Уявіть ситуацію: ви – військовослужбовець, стан здоров’я різко погіршився під час служби. Командування провело розслідування, але довідку про обставини травми вам не видали. Без цього документа військово-лікарська комісія не може встановити причинний зв’язок вашого захворювання зі службою. А без такого зв’язку – жодних виплат, жодної компенсації. Знайома картина, чи не так?
Саме в такій ситуації опинився позивач у справі №380/16138/24, яку 14 травня 2026 року розглянув Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду. Його історія проливає світло на те, коли військова частина справді зобов’язана складати довідку про обставини травми, а коли відмова є цілком законною.
З чого все почалося
Військовослужбовець звернувся до суду з трьома вимогами до своєї військової частини. По-перше, він просив зобов’язати частину провести додаткове службове розслідування професійного захворювання. Підставою для цього мала стати Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (затверджена наказом Міністерства оборони України №332 від 27.10.2021, далі – Інструкція №332).
По-друге, позивач вимагав визнати протиправною бездіяльність військової частини – мовляв, командування свідомо ухилилося від складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Форму цієї довідки затверджено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, далі – Положення №402). І, нарешті, третя вимога – зобов’язати військову частину таки видати цей документ за результатами проведеного розслідування нещасного випадку.
Чому суди першої та апеляційної інстанцій відмовили
Окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Логіка була простою: немає встановленого факту нещасного випадку – немає підстав для довідки.
Але позивач не погодився. Його аргумент у касаційній скарзі звучав переконливо: довідка про обставини травми за формою додатка 5 до Положення №402 – це обов’язковий документ для того, щоб військово-лікарська комісія могла встановити причинний зв’язок поранення чи захворювання зі службою. Без неї весь механізм соціального захисту військовослужбовця просто не запускається.
Тут важливий момент: причинний зв’язок – це те, що визначає, чи отримає військовий компенсацію, чи буде його стан визнано таким, що пов’язаний із захистом Батьківщини. Ставки високі.
Що сказав Верховний Суд
Правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду базується на пункті 18 розділу II Інструкції №332. Ця норма говорить буквально таке: за результатами розслідування командир військової частини видає наказ, і вже на підставі цього наказу складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках. Форма – та сама, з додатка 5 до Положення №402.
Зверніть увагу на послідовність: спершу розслідування, потім наказ командира, і лише тоді – довідка. Це не якась бюрократична примха, а логічний ланцюжок: документ фіксує те, що було реально встановлено. Якщо розслідування показало, що нещасного випадку не було, то про які обставини травми йтиметься?
Суд наголосив: складання довідки за формою 5 до Положення №402 є похідним від встановлення факту нещасного випадку. Іншими словами, довідка не створює травму – вона лише підтверджує обставини її отримання. Її правова природа суто документальна: зафіксувати те, що трапилося, для подальшого використання військово-лікарською комісією та іншими органами.
То коли ж довідка про обставини травми не видається? Відповідь Суду гранично чітка: якщо за результатами розслідування не встановлено факту нещасного випадку, що спричинив тілесне ушкодження, правові підстави для складання цього документа відсутні. Немає нещасного випадку – немає довідки. І це не свавілля командира, а пряма вимога закону.
Коли погіршення здоров’я – це хвороба, а не травма
Чесно кажучи, саме тут криється головна проблема, з якою стикаються військовослужбовці. Не кожне погіршення стану здоров’я є наслідком нещасного випадку. Верховний Суд чітко розмежував дві ситуації.
Перша: погіршення здоров’я спричинене зовнішніми факторами – вибухом, падінням, ударом, отруєнням, впливом зброї. Це нещасний випадок, і він тягне за собою обов’язок скласти довідку про обставини травми.
Друга: стан військовослужбовця погіршився через перебіг або ускладнення вже наявного захворювання. Тут немає зовнішнього впливу, немає раптового травматичного фактора – є лише внутрішній патологічний процес. І хоч як це прикро звучить для самого військового, законодавство не відносить таку ситуацію до нещасних випадків. А отже, довідка за формою додатка 5 до Положення №402 не складається.
Різниця на перший погляд тонка, але вона має колосальне практичне значення. Скажімо, у військового загострилася виразкова хвороба під час виконання бойового завдання. Це серйозно, це потребує лікування, це може вплинути на придатність до служби. Але чи є це нещасним випадком? Ні. Чи буде складена довідка про обставини травми? Теж ні.
А що з додатковим розслідуванням?
Позивач просив також призначити додаткове розслідування. І тут Верховний Суд звернувся до пункту 25 розділу II Інструкції №332. Механізм додаткового розслідування справді існує. Але – і це принципово – він запускається лише в одному випадку: коли під час контролю за вже проведеним розслідуванням виявлено порушення.
Тобто додаткове розслідування не є способом переглянути результати, які вам не сподобалися. Не можна сказати: «Я не згоден із висновками, проведіть нове розслідування». Таке можливо лише тоді, коли попереднє провели з процедурними помилками, неповнотою чи іншими порушеннями, які ставлять під сумнів його достовірність.
Колегія суддів залишила рішення попередніх інстанцій без змін. Позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Практичний висновок для військовослужбовця
Ключове, що варто запам’ятати: довідка про обставини травми – це не універсальний документ, який видають при будь-якому погіршенні здоров’я військового. Вона має конкретне призначення: зафіксувати факт отримання тілесного ушкодження саме внаслідок нещасного випадку під впливом зовнішніх факторів.
Коли ж ваш стан – це результат розвитку хвороби, логіка захисту прав має будуватися інакше. Тут потрібно доводити причинний зв’язок захворювання з умовами служби через інші механізми, передбачені законодавством. І це тема для окремої розмови.
Судова практика у цій категорії справ тільки формується, і позиція Верховного Суду від 14 травня 2026 року – важливий орієнтир. Вона розставляє крапки над «і» в питанні, яке хвилює тисячі військовослужбовців та їхні родини по всій країні.