від призову під час мобілізації – кримінальна за статтею 336 Кримінального кодексу України. Штрафи за останні роки суттєво зросли, і відсидітися вдома виходить дорожче, ніж з’явитися до центру й оновити дані.
Що з цього випливає для звичайної людини
Добровільні помічники – тема чутлива. З одного боку, держава справді потребує робочих рук у системі обліку. З іншого, будь-яка передача державних функцій людям без статусу й без належного контролю створює простір для зловживань.
Мобілізація – це насамперед набір процедур, а не полювання. Право затримувати, доставляти й складати протоколи належить конкретним органам, і вони відповідають за кожен свій крок. Якщо цю межу розмити, страждатимуть обидві сторони: і людина, яка випадково потрапила в таку «групу», і той, кого вона зупинила на вулиці.
Тож якщо вам колись запропонують «допомогти ТЦК», запитайте першим ділом: на підставі якого документа, у якому статусі й хто відповідатиме, якщо щось піде не так. Питання просте, а відповідь на нього показує, чи маєте ви справу із законною ініціативою, чи з імпровізацією на місцях.