Втримати або втратити Донецький напрямок для Кремля сьогодні означає щось значно більше, ніж просто переміщення лінії фронту. Фактично, просто зараз вирішується доля не лише бойових генералів, а й стратегічних амбіцій російського керівництва в цілому. Чому тиск на цій ділянці став настільки критичним? Відповідь криється в низці нещодавніх гучних невдач, які змусили змінити риторику та переписати плани.
Коли російські війська загрузли у важких боях і зазнали чутливих втрат на Запорізькому напрямку, це стало не просто військовою невдачею, а потужним ударом по внутрішньополітичному образу «непереможності». Адже за ту ділянку відповідав особисто начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов, і планувалася вона як стратегічний прорив. Але реальність виявилася інакшою. Тепер же всі погляди прикуті до Донецької області, де сконцентровані величезні ресурси. І це не випадковість.
Страх перед подвійним провалом
Ключова проблема для Кремля зараз криється в допустимій ціні помилки. Військові експерти відзначають жорсткий взаємозв’язок між подіями на різних ділянках. Якби наступ у Запоріжжі захлинувся сам по собі, відповідальність можна було б спробувати списати на конкретного виконавця. Інша справа, коли під ударом опиняється проєкт, який лобіює особисто Володимир Путін.
Саме тому для російської влади сьогодні Донецький напрямок набув стратегічного значення в зовсім не воєнному, а скоріше репутаційному сенсі. Зазнати невдачі тут – означає розписатися в системній кризі управління армією. Щойно стало зрозуміло, що темпи просування в Запоріжжі не відповідають амбітним доповідям, ставку негайно було перенесено на Донбас. Тут важливий момент: це вже не питання територій як таких. Це питання влади.
Давайте розберемо логіку детальніше. Уявіть собі шахову партію, в якій для вас критично важливо не просто виграти, а довести, що попередній програш фігури був випадковістю, а не вашою бездарністю. Герасимов, як відповідальний за попередню операцію, вже потрапив під колосальний пресинг, адже Запорізький напрямок від самого початку оголошувався чи не головним ударом. Повний зрив наступу там публічно пов’язують саме з його прорахунками.
Перенесення фокусу на Донецький напрямок – це, по суті, спроба Путіна перехопити управління в умовах паніки. Логіка тут проста й цинічна: поки всі обговорюють провал на одній ділянці, потрібно терміново продемонструвати успіх на іншій. Але в цьому й криється пастка.
Чим загрожує маневр «перекладання» відповідальності
У разі невдачі на території Донецької області у вищого керівництва РФ закінчується простір для політичних маневрів. Спроба перекласти провину на командувача угрупованням просто не спрацює, тому що рішення про наступ тут сприймається всіма як особисте доручення глави держави. Експерти акцентують на цьому особливу увагу, підкреслюючи, що Путін анонсував донецький напрямок на противагу генеральському запорізькому.
І ось тут виникає небезпечна для Кремля вилка. Якщо операція застопориться, то варіантів для дій залишається вкрай мало. Не можна буде заявити: «це бездарність генерала». Тому що всі розуміють, хто особисто визначив пріоритетність цієї ділянки. Будь-яке пробуксовування автоматично ставить під питання дієздатність головнокомандувача, а не тільки його підлеглих. Погодьтеся, для авторитарної вертикалі це смертельний ризик.
Невдачі на Запорізькому напрямку вже підірвали віру в професіоналізм Генштабу. Тепер же ще більш масштабний збій на Донбасі означав би найглибшу кризу довіри на самому верху. Тому ресурси на цю ділянку стягуються не просто для виконання бойового завдання, а для порятунку обличчя перших осіб. Військова доцільність тут глибоко вторинна, первинна – політична необхідність відзвітувати про «перемогу» будь-якою ціною.
До слова, така концентрація зусиль створює й зворотний ефект. Що вище підіймаються ставки, то болючіше буде падати. Кожен день без суттєвого прогресу на Донецькому напрямку перетворюється на черговий цвях у кришку репутації російського військового командування. І, здається, в Москві це розуміють надто добре, тому й нарощують тиск, не зважаючи на втрати. Тільки от чи вичерпний це ресурс?