Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський уперше публічно висловився про катування і смерті мобілізованих у полку «Скеля» – скандал, що сколихнув країну після журналістського розслідування. Свою позицію він озвучив в інтерв’ю ТСН 30 червня, і слова генерала виявилися набагато жорсткішими, ніж дехто очікував.
«Це ганебна історія, в тому плані, що вона взагалі існує в Збройних силах у країні, яка воює, де військові не мають гинути в тилу», – заявив Сирський. І це, мабуть, головне, що варто почути: головком не став вигороджувати підрозділ, який дехто неофіційно називає його «особистим».
Що саме сталося
Напередодні видання «Бабель» оприлюднило розслідування, від якого в багатьох стигла кров. Журналісти з’ясували: від кінця 2025-го до весни 2026 року в 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» померли 26 новобранців. І це не бойові втрати. Родичі загиблих стверджували – у полку систематично не надавали вчасну медичну допомогу і толерували насильство щодо мобілізованих.
У самому полку звинувачення відкидали. Але масштаб трагедії та кількість свідчень змусили суспільство вимагати реакції – причому не від когось, а безпосередньо від головнокомандувача.
Чому це особисте питання для Сирського
425-й штурмовий полк «Скеля» – не рядовий підрозділ. Він не входить до складу жодного з армійських корпусів, а підпорядкований напряму головкому. Така структура підпорядкування – рідкість для ЗСУ, і вона красномовно свідчить про особливий статус.
Сирський опікувався «Скелею» ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді це була добровольча мобільна група у складі Сухопутних військ, якими він командував. Полк кидали на найскладніші напрямки – туди, де горіло найдужче. І бійці справді показували результати. Та коли з’явилися повідомлення про катування і смерті мобілізованих у полку «Скеля», бойові заслуги перестали бути індульгенцією.
Сирський це визнав прямо: «Бойові заслуги підрозділу не можуть виправдовувати злочини окремих військовослужбовців». Чітко, без дипломатичних реверансів.
Чому попередні розслідування не спрацювали
І ось тут – найболючіше. Виявляється, схожі випадки в полку розслідували ще взимку. До роботи залучали і Військову службу правопорядку, і військового омбудсмена, і різні комісії. Відкрили кілька кримінальних проваджень, які, за словами головкома, «досі тривають».
Тоді командування вирішило, що проблему усунули. Командир полку відрапортував про вжиті заходи щодо порушників. Усіх, хто дискредитував частину, перевели до інших підрозділів. На папері все виглядало так, ніби негативні явища викорінили.
А потім – нове розслідування журналістів і 26 загиблих.
«Коли з’явилися ці матеріали, звичайно, була відправлена комплексна комісія у складі офіцерів різних структур Генерального штабу, Військової служби правопорядку, і Державне бюро розслідувань також відкрило справу», – пояснив Сирський. Він наголосив на «спільній і плідній взаємодії з ДБР, з омбудсменом».
Ключове тут – ДБР. Коли до справи підключається Державне бюро розслідувань, це означає, що йдеться вже не про внутрішні армійські розбірки, а про повноцінне кримінальне переслідування. З перспективою реальних вироків.
Що далі
Ситуація неоднозначна ще й тому, що катування – це злочин за статтею 127 Кримінального кодексу України. Покарання – від 10 до 15 років позбавлення волі, а якщо дії призвели до смерті – аж до довічного. І тут важливо, що розслідування ведуть не лише всередині армії, а й цивільні правоохоронці. Це підвищує шанси на об’єктивність.
Сирський пообіцяв, що правові рішення щодо керівного складу ухвалять після завершення роботи комісій. Тобто, відповідатимуть не лише безпосередні виконавці – тих, хто бив і катував, – а й командири, які це допустили (або, як мінімум, «не помічали»).
Між відкритістю та «істерією»
Окремо головком зупинився на тому, як суспільство має реагувати на такі випадки. Його позиція: «Такі випадки не можна замовчувати, по них треба одразу реагувати, відповідно до закону». Максимально можлива відкритість – ось що, на думку Сирського, допоможе уникнути подібного в майбутньому.
Але тут же генерал застеріг від «істерії» навколо самого полку. «Полк – бойовий, він має традиції, які виникли під час війни, він воює на найбільш складних ділянках фронту, військовослужбовці цього полку неодноразово показували зразки мужності, стійкості, героїзму, відваги при виконанні бойових завдань», – перерахував Сирський.
І додав те, що, власне, і становить суть дилеми: «Не можна бойовий шлях цього полку спотворювати внаслідок дій оцих от окремих злочинців, які кидають тінь і на полк, і взагалі на Сухопутні війська, і на Збройні сили, на штурмові війська».
Справді, межа тонка. З одного боку – реальні злочини і 26 життів, обірваних у тилу. З іншого – тисячі бійців, які воювали і воюють чесно. Катування і смерті мобілізованих у полку «Скеля» – це історія не лише про конкретних покидьків, а й про те, як система може не помічати їх місяцями, навіть коли сигнали вже надходили.
Практичний крок, який запропонував головком для запобігання подібним ситуаціям, – посилення контролю з боку командирів, відповідних органів і суспільства, а також удосконалення роботи з родинами військовослужбовців усередині частин. Бо коли рідні знають, куди звертатися, і їх чують – замовчати свавілля стає значно важче.