16 липня 2026 року колишній міністр оборони Михайло Федоров прямо звинуватив головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського у зриві реформи ТЦК. Заява пролунала на брифінгу в Києві й одразу сколихнула не лише військове середовище, а й цивільних, які втомилися від скандалів із військкоматами та мобілізацією. Давайте розберемося, що саме сказав Федоров, чому це важливо і який правовий бік має ця історія.
Хто такий Михайло Федоров і чому він узявся за військкомати
Більшість українців знають Федорова як віцепрем’єра, який із 2019 року займався цифровою трансформацією держави. Саме він запускав «Дію», електронні послуги й намагався перевести бюрократію в онлайн. У січні 2026 року президент призначив його міністром оборони – на цю посаду прийшла людина з абсолютно іншим досвідом, ніж кадрові військові.
Його місією, як пояснював сам Федоров, було принести в армію сучасні технології та асиметричні підходи до війни. Ключовим пунктом стала реформа територіальних центрів комплектування (ТЦК) – тобто тих самих військкоматів, які в народі досі називають «воєнкоматами». Але з перших місяців роботи він наштовхнувся на спротив з боку військового командування.
У чому суть звинувачень: погляд юриста
Коли ми чуємо «звинуватив у зриві реформи ТЦК», може здатися, що йдеться про особисту образу. Насправді тут кілька правових шарів. По-перше, ТЦК за законом входять до структури Сухопутних військ. А Сухопутні війська напряму підпорядковуються Головнокомандувачу ЗСУ та Генеральному штабу. Федоров на брифінгу прямо нагадав про це: «Кому підпорядковується ТЦК? Сухопутним військам. А вони головкому та Генштабу».
Чому це важливо? Тому що міністр оборони хоч і є політичним керівником, але оперативне управління військами – це зона відповідальності головкома. Якщо реформа ТЦК гальмує, а міністр не може напряму наказати начальникам військкоматів щось змінити, виникає глухий кут. І Федоров, схоже, півроку бився в цей кут, перш ніж вийти публічно.
Якою мала бути реформа і чому вона буксує
Федоров прийшов у Міноборони з ідеєю зробити ТЦК прозорими, цифровими і такими, що працюють без «бусифікації» і черг. Він говорив про новий суспільний договір: держава має дати людині чіткі правила, захист прав, а натомість отримає добровольців. І в деяких бригадах, як стверджує ексміністр, уже стоять черги з охочих служити. Але в інших – скандали з катуванням і вбивствами новобранців (як у полку «Скеля» чи 155-й бригаді).
Спроби Федорова впровадити зміни, за його словами, блокував особисто Сирський. «Він півроку не відповідав на мої ініціативи», – заявив Федоров. Це типова бюрократична гра: не говорити «ні», а просто не давати ходу документам. І це боляче б’є по всій системі, бо без реформи ТЦК мобілізація й надалі залишається джерелом напруги в суспільстві.
Ультиматум президенту і вимога змінити командування
Окрема гучна тема – визнання Федоровим того, що він пропонував главі держави замінити і Сирського, і начальника Генштабу Андрія Гнатова. «Якщо ми хочемо перемогти ворога асиметрично, з мінімальними втратами», – пояснив він. Це вже не просто робоча дискусія, а політичний конфлікт на найвищому рівні.
За словами Федорова, Сирський поставив президенту ультиматум: або він, або міністр оборони. І головком обрав тактику інтриг замість пошуку воєнного рішення. Тут варто розуміти правовий контекст: призначення та звільнення головнокомандувача – це виняткова компетенція президента. Але якщо головком вдається до ультиматумів, це може свідчити про системну кризу в управлінні обороною. Федоров підкреслив, що не будував політичної кар’єри і не займався бізнесом, тобто не мав особистої вигоди в цій боротьбі.
Чи справді реформу ТЦК зірвано
З юридичного погляду «зрив реформи» – це оціночне судження, а не факт. Але якщо відповідальність за ТЦК лежить на Сухопутних військах та Генштабі, то логічно, що без їхньої підтримки жодні ініціативи міністра не запрацюють. Федоров натякає, що проблема не в окремих посадовцях, а в усій архаїчній вертикалі. «Неможливо вирішити питання мобілізації без нового суспільного договору та реальних змін в армії», – ці слова можна вважати діагнозом.
Коли міністр оборони говорить, що не може реформувати підпорядковані йому центри, це викликає питання до розподілу повноважень. За законом «Про оборону України» Міністерство оборони здійснює військово-політичне керівництво, а Генштаб – військове. Але де та межа – не завжди зрозуміло. Федоров, маючи цифровий досвід, хотів змінити саме управлінські процеси, а це неминуче зачіпало військову ієрархію.
Скандали, які стали каталізатором
Згадані Федоровим трагедії – вбивство двох людей військовими 155-ї бригади, катування в полку «Скеля» – це не просто «окремі випадки». Вони показують, що система ТЦК і підготовки новобранців працює зі збоями. І кожен такий випадок підриває довіру людей до армії. Якщо реформа ТЦК передбачала чіткі стандарти відбору, медичний огляд, людське ставлення – то її відсутність прямо призводить до таких історій.
Ось тут і виникає головне питання: чи справді Сирський особисто винен у зриві реформи ТЦК? З одного боку, він як головком відповідає за все, що відбувається у військах. З іншого – у воєнний час зміни в тилу часто відкладають, бо «не на часі». Але Федоров як людина, що прийшла ззовні, побачив саме системний спротив. І тепер ця внутрішня війна вийшла назовні.
Що далі: правові наслідки та суспільний резонанс
Конфлікт між міністром оборони й головкомом не просто медійна буря. Якщо слова Федорова правдиві, то постає питання про ефективність усієї системи управління військом. Можливі парламентські слухання, перевірки, кадрові рішення президента. Але найголовніше – суспільство отримало сигнал: реформа ТЦК, яку обіцяли ще з 2022 року, досі буксує, і причини цього – не лише бюрократичні, а й особистісні.
Втім, сам Федоров уже ексміністр, тож його заява – це погляд у минуле. Він сказав: «Це не я» – маючи на увазі, що відповідальність за провал реформи лежить не на ньому. Але війна триває, і мобілізація залишається критичною. Чи почує влада цей голос, чи просто спише все на «зведення рахунків» – покаже час.