Коли до вас на АЗС приходять податківці з фактичною перевіркою – перше, що варто зробити, це уважно прочитати наказ про її призначення. Саме від того, що там написано (а чого не написано), часто залежить, чи зможете ви потім оскаржити штрафи на сотні тисяч гривень.
Історія, про яку піде мова, трапилася з підприємицею з Полтавщини. Вона отримала три податкові повідомлення-рішення на кругленьку суму – понад 140 тисяч гривень штрафів. Підставою стала перевірка її автозаправної станції. Підприємиця вирішила боротися і пройшла всі три судові інстанції. Чим усе закінчилося і який важливий урок можна винести з цієї справи – давайте розбиратися.
Що пішло не так на АЗС
У червні 2023 року ГУ ДПС у Полтавській області видало наказ №1611-п про проведення фактичної перевірки ФОП на її автозаправній станції. Підстава – підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Мета – контроль за обігом пального, наявністю ліцензій, дотриманням касової дисципліни та оформленням трудових відносин.
За результатами податківці склали акт, у якому зафіксували кілька порушень. Серед них – відсутність позитивних результатів повірки рівнеміра-лічильника та витратоміра-лічильника, ненадання документів на запит контролюючого органу, а також недотримання законодавства про реєстратори розрахункових операцій. Спираючись на цей акт, винесли три податкові повідомлення-рішення. Загальна сума – понад 140 000 гривень.
Підприємиця з таким розвитком подій не погодилася. Її головний аргумент: наказ про перевірку складений із порушеннями. У ньому, мовляв, лише процитовано норми Податкового кодексу України, але не вказано конкретних фактичних підстав. Тобто яку саме інформацію про порушення отримала ДПС і чому взагалі вирішила йти з перевіркою. А якщо підстави не обґрунтовані – то й уся перевірка незаконна, а штрафи мають бути скасовані.
Чому наказ – це не просто формальність
Тут важливий момент. Фактична перевірка – це особливий інструмент податкового контролю. На відміну від документальної, вона проводиться без попередження платника. Прийшли – і почали перевіряти. Саме тому закон висуває досить жорсткі вимоги до документів, які податківці зобов’язані пред’явити перед початком.
Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України, це направлення на перевірку, копія наказу та службові посвідчення. Якщо ці документи оформлені з порушеннями або їх узагалі не пред’явили – платник має повне право не допустити перевіряючих. Про це прямо говорить абзац п’ятий тієї ж статті.
Але що саме має бути в наказі? Закон вимагає зазначати підстави для проведення перевірки. І ось тут криється найцікавіше.
Дві підстави в одному підпункті
Підпункт 80.2.5 ПК України, на який послалися податківці, насправді містить дві самостійні підстави. Перша – наявність або отримання інформації про порушення у сфері обігу пального, спирту, тютюнових виробів тощо. Друга – здійснення контрольних функцій, визначених законодавством у цій же сфері.
Різниця суттєва. У першому випадку податковий орган отримав якийсь сигнал – доповідну записку, лист від іншого держоргану чи аналітичну довідку – і на підставі цієї інформації вирішив провести перевірку. У другому – перевірка проводиться просто в межах виконання контрольних функцій, без прив’язки до конкретного сигналу про порушення.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків у постанові від 28 травня 2024 року (справа №280/1431/23) спеціально роз’яснив цей момент. У наказі недостатньо просто написати «пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України». Потрібно чітко вказати, яка саме з двох фактичних підстав спрацювала – отримання інформації про порушення чи здійснення контрольних функцій. Або обидві, якщо мали місце обидві.
Колегія суддів наголосила: обсяг інформації в наказі має давати платнику загальне розуміння, чому до нього прийшли і що перевірятимуть. Якщо це розуміння є – наказ не можна вважати оформленим з істотними порушеннями.
Як це спрацювало в нашій історії
Суди першої та апеляційної інстанцій, вивчивши наказ №1611-п, дійшли висновку: він відповідає вимогам закону. Чому? Бо в ньому було зазначено не лише номер підпункту, а й конкретну фактичну підставу – здійснення контролю за обігом пального, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наявністю ліцензій, дотриманням касової дисципліни та оформленням трудових відносин.
Верховний Суд із таким підходом погодився. Обсяг інформації в наказі визнали достатнім. Так, формулювання досить загальне. Але воно дає зрозуміти: податківці реалізують свої контрольні функції, передбачені законодавством про обіг пального. Саме це – друга з двох підстав за підпунктом 80.2.5.
Крім того, Верховний Суд відхилив посилання підприємиці на низку своїх попередніх постанов – від 16.09.2021 у справі №120/1431/20-а, від 12.10.2021 у справі №120/5729/20-а та інших. Аргумент простий: у тих справах ішлося про зовсім інші аспекти застосування податкового законодавства. Тому правові висновки з них не можна автоматично переносити на цю ситуацію.
Процесуальний нюанс, який варто знати
Окремої уваги заслуговує ще один момент. У касаційній скарзі підприємиця намагалася довести, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином акт перевірки. Мовляв, порушень у її діях насправді не було. А податківці не врахували дані добових довідок про залишки пального, які щодня формуються автоматично і містять вичерпну інформацію про рух нафтопродуктів.
Але Верховний Суд нагадав просте процесуальне правило: змінювати підстави позову можна лише до першого судового засідання в суді першої інстанції. Це регулюється частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачка ж на стадії апеляції фактично виклала нове обґрунтування своїх вимог – почала оскаржувати не лише процедуру призначення перевірки, а й висновки податківців по суті порушень.
Суд апеляційної інстанції не має права розглядати підстави позову, які не були заявлені в першій інстанції. Про це чітко говорить частина п’ята статті 308 КАС України. І суд апеляційної інстанції у цій справі діяв абсолютно правильно – переглядав рішення лише в межах того обґрунтування, яке позивачка навела спочатку.
Цей момент – показовий. Коли ви оскаржуєте результати податкової перевірки, потрібно одразу викладати всі аргументи в позовній заяві. Забули щось важливе або вирішили додати пізніше – суд вищих інстанцій має повне право навіть не розглядати ці доводи. І Верховний Суд тут нічим не допоможе.
Чим усе закінчилося
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін. Постанова набрала законної сили з дати прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню. Штрафи на суму понад 140 000 гривень залишилися в силі.
Із цієї справи бізнесу варто запам’ятати дві речі. Перша: наказ про призначення перевірки має містити не лише номер підпункту з Податкового кодексу України, а й конкретну фактичну підставу. Але якщо ця підстава хоч якось позначена – хоча б загальним формулюванням про «здійснення контролю» – суди з великою ймовірністю визнають її достатньою. Друга: усі аргументи проти рішень податкового органу треба збирати й викладати ще в позовній заяві до суду першої інстанції. Розширити свою позицію на стадії апеляції чи касації майже неможливо – процесуальний закон цього просто не дозволяє. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вкотре це підтвердила.