Фактична перевірка бізнесу іноді нагадує раптовий візит без попередження – і добре, якщо за нею не тягнеться штраф на десятки мільйонів. Уявіть: до вашого магазину приходять податківці, проводять контрольну закупку, а згодом ви отримуєте податкове повідомлення-рішення на 41 810 597,65 грн. Саме в таку ситуацію потрапило ТОВ «Алло». Компанія пройшла три судові інстанції – і виграла. Розбираємося, чому.
Контрольна закупка, що обернулася мільйонним штрафом
У листопаді 2023 року Головне управління ДПС у м. Києві видало наказ №5990-п про проведення фактичної перевірки магазину «Алло» на проспекті Степана Бандери. Під час перевірки інспектори купили годинник Amazfit T-Rex 2. Разом із товаром покупець отримав промокод доступу до бібліотеки «Алло» в межах акції – і знижку на суму цього промокоду.
Податківці побачили в цьому порушення пунктів 1 і 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Суть претензії: компанія нібито провела розрахункову операцію без створення й видачі належного розрахункового документа. За результатами перевірки склали акт, а 27 грудня 2023 року винесли податкове повідомлення-рішення №1129/32-00-07-08-20 – на ті самі 41,8 млн грн.
Компанія вирішила судитися.
Що не так із наказом про перевірку
Дніпропетровський окружний адміністративний суд, розглядаючи справу №160/1167/24, звернув увагу на принциповий момент. Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України чітко визначає: підставою для фактичної перевірки може бути лише інформація від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення. Це єдина передумова, інших закон не передбачає.
А що містив наказ №5990-п? Посилання на норми Податкового кодексу України – і більше нічого конкретного. Жодної згадки про те, яку саме інформацію отримала податкова, від кого, коли. Жодного факту, який би вказував на порушення з боку ТОВ «Алло».
Була ще доповідна записка – на неї посилалися як на додаткове обґрунтування. Суд її уважно прочитав. Виявилося, що й вона не містить жодної інформації про порушення – суцільний перелік законодавчих норм про те, чому перевірку треба призначити. Фактично – документ заради документа.
Логіка суду першої інстанції була простою: якщо перевірку призначено з процедурними порушеннями, її результати не створюють правових наслідків. Отже, навіть немає потреби оцінювати суть зафіксованих порушень – штраф скасовується вже через незаконність самого призначення перевірки.
Суд також стягнув із податкового органу на користь компанії 30 280 грн судового збору та 7 000 грн витрат на правничу допомогу.
Апеляція підтверджує: процедура має значення
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу. Проте Третій апеляційний адміністративний суд 22 жовтня 2024 року залишив рішення без змін.
Колегія суддів апеляційної інстанції пішла навіть далі й проаналізувала суть порушень. І тут відкрився цікавий факт: у самому акті перевірки податківці зафіксували, що ТОВ «Алло» провело розрахункову операцію із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та надало розрахунковий документ встановленої форми й змісту. Іншими словами – власним документом підтвердили, що порушення немає.
Фіскальний чек від 30 листопада 2023 року містив усі обов’язкові реквізити, повну суму покупки 8 999 грн і навіть посилання на умови акції. Жодних доказів невідповідності чека вимогам Положення про форму та зміст розрахункових документів матеріали справи не містили.
Верховний Суд: публікація в ЗМІ – не підстава для перевірки
Податкова не зупинилася й оскаржила рішення до Верховного Суду. У касаційній скарзі стверджувала: підстав для перевірки було достатньо – і доповідна записка, і публікації на сайті «Економічна правда», і дані із системи обліку РРО.
Але Верховний Суд у постанові від 9 червня 2026 року помітив важливу деталь. У касаційній скарзі йшлося про одну доповідну записку (№2271/26-15-07-07-01-09), тоді як у самому наказі про перевірку фігурувала зовсім інша (№2271/26-15-07-07-00-12). Першу суди попередніх інстанцій узагалі не досліджували – її просто не було в матеріалах справи. Те саме стосувалося й публікацій в інтернет-виданнях.
Крім того, Суд нагадав власну позицію зі справи №160/2957/24: інформація зі ЗМІ та внутрішніх доповідних записок не є тією інформацією, що отримана в установленому порядку від державних органів. Публікація на сайті – це не офіційне повідомлення держоргану про порушення.
Колегія суддів підтвердила: допущені процедурні порушення нівелюють правові наслідки перевірки, а це – самостійна й достатня підстава для скасування штрафу.
Практичні уроки для бізнесу
Ця справа дає кілька корисних орієнтирів.
Перше: формальне посилання на статтю Податкового кодексу України в наказі – ще не законна підстава для перевірки. Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вимагає конкретної інформації від державних органів. Не припущень, не медійних публікацій, а саме офіційних даних.
Друге: процедурні порушення при призначенні перевірки – це реальний шанс скасувати її результати. Причому суд може навіть не розглядати суть виявлених порушень, якщо процедура була незаконною.
Третє: варто завжди аналізувати зміст наказу про перевірку. Якщо там лише цитати норм без конкретних фактів – це сигнал для юриста.
Четверте: суди дедалі частіше стягують із податкових органів не лише судовий збір, а й витрати на правничу допомогу. У цій справі компанія отримала компенсацію понад 10 000 грн за першу й апеляційну інстанції, а Верховний Суд додав ще 2 400 грн.
До речі, про адвокатські витрати – теж повчальний момент. За апеляцію позивач просив 20 000 грн, а отримав 1 500. За касацію просили 30 000 грн за нібито 50 годин роботи адвоката – Суд присудив 2 400 грн. Чому? Відзиви на скарги здебільшого дублювали позовну заяву і не містили нового правового аналізу. Тож розмір компенсації має бути співмірним із реально виконаною роботою.
Касаційну скаргу податкової залишено без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. Штраф на 41 мільйон гривень скасовано остаточно, а постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту її прийняття й оскарженню не підлягає.